Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

attachment

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
3.12 Mб
Скачать

В

табл.1.1.

приведено

основні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

типи в'язей та напрямки їх реакцій.

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

1.

В'язь

являє

собою

гладку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

опорну поверхню.

 

 

такої в'язі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реакція R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

направлена вздовж нормалі, спільної

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

для стичних поверхонь.

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

2.

В'язь

являє

собою

опору на

 

 

 

M

 

 

 

 

M

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

гладке ребро G або тіло G ребром

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

спирається на гладку поверхню. Реакція

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

такої в'язі направлена перпендикулярно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотичній

до тієї поверхні, яка

не має

 

 

 

 

R

A

 

 

 

 

RB

аналітичної

особливості

в

точці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

контакту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис.2.16

3.

В'язь здійснюється рухомим шарніром (каток А). Відповідна реакція

RА направлена перпендикулярно до його опорної площини.

4. В'язь здійснюється невагомою нерозтяжною ниткою (або

аналогічними гнучкими тілами: мотузка, шнур, трос, ланцюг). Вказані тіла, як

в'язі можуть знаходитись тільки в умовах розтягнення. Реакція таких в'язей ТА

( ТВ ) направлена вздовж лінії в'язей АС(СВ) від точки закріплення тіла G.

5. В'язь здійснюється жорсткими стрижнями, на кінцях яких знаходяться

точкові шарніри (тобто їх розмірами можна знехтувати). Якщо силами тертя в

шарнірах та вагою стрижнів можна знехтувати, то реакція такої в'язі RA ( RB ,

RC ) направлена вздовж прямої, яка з'єднує кінцеві шарніри: від вузла А (В, С), якщо стрижень стиснений, до вузла А (В, С), якщо він розтягнутий.

6. В'язь здійснюється по шорсткій поверхні. Реакція такої в'язі заздалегідь невідома за напрямком, тому її розкладають на дві складові:

 

 

 

 

 

 

 

нормальну Rп

та дотичну

R (силу тертя Fтр ), тобто

R = Rп+ R . Модулі Rп

та R визначаються з відповідних умов рівноваги тіла G.

 

 

 

7. В'язь

здійснюється за допомогою сферичного шарніра А або

підп'ятника. Ці

пристрої

забезпечують

нерухомість точки

 

А тіла G. Якщо

сферична поверхня контакту є ідеально гладкою, то реакція такої в'язі проходить через центр шарніра А, а її напрямок може бути будь-яким та визначається з відповідних рівнянь рівноваги тіла G (аналогічно маємо у випадку підп'ятника). Відповідні реакції в'язей зображуються у вигляді

складових по координатним осям, тобто

 

 

 

 

 

 

 

RA = RAx + RAy + RAz = RAxi+ RAy j+ RAzk .

8. В'язь здійснюється нерухомим шарніром А. Якщо знехтувати тертям в шарнірі, то реакція в'язі буде проходити через вісь шарніра, а її напрямок може бути будь-яким в площині, перпендикулярній до осі опори. Тому реакція цієї

51

в'язі зображується у вигляді двох складових по координатним осям, які лежать в

даній площині, тобто RA = RAx + RAy = RAxi+ RAy j .

9. В'язь здійснюється у формі затиснення одного тіла в іншому. Така в'язь заважає не тільки лінійним переміщенням тіла G, а й повороту його навколо точки закріплення А,

 

 

 

 

 

 

 

 

створюючи систему реакцій, яка складається з

сили

RА та пари сил з моментом

М А ,

 

 

 

 

 

який називають моментом затиснення. Вказана

сукупність сили та пари

сил

 

 

 

 

 

 

 

 

 

визначається з відповідних умов рівноваги тіла G;

при цьому реакцію RА розкладають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на дві складові RАх та

RАу

, а невідомий момент

М А направляють перпендикулярно

площині дії пари сил.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1. Основні види в'язей та напрямки їх реакцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тип в'язі

 

Схема в'язі та напрямок реакції в'язі

 

 

 

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

G

R

 

 

 

 

 

 

 

1. Гладка опорна

 

 

 

 

 

M

поверхня

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RC

2. Опора на гладке

 

 

C

 

 

 

ребро тіла або тіло

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ребром спирається

 

 

 

RB

 

 

 

A

G

 

 

G

 

 

 

на гладку поверхню

 

A

 

RA

 

 

 

 

 

 

 

 

B

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

R A

 

 

RB

 

 

 

3. Рухомий шарнір

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(коток А)

 

 

 

 

 

 

 

G

 

 

B

 

A

 

 

 

 

 

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

Т В

4. Гнучка в'язь (трос,

 

 

Т A

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ланцюг, нитка)

 

 

 

 

 

 

 

A

G

 

A

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R A

 

R

 

 

 

 

 

 

B

5. Жорсткий

A

B

 

A

 

B

стрижень

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

G

 

 

 

G

C RC

 

 

 

 

 

 

52

 

 

 

 

 

 

G

 

 

Rn

 

 

 

6. Шорстка площина

 

 

 

 

Fтр

G

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G

 

G

RAz

 

 

 

 

A

 

 

A

 

 

 

 

RAy

7. Сферичний шарнір

a

a

RAx

 

 

 

 

 

 

та підп'ятник

G

 

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RAz

 

 

 

A

 

 

b

RAy

b

A

RAx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RAy

A

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RB

 

8. Нерухомий шарнір

G

 

 

 

RAx

 

 

 

 

 

 

 

 

G

 

 

B

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Жорстке

 

 

 

RAy

 

A

G

 

 

G

затиснення в

 

 

A

RAx

 

 

 

 

 

площині

 

 

 

 

 

 

 

 

МА

 

 

Аксіома 4 (про накладання нових в'язей).

Стан рівноваги матеріальної системи або абсолютно твердого тіла не зміниться, якщо на них накласти додаткові в'язі.

Аксіома 5 (про затвердіння).

Стан рівноваги деформованого твердого тіла не зміниться, якщо воно стане миттєво абсолютно твердим, тобто затвердіє.

З аксіоми 5 випливає, що в умови рівноваги деформованого твердого тіла складовою частиною входять умови рівноваги абсолютно твердого тіла.

2.1.5. Класифікація сил. Кінетична енергія матеріальної точки

В динаміці використовують дві класифікації сил, прикладених до системи матеріальних точок, а саме:

1)сили внутрішні і зовнішні;

2)активні сили і реакції в'язей.

53

Внутрішніми називаються сили взаємодії між матеріальними точками

 

 

 

 

вн

 

 

 

 

однієї і тієї самої системи і позначаються

F i .

Вони мають такі властивості:

головний вектор і головний момент внутрішніх сил

відносно деякої точки

вн

n вн

 

вн

n

вн

 

 

 

дорівнюють нулю ( F

F i

0,

M O M O F i

0, i=1,n ).

 

i 1

 

 

i 1

 

 

 

 

Зовнішніми називаються сили взаємодії між матеріальними точками

певної системи й іншими фізичними тілами,

що не входять у систему і

зовн

 

 

 

 

 

 

 

 

позначаються F i .

 

 

 

 

 

 

 

 

Реакціями в'язей називають сили, з якими в'язі діють на систему матеріальних точок. Вони є невідомими і в загальному випадку залежать від

 

 

 

 

закону руху механічної системи. Активні сили позначають

F

, а реакції в'язей

R .

Енергією називають фізичну величину, яка є скалярною мірою руху матерії при переході однієї форми руху в іншу.

Кінетична енергія – скалярна міра механічного руху в нерухомій системі координат, що дорівнює половині добутку маси точки на квадрат її швидкості

T mV 2 .

2

Теорема про зміну кінетичної енергії матеріальної точки

Приріст кінетичної енергії матеріальної точки на деякому відрізку траєкторії дорівнює роботі рівнодійної сил, що діють на матеріальну точку на тому ж відрізку траєкторії.

Доведемо це твердження.

 

 

 

 

dv

Відомо, що m

F .

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

 

 

Помножимо

обидві

частини

цього виразу на рівність v

 

,

тоді

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dv

dr

 

 

 

 

 

отримаємо v

m

 

F

 

 

або

vmdv

Fdr .

 

 

 

 

 

dt

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

mv 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

vv

 

 

 

 

 

 

 

 

d (m

 

) Fdr ;

d (

 

) Fdr .

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

dT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fdr ;

d A Fdr

-

елементарна

робота рівнодійної

сил,

що

прикладені до точки. " ' "- означає, що елементарна робота не завжди є повним диференціалом скалярної функції заданої від координат цієї точки.

Робота - фізична величина, яка характеризує дію сили на переміщення точки її прикладання.

Отже, маємо dT d A - теорема про зміну кінетичної енергії точки в

диференціальній формі.

Проінтегруємо останній вираз:

54

v2

mv2

M 2

 

 

mv2

 

v1

M 2

 

 

 

d (

 

) Fdr ;

 

 

A , де

A Fdr

- повна робота

2

 

2

v1

M1

 

 

 

v2

M 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рівнодійної сил, прикладених до м.т. на відрізку траєкторії М1М2.

 

mv 2

 

mv 2

A .

Тобто

2

1

2

2

 

 

 

Теорема про роботу рівнодійної

Елементарна робота рівнодійної сил, що прикладені до матеріальної точки дорівнює алгебраїчній сумі елементарних робіт складових сил.

Доведення. Нехай маємо матеріальну точку, до якої прикладені сили

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

F1 , F2 ,..., Fп . Рівнодійна визначається як R

Fi

. Тоді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d' A= Fdr = Rdr = (F1+ F2+ ...+ Fn )dr =

 

 

 

 

 

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

 

 

= F1dr+ F2dr+ ...+ Fndr = d A1+ d A2+ ...+ d An .

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже d A d

Ai .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обчислення елементарної та повної роботи сил

 

 

 

У відповідності з трьома способами задання руху існують три способи

обчислення елементарної та повної робіт.

 

 

 

 

 

 

 

1. При векторному способі задання руху розглядаємо вираз

 

 

 

d A Fdr

 

 

 

 

 

 

 

 

M 2

 

 

 

 

та обчислюємо криволінійний інтеграл

A Fdr .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. В координатній формі сила задається як F

i X

jY kZ , а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

радіус-вектор dr

i dx

jdy kdz .

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже d A Xdx Ydy Zdz , тобто

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

Xdx Ydy Zdz

 

 

(2.17)

M1

3.Розглянемо обчислення роботи при натуральному способі завдання руху точки. Положення точки на заданій траєкторії визначається у кожен

момент часу її дуговою координатою s; до точки прикладена сила F (рис. 2.17).

55

Орт дотичної визначається формулою

d r

, звідки

ds

 

 

d r ds

 

(f)

Знайдемо вираз для елементарної роботи:

d A F d r F ds .

(g)

Зробимо заміну

 

F F cos

(h)

Підставимо (h) у (g) , отримаємо

d A F cos ds .

Повна робота сили при натуральному способі завдання руху точки дорівнює

 

 

 

 

 

M 1 (S1 )

.

M

 

 

 

O

S

 

F

 

 

 

 

 

 

(2.18)

 

 

 

рис.2.17

M (S 2 )

. 2

 

 

S2

 

 

 

 

 

A F cos ds ,

 

 

(2.19)

 

 

S1

 

 

 

де s1 та s2 відповідно дугові координати точок

M1

і M 2 . У випадку, коли

точка рухається уздовж прямої, а сила F постійна за величиною та напрямком,

робота сили визначається формулою

 

 

 

 

A= F(s2 - s1 )cos Fcos s .

(2.20)

 

Приклади обчислення робіт

 

1. Робота сили тяжіння.

 

 

 

 

Знайдемо

роботу сили

тяжіння P mg

при

переміщенні

точки із

положення M1

в положення

M 2 по довільній траєкторії (рис.2.18).

Оберемо

координатний спосіб обчислення роботи. Направимо вісь Oz вертикально вниз, а осі Ox і Oy розташуємо у горизонтальній площині.

Тоді X = Y = 0 ; Z = mg . (i)

Підставивши (i) у формулу (2.18) , отримаємо

56

 

 

 

d A mgdz .

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

Отже,

 

елементарна

робота

 

 

M1 (x1 , y1 , z1 )

залежить тільки від координати z,

 

 

 

 

 

 

 

 

тому

при

обчисленні

роботи

за

x

 

M

 

 

формулою

 

(2.19)

криволінійний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інтеграл заміниться

визначеним

із

 

 

h

 

 

границями інтегрування

z1

і z 2 :

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

z2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A mgdz mg(z2

z1 ).

(j)

 

z

M 2

(x2

, y2 , z2 )

 

z1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різниця

z2 z1

визначає

 

 

рис.2.18

 

 

переміщення точки по вертикалі , яку

 

 

 

 

 

позначимо ± h .Тоді формула (j) матиме вигляд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A=±mgh.

 

 

 

(2.21)

 

Додатній знак у формулі (2.21) відповідає вертикальному переміщенню,

що співпадає з напрямом сили тяжіння P , від’ємний – тому випадку, коли

вертикальні переміщення і сила тяжіння P направлені в протилежні сторони. Із формули (2.21) видно, що робота сили тяжіння залежить не від форми

траєкторії точки, а тільки від переміщення точки по вертикалі .

2. Виведемо формулу для роботи, що створюється центральною силою.

Центральною називається сила, лінія дії якої постійно проходить через деяку фіксовану точку – центр притягання або відштовхування.

Величина центральної сили пропорційна відстані точки до центру притягання або відштовхування. Як приклад центральної сили можна привести сили всесвітнього тяжіння, кулонівські сили притягання або відштовхування, сили пружності та ін.

Припустимо, що матеріальна точка M рухається під дією центральної сили (рис.2.19).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M1

F

 

F = F( r ) , де r

– відстань точки до центра

 

 

відштовхування. Введемо одиничний вектор

 

 

 

 

 

 

M

 

 

 

 

r

 

 

 

 

M

 

 

e

.

 

r

 

2

 

 

r1

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

e

r2

Тоді

F eF

F r .

(k)

O

 

 

r

r r

 

рис.2.19

Тут Fr – проекція сили F на напрям

вектора e . Fr <0 для сили притягання, Fr >0 для сили відштовхування. Підставивши (k) у (g), отримаємо

57

d A F d r F

r d r

.

(l)

 

r

r

 

 

 

 

r r

r 2

 

 

Взявши до уваги, що

r d r d

 

 

d

 

 

rdr , знайдемо

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

формулу для отримання елементарної роботи , що здійснюється центральною силою :

d A Fr dr .

(2.22)

Знайдемо повну роботу, що здійснюється центральною силою,

приймаючи до уваги, що Fr f (r) :

 

r2

 

A Fr dr ,

(2.23)

r1

 

де r1 і r2 – початкова і кінцева відстань точки М до центра притягання або

відштовхування .

Як видно із (2.23), результат інтегрування не залежить від того, вздовж якої прямої рухається точка. Отже, робота, що здійснюється центральною силою, залежить не від форми траєкторії точки, а від її початкового і кінцевого положення.

3. Застосуємо формулу (2.23) для обчислення роботи, що здійснюється

силою пружності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріальна точка

М,

з’єднана

пружиною

із

 

 

 

 

 

О

 

 

 

нерухомим шарніром в точці О (рис.2.20). Припустимо, що

 

 

 

 

 

 

 

 

матеріал пружини підлягає закону Гука і вона розтягнута. На

 

c

точку М уздовж осі пружини діє сила пружності, направлена

до шарніру, при цьому

 

 

 

 

 

 

 

 

Fпр

 

 

 

Fпр c(r r0 ) ,

 

 

(m)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де с- жорсткість пружини,

r і r0

довжина деформованої і

 

 

y

недеформованої пружини відповідно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підставивши (m) у (2.23), отримаємо

 

 

 

 

рис. 2.20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

c

(r

r )2

(r

r )2

.

 

 

(2.24)

 

 

 

 

 

2

 

1

0

2

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1.6. Кінетична енергія системи матеріальних точок

Теорема про зміну кінетичної енергії системи матеріальних точок

58

Кінетичною енергією системи матеріальних точок називається сума кінетичних енергій точок , що створюють систему :

n

 

miVi

2

 

 

 

T

 

.

(2.25)

 

 

i 1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо система являє собою неперервне середовище, то, розбиваючи його

на n елементів маси mi , знайдемо наближено кінетичну енергію

n

m V 2

(а)

T

 

i

i

i 1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де Vi – швидкість внутрішньої точки елемента

mi . Покладемо, що елемент

надзвичайно малий і швидкості всіх його точок наближено однакові.

Щоб знайти точне значення кінетичної енергії неперервного середовища, збільшимо число елементів n до нескінченності, стягуючи кожний в точку. Після граничного переходу отримаємо

n

mV

2

1

 

 

T lim

i i

 

 

V 2dm

(2.26)

 

 

n i 1

2

 

2

(m)

 

Розповсюдимо теорему про зміну кінетичної енергії на систему матеріальних точок: зміна кінетичної енергії системи матеріальних точок за деякий проміжок часу дорівнює роботі, що створюється силами, що діють на точки системи за той же проміжок часу.

Розглянемо систему, що складається із n дискретних точок із масами m1 , m2 ,..., mn . У кожній точці системи можна застосувати теорему про зміну кінетичної енергії. Для і-тої точки системи можна записати:

mV 2

 

m V 2

A

i i 2

i i1

 

 

2

 

2

i

 

 

Просумуємо рівність (в) за числом точок у системі. Отримаємо

n

2

n

2

n

 

miVi 2

 

miVi 2

Ai .

2

2

i 1

i 1

i 1

 

 

На підставі (2.25) надамо формулі (с) вигляд

n

T2 T1 Ai

i 1

(b)

(с)

(2.27)

де T1 і T2 – кінетична енергія системи у початковий і кінцевий моменти часу.

Рівність (2.27) виражає теорему про зміну кінетичної енергії системи матеріальних точок .

Щоб застосувати теорему до розв'язання задач, потрібно вміти обчислювати кінетичну енергію систем твердих тіл для різних випадків їх рухів.

59

Центр мас, кількість руху системи матеріальних точок

Надамо формулам (2.25) і (2.26) вигляд, більш зручний для практичного застосування при розв'язанні задач.

Розглянемо рух точок системи відносно нерухомого центра O як складний, що складається із поступального руху разом із рухомими осями O і руху відносно цих осей (рис.2.21). Тоді на основі теореми про складання швидкостей абсолютна швидкість i–тої точки системи рівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Vi

V0

ui

 

 

 

(а)

m

 

m2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де V0

швидкість

поступального

 

 

mі

 

переносного руху, рівна швидкості початку

ri

 

 

 

рухомої системи координат;

ui

– швидкість

 

mn

 

 

r

 

 

 

відносного руху .

 

 

 

 

 

 

О

 

 

 

Кінетичну енергію системи, взявши до

r0

 

 

 

уваги (а), можна виразити наступним чином:

 

 

О'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

m V

V

n

m (V u )

(V

u )

 

 

 

 

T

i i

i

 

i 0

i

0

i . (b)

 

 

 

 

i 1

2

 

i 1

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавши перетворення, отримаємо

2

n

n

2

T

V0

mi

 

miui

 

2

2

i 1

i 1

 

 

 

рис.2.21

 

n

 

 

V0

mi ui .

(с)

i 1

При раціональному виборі точки О – початку рухомої системи координат O вираз (с) можна спростити, виключивши із нього третій доданок.

Дійсно,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d r

 

d r

 

u

V

V

 

i

 

 

0

.

(d)

 

 

 

i

i

 

0

 

dt

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Далі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

d

n

 

 

 

 

 

 

mi ui

 

mi (ri

r0 ) .

(е)

 

i 1

 

 

dt i 1

 

 

 

 

 

Визначимо початок рухомої системи координат, прирівнявши до нуля суму, що стоїть у правій частині рівності (е):

n

n

n

 

mi (ri

r0 ) mi ri

r0 mi 0 .

(f)

i 1

i 1

i 1

 

Звідки

60

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]