Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

attachment

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
3.12 Mб
Скачать

В. С. Дідковський

Конспект лекцій

по

Теоретичній Механіці

1

Зміст

РОЗДІЛ 1. КІНЕМАТИКА

5

1.1.Кінематика точки

5

1.1.1.Основні положення

5

1.1.2. Способи визначення руху точки

5

1.1.3.Годограф векторної функції

8

1.1.4. Швидкість руху точки

9

1.1.5. Прискорення руху точки

11

Приклади

15

1.2.Основи кінематики твердого тіла

17

1.2.1. Основні положення

17

1.2.2. Поступальний рух твердого тіла

17

1.2.3. Обертальний рух твердого тіла навколо нерухомої осі

18

1.2.4. Вектори кутової швидкості і кутового прискорення. Формула

 

Ейлера

20

1.2.5. Рух вільного твердого тіла. Розподіл лінійних швидкостей і

 

прискорень у вільному твердому тілі

23

Приклади

25

1.2.6.Плоскопаралельний рух твердого тіла. Рівняння руху

26

1.2.7. Розподіл лінійних швидкостей у тілі при

 

плоскопаралельному русі

28

1.2.8. Миттєвий центр швидкостей та способи його знаходження.

28

1.2.9. План швидкостей

31

1.2.10. Розподіл прискорень при плоскопаралельному русі твердого

 

тіла

32

1.2.11. Миттєвий центр прискорень

33

Приклади

35

РОЗДІЛ 2. КІНЕТИКА

38

2.1. Динаміка

38

2.1.1. Простір і час за Ньютоном. Закони Ньютона

38

2.1.2. Диференціальні рівняння руху вільної матеріальної точки

43

2.1.3. Дві основні задачі динаміки вільної матеріальної точки

46

2.1.4. Вільні та невільні системи матеріальних точок. В'язі та їх реакції

49

Тип в'язі

52

2

2.1.5. Класифікація сил. Кінетична енергія матеріальної точки

53

2.1.6. Кінетична енергія системи матеріальних точок

58

2.1.7. Основні властивості довільної системи сил, які діють на

 

абсолютно тверде тіло

62

2.2. Статика

65

2.2.1. Еквівалентні системи сил. Елементи статики

65

2.2.2. Аналітичне визначення головного вектора

 

та головного моменту

66

2.2.3. Умови рівноваги вільного твердого тіла

67

2.2.4. Момент сили відносно осі

68

2.2.5. Пара сил та її властивості

71

2.2.6. Рівновага системи сил, розміщених в площині

72

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ АНАЛІТИЧНОЇ МЕХАНІКИ

74

3.1. Дійсні та можливі переміщення.

 

В'язі. Ступені вільності

74

3.2. Принцип Даламбера

76

3.3. Принцип ЛАГРАНЖА (Принцип можливих переміщень;

 

Загальне рівняння статики)

79

3.4. Принцип Даламбера-Лагранжа. Загальне рівняння динаміки

82

Приклади

82

3.5. Система матеріальних точок в узагальнених параметрах

83

a. Узагальнені координати і узагальнені швидкості та прискорення 83

б. Узагальнені сили та їх визначення

87

3.6. Рівняння рівноваги системи матеріальних точок в узагальнених

 

координатах (Рівняння Лагранжа другого роду)

89

3.7. Методика використання рівнянь Лагранжа другого роду

91

РОЗДІЛ 4. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОЛИВАНЬ

92

4.1. Коливання системи з одним ступенем вільності

92

3

4.1.1.Вільні (власні) коливання

92

Приклад 4. Маса на пружині

95

4.1.2. Вимушені коливання системи

97

4.1.3. Добротність коливальної системи

105

4.1.4. Комплексний механічний опір (імпеданс) системи

107

4.2. Основи віброізоляції та віброзахисту

109

4.2.1. Силове збурення

109

4.2.2. Кінематичне збурення

110

4.3. Коливання системи з двома ступенями вільності

112

4.3.1. Вільні коливання

112

4.3.2. Вимушені коливання в системі з двома ступенями

 

вільності при наявності сил опору.

116

4.4. Елементи теорії коливань нелінійних систем

119

4.4.1. Поняття про нелінійні коливання

119

4.4.2. Методи розв'язання нелінійних рівнянь

121

4.4.3. Приклади деяких нелінійних систем

126

4.5. Коливання системи з розподіленими параметрами

128

4.5.1. Вільні поперечні коливання струни

128

4.5.2 Вимушені коливання струни з урахуванням демпфірування

132

4.5.3 Поздовжні хвилі у пружному стрижні (поздовжні коливання

 

пружного стрижня)

135

4.5.4 Пружні хвилі у складному стрижні

139

РОЗДІЛ 5. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОЛИВАНЬ МЕМБРАНИ

143

5.1. Вільні коливання прямокутної мембрани

146

5.2. Вільні коливання круглої мембрани

151

4

Розділ 1. Кінематика

1.1.Кінематика точки

1.1.1.Основні положення

Кінематика – це розділ класичної механіки, в якому вивчаються геометричні властивості механічних рухів незалежно від фізичних факторів, що спричиняють ці рухи, тобто незалежно від сил, тому її ще називають “геометрією рухів”. Кінематика безпосередньо спирається на основні положення геометрії. До цих положень приєднуються поняття про час. У кінематиці при зміні часу розрізняють такі поняття, як проміжок часу і початковий момент часу.

Проміжком часу називають перебіг часу між двома фізичними явищами. Моментом часу називають границю між двома суміжними проміжками часу. Початковим моментом часу називають момент часу, з якого починається відлік. Кінематика складається з кінематики точки і кінематики абсолютно твердого тіла. Рух тіл кінематика вивчає відносно певних систем координат. Ці системи

координат вважатимемо рухомими або умовно нерухомими залежно від конкретних умов механічної задачі. Сукупність тіла відліку, з яким пов’язана система координат, і годинника називають системою відліку.

У теоретичній механіці час вважається однаковим у будь-яких системах відліку (системах координат) і не залежним від руху цих систем відносно одна одної.

Закон руху точки або тіла визначається зв’язком між довільним положенням точки чи тіла в просторі і часом. Основними характеристиками руху точки є її

положення, швидкість і прискорення.

Основне завдання кінематики – вивчення законів руху матеріальних об’єктів (точок, систем точок, твердих тіл).

Законом руху матеріальної точки називається спосіб її переходу з одного довільного положення у просторі й часі в інше довільне положення.

1.1.2. Способи визначення руху точки

Рух точки в просторі визначається трьома основними способами: векторним, координатним і натуральним.

Векторний спосіб найчастіше застосовується в різних теоретичних дослідженнях. Виберемо в просторі умовно нерухому точку О, відносно якої маємо

дослідити рух точки М (рис.1.1). Проведемо з точки О в точку М радіус-вектор r . Крива, по якій рухається точка, називається її траєкторією. При зміні положення точки М

на траєкторії відповідно змінюється вектор r . Кожному моментові часу t

відповідає

певне значення r , тобто r є функція t часу:

 

r r(t)

(1.1)

Рівняння (1.1) називається кінематичним рівнянням руху точки у векторній

формі.

5

z

M

r

O O

x

M

r y

Рис. 1.1 Рис. 1.2

Воно визначає положення точки в просторі в довільний момент часу, а отже і закон руху точки. З геометричної точки зору рівняння (1.1) можна розглядати як рівняння траєкторії точки в параметричній формі.

Розглянемо координатний спосіб. Визначимо положення точки, застосовуючи ортогональну систему декартових координат Oxyz (рис.1.2). Координати точки

x , y , z однозначно визначають її положення. Кожному моментові часу t

відповідає

сукупність координат точки М. Отже, координати точки є функції часу:

 

x x(t) ; y y(t) ; z z(t)

(1.2)

Функціональні залежності (1.2) називають кінематичними рівняннями руху точки. Вони дають змогу визначити положення точки в просторі в довільний момент часу, тобто це є закон руху точки.

З аналітичної геометрії відомо, що (1.2) – це рівняння траєкторії точки в параметричній формі. Щоб знайти рівняння траєкторії точки в координатній формі, досить з цих рівнянь виключити параметр t . Наприклад , розв’язуючи останнє рівняння

системи (1.2) відносно t і підставляючи це

співвідношення в

перші

два рівняння,

дістаємо :

x x (z) ;

y y (z)

 

 

t (z) ;

 

(1.3)

Рівняння (1.3) визначають

траєкторію

як

лінію перетину

двох

циліндричних

поверхонь, що проектують траєкторію на координатні площини xOz і yOz .

Крім декартової, користуються й іншими системами координат: на площині – полярною системою координат ( , ); у просторі циліндричною ( , , z ),

сферичною ( r , , ) та іншими криволінійними системами координат. Закон руху

точки в цих системах координат визначається аналогічно. Наприклад, у полярній системі координат рівняння руху точки мають вигляд

(t) ; (t)

(1.4)

Між векторним і координатним способами вивчення руху точки існує зв’язок.

Для його встановлення проведемо з початку координат у точку М радіус-вектор r і розкладемо його по ортах осей координат:

r rx i ry j rz k

(1.5)

Як відомо, координати точки М дорівнюють проекціям радіуса-вектора на

координатній осі (рис.1.2) . Отже ,

 

x rx (t) ; y ry (t) ; z rz (t)

(1.6)

Підставивши (1.6) у (1.5), дістанемо

6

 

r ix jy kz

 

 

(1.7)

 

Координатний спосіб визначення руху точки в просторі застосовують як у

теоретичних дослідженнях, так і при розв’язуванні конкретних задач.

 

 

 

Натуральним способом визначення руху точки користувався ще Л.Ейлер [I].

Припустимо, що траєкторія АВ точки М відома (рис.1.3.). Виберемо фіксовану точку О

на траєкторії як початкову. Умовимося вважати один напрям від початкової точки О

вздовж

траєкторії додатним, а протилежний

 

 

 

від’ємним. Візьмемо певний лінійний масштаб.

 

+

M В

Положення точки на траєкторії визначимо

O

 

s

 

довжиною дуги ОМ=s, тобто дуговою

А -

 

координатою точки. Кожному моментові часу t

 

 

відповідає певне положення точки на траєкторії,

рис. 1.3

 

отже, і певне значення її дугової координати.

 

 

 

 

Таким чином, дугова координата S є функція часу:

 

 

 

 

s s(t)

 

 

(1.8)

Рівняння (1.8) називають законом руху точки по траєкторії. Закон руху точки в просторі визначається сукупністю всіх даних: траєкторію точки, положенням початкової точки О, додатним і від’ємним напрямами відліку, масштабом для вимірювання S і рівнянням (1.8).

Натуральний спосіб визначення руху точки в просторі застосовують і в різних теоретичних дослідженнях, і при розв’язуванні конкретних задач. Особливо доцільно його застосовувати, коли відомі форма і положення в просторі траєкторії точки.

Розглянемо поняття про шлях, який проходить точка М. Зауважимо, що слід розрізняти дугову координату S і шлях , що його проходить точка за проміжок часу

t1 , t2 .Щоб визначити шлях , розкладемо проміжок часу t1 , t2 на проміжки ti

(1,2,...,n) так, щоб протягом кожного проміжку ti точка рухалась в одному напрямі.

Нехай кожному проміжкові часу ti

відповідає приріст дугової координати si . Шлях

визначається так:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

t2

 

= lim

 

 

Si

 

 

 

ds

 

0

(1.9)

 

 

 

 

n i 1

 

 

 

t

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

Зрозуміло, що шлях є монотонно зростаюча функція часу.

Звичайно, між натуральним способом визначення руху точки і першими двома способами існує зв’язок. Не вдаючись до подробиць, зауважимо, що радіус-вектор точки

r при натуральному способові визначення руху точки можна розглядати як функцію дугової координати s, тобто як складну функцію часу:

r r(s) r r s(t)

(1.10)

(1.11)

Зв’язок між натуральним і координатним способами визначення руху легко знайти, обчислюючи за відомими формулами диференціальної геометрії елемент дуги ds траєкторії:

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ds

 

x2 y2 z2 dt

 

 

(1.12)

Вибір знака кореня відповідає виборові додатного напряму відліку дугової

координати при незмінному напрямі руху точки по траєкторії.

 

 

 

 

1.1.3.Годограф векторної функції

 

Введемо поняття про годограф функції (t) .

Це поняття для векторної

функції аналогічне поняттю графіка скалярної функції

 

y y(x) .

Якщо y(x) -

неперервна функція,

то неперервній зміні аргумента x

відповідає неперервна зміна

функції y . Ця зміна визначається графіком (рис.1.4).

 

 

 

Розглянемо векторну функцію (t) . Надаючи

 

 

аргументові

t значення

t1 , t2 ,..., tn ,

дістанемо відповідні

 

 

значення функції 1 , 2 ,..., n .

 

 

 

 

 

а1

 

Проведемо з фіксованої

 

 

 

 

1 , 2 ,..., n .

 

 

 

 

O

точки О вектори

 

Якщо аргумент

t

аn

змінюється

неперервно,

то кінці

перенесених векторів

 

 

1 , 2 ,..., n утворюють суцільну криву, що називається

Рис. 1.4

 

 

годографом векторної функції. Щоб знайти рівняння годографа, досить вибрати

довільну ортогональну систему координат

Ox1 y1 z1

з початком у точці О і знайти

проекції вектора на ці координатні осі.

 

 

 

Рівняння

 

 

 

 

 

 

x1 1 (t) ; y1 2 (t) ; z1

3 (t)

(1.13)

є скалярні рівняння годографа векторної функції (t) .

 

Розглянемо питання про похідну від функції (t) . Похідною векторної функції

(t) називатимемо змінний вектор, що означається рівністю

 

 

d a

 

lim (t t) (t) ;

(1.14)

 

 

 

dt

 

t 0

t

 

 

якщо границя в правій частині (1.14) існує.

 

 

 

Доведемо, що похідна

 

d

є вектор, напрямлений по дотичній до годографа

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

функції (t) .

8

 

 

 

 

 

 

M

dt

 

 

 

 

 

 

M'

 

 

а

 

а

а

 

 

t

 

 

а

а

 

O

 

 

 

 

рис. 1.5

 

Розглянемо приріст аргумента t

і відповідний йому приріст функції .

Певному значенню функції (t) відповідає точка М, її годографа (рис.1.5).

Векторові

відповідає

точка

M / годографа. Відношення

є

 

 

t

вектор, напрямлений

по січній

MM /

годографа функції . Якщо t 0 , а

точка M / M , то січна MM / наближається до дотичної в точці М. Отже, вектор

d напрямлений по дотичній до годографа функції .

dt

Як відомо, похідна від скалярної функції визначає напрям дотичної до графіка функції, а її фізичний зміст полягає у визначенні темпу зміни функції залежно від зміни аргументу. Отже, фізичний зміст похідної векторної функції можна вважати аналогічним

– похідна векторної функції (t) визначає темп зміни вектора і напрямлена по дотичній до годографа функції .

1.1.4. Швидкість руху точки

Перейдемо до вивчення основних кінематичних величин, що характеризують рух точки в просторі. Такими величинами є швидкість точки та її прискорення.

Як і в підрозділі 1.1.2. користуватимемося трьома способами визначення руху

точки.

Швидкістю точки називають фізичну величину, що характеризує бистроту зміни положення точки в просторі зі зміною часу.

При векторному способі визначення руху точки закон її руху має вигляд

r r(t) . Траєкторія точки – годограф функції r r(t) . На основі визначення

поняття швидкості і фізичного змісту похідної векторної функції скалярного аргументу робимо висновок, що швидкість точки є вектор, який дорівнює першій похідній від радіуса-вектора:

 

d r

 

 

 

 

r

(1.15)

dt

 

 

 

Тут і далі диференціюванням за часом позначене крапкою.

Вектор швидкості напрямлений по дотичній до годографа вектора r , тобто по дотичній до траєкторії точки в той бік, що відповідає зростанню часу t (рис.1.6).

Рівність (1.15) визначає вектор швидкості точки векторним способом математичного опису її руху.

9

Розглянемо

визначення

швидкості

координатним

 

способом. З рівностей (1.7) і (1.15) маємо:

M

v

 

 

 

 

 

d r

.

 

.

.

 

 

 

 

i x j y k z

(а)

r

dt

 

 

 

 

 

 

 

Розкладаючи вектор по ортах ортогональної системи

O

декартових координат

 

 

 

 

 

 

рис. 1.6

 

 

x j y

k z

 

 

 

i

(b)

Порівнюючи вирази (а) і (b), маємо

 

 

 

 

 

x x ;

y

y ;

z z .

(1.16)

Отже, проекції швидкості на координатні осі дорівнюють першим похідним за часом від відповідних координат точки.

Знаючи проекції вектора швидкості на координатні осі, легко знайти модуль

вектора швидкості і його напрямні косинуси:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 y2

z2 ;

 

 

(1.17)

 

x

 

 

 

y

 

 

 

z

 

cos(V , ^Ox)

; cos(V , ^Oy)

 

;

cos(V , ^Oz)

. (1.18)

V

V

V

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівності (1.16) – (1.18) визначають вектор швидкості точки координатним способом математичного опису її руху.

Знайдемо швидкість, припускаючи, що рух точки задано натуральним способом,

а отже відомі її траєкторія та закон (рівняння)

руху по траєкторії s s(t) . Кожній

 

 

 

 

точці траєкторії відповідає певний радіус-вектор

r , який можна розглядати як складну

 

 

 

 

функцію часу r

r (s) r[s(t)], тому формулу (1.15) для швидкості подамо у

вигляді

 

 

d r[s(t)]

lim

r

lim

s

d r ds

 

(c)

 

 

 

dt

s

s t

t

ds dt

 

 

 

З’ясуємо зміст кожного співмножника в рівності (с):

 

 

 

Розглянемо вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d r

 

 

 

 

(1.19)

 

 

 

 

 

dS

 

 

 

 

 

 

На підставі змісту підроз. 1.1.3 твердимо, що цей вектор напрямлений по

дотичній до траєкторії у бік додатних дугових координат. Справді, якщо

dS 0 , то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вектор dr напрямлений у бік додатних дугових координат S (рис.1.7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У цей самий бік напрямлений і вектор .

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зі зміною знака dS змінюється і знак dr . Отже,

 

 

s M'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

напрям

 

залишається

попереднім.Модуль

 

r

 

r

 

 

 

 

 

 

+

r r

s

вектора

дорівнює одиниці:

 

 

-O

 

 

 

 

 

 

 

 

O1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 1.7

 

 

 

 

 

 

 

 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]