rinn.polit._konspekt
.pdf۩ Галузеві (багатогалузеві) науково-технічні програми – це програми, що розробляються з метою сприяння розвитку окремих чи споріднених галузей господарства України за рахунок широкого впровадження сучасних технологій, обладнання та інших розробок, виконаних у сфері науки і техніки.
Рішення про розроблення ГНТП приймається відповідними міністерствами (відомствами) або спільним рішенням декількох міністерств (відомств).
Формування ГНТП здійснюється групою фахівців, склад та повноваження якої затверджується органом, який прийняв рішення про розроблення програми. Якщо розроблювана програма передбачає проведення НДДКР, що мають загальнодержавне значення і планується фінансування з державного бюджету, завдання на розробку ГНТП повинно бути попередньо узгоджене з ДКНТ і Міністерством економіки.
Формування та реалізація ГНТП здійснюється, як правило таким чином:
1)відбір програм здійснюється на конкурсній основі. Вимоги до конкурсу та експертизи пропозицій визначаються міністерствами (відомствами) самостійно;
2)під час затвердження ГНТП відповідні міністерства та відомства, що приймали рішення про її розробку, визначають обсяги та шляхи фінансування НДДКР в межах програми. ГНТП, що передбачають фінансування з бюджету, підлягають затвердженню Кабінетом Міністрів України;
3)звіти з ГНТП, що виконувались в пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, подаються до державних органів, що здійснюють координацію робіт з відповідних напрямів.
3. Регіональні науково-технічні програми (РНТП).
۩Регіональні науково-технічні програми – це програми, що розробляються на
замовлення Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій або за спільним рішенням декількох державних адміністрацій певного регіону з метою сприяння соціально-економічному розвитку цього регіону за рахунок наукоємних галузей промисловості, переобладнання матеріально-технічної бази підприємств, впровадження новітніх технологій.
РНТП фінансуються, переважно, за рахунок регіональних бюджетів, позабюджетних та інноваційних фондів регіону.
4. Науково-технічні частини інвестиційних, соціальних та інших програм.
Під час формування інвестиційних, соціальних та інших програм в них може передбачатись науково-технічна частина у вигляді окремої підпрограми чи розділу. Вимоги щодо обсягу цієї частини та її змісту визначаються органом державної влади, що приймав рішення щодо необхідності розробки відповідної програми, з урахуванням викладених вище положень відносно порядку розгляду та затвердження програм, встановлення порядку звітності та приймання результатів.
Комплексна експертиза соціально-економічної ефективності державних інвестиційних та інноваційних проектів передбачає визначення [7, с. 173-174]:
1)потенційного економічного (комерційного) ефекту, що розраховується у вигляді чистого доходу (прибутку) за нормативний термін експлуатації об'єкта, віднесеного до інтегрованого показника витрат у сферах виробництва, обігу та споживання впродовж аналогічного періоду;
2)потенційного бюджетного ефекту — доходи бюджетів усіх рівнів у вигляді податків, митних та інших платежів, що віднесені до інтегрованого показника бюджетних витрат у вигляді прямих бюджетних видатків на здійснення проекту та надання податкових і митних пільг;
3)потенційного обсягу отриманої державою та іншими власниками природної ренти й
40
технологічної квазіренти (за винятком частки, віднесеної до податкових і митних платежів), віднесеної до величини залучених до виконання проекту ресурсів, в тому числі інтелектуальної власності;
4)потенційного екологічного ефекту, отриманого в результаті комплексного медичного обслуговування, соціального використання, збереження природних ресурсів, зменшення забруднення навколишнього середовища, віднесеного до витрат на відтворення природних ресурсів та охорону навколишнього середовища;
5)потенційного соціального ефекту як підвищення якості освіти, збереження історичної, культурної спадщини тощо порівняно з витратами на розвиток людського потенціалу (бюджетними та позабюджетними видатками на соціальну сферу).
5.4. Державно-приватне партнерство як механізм підтримки інноваційної діяльності
۩ Державно-приватне партнерство – співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами-підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому Законом та іншими законодавчими актами [58].
Як форми Державно-приватного партнерства виділяють: контракти, оренду звичайну та у формі лізингу, концесія, угода про розподіл продукції, спільне підприємство. Кожна з зазначених форм має свою специфіку, яку наведено у табл. 5.1.
|
|
|
Таблиця 5.1 |
|
|
Форми Державно-приватного партнерства |
|||
|
(складено на основі [22; 23; 39; 175]) |
|
|
|
Назва |
Процедура |
Розподіл обов’язків та прав |
Розповсюджені форми |
|
реалізації |
|
|||
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
|
Право власності не передається |
Контракти на виконання |
|
|
Укладається на |
робіт, надання суспільних |
|
|
Контракти |
приватному партнеру. Витрати і |
|
||
здійснення певних |
послуг, управління, |
|
||
як |
ризики несе держава. |
|
||
суспільно необхідних і |
постачання продуктів для |
|
||
адміністрат |
Приватний партнер отримує |
|
||
корисних видів |
державних потреб, |
|
||
ивна угода |
право на долю в доході, |
|
||
діяльності |
надання технічної |
|
||
|
прибутку |
|
||
|
|
допомоги |
|
|
|
|
|
|
|
|
На визначених |
|
|
|
Оренда |
договором умовах |
|
|
|
здійснюється |
|
|
|
|
традиційна |
Право на майно залишається за |
|
|
|
передавання |
Оренда будівель, землі, |
|
||
або у |
власником. В певних випадках |
|
||
приватному партнеру в |
обладнання |
|
||
формі |
можливий викуп |
|
||
тимчасове |
|
|
||
лізингу |
|
|
|
|
користування майно за |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
орендну плату |
|
|
|
41
|
|
|
Продовження табл. 5.1. |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
|
Держава залишається |
|
|
|
|
повноправним власником |
Концесія на |
|
|
|
власності предмету концесійної |
будівництво або |
|
|
За використання |
угоди. Приватний партнер |
модернізацію |
|
|
державної власності |
виконує протягом певного |
інфраструктурних |
|
Концесія |
концесіонер вносить |
терміну функції, що оговорені |
об’єктів; передавання |
|
|
плату на умовах |
договором концесії та |
об’єктів державної |
|
|
концесійних угод |
наділяється відповідними |
власності в управління |
|
|
|
правами для забезпечення |
приватній |
|
|
|
нормального функціонування |
управлінській компанії |
|
|
|
об’єкту концесії |
|
|
|
Умови та порядок |
|
|
|
|
розподілу продукції |
|
|
|
Угода про |
між державою та |
Партнеру держави належить |
Угоди в сфері |
|
розподіл |
інвестором |
тільки частина створеної |
||
нафтодобування |
||||
продукції |
(партнером) |
продукції |
||
|
||||
|
визначаються в |
|
|
|
|
соціальній угоді |
|
|
|
|
Залежно від характеру |
Прийняття рішень як і ризики |
|
|
|
спільного капіталу |
|
||
|
визначається часткою в |
|
||
|
реалізується як |
|
||
Спільне |
акціонерному капіталі. Держава |
|
||
акціонерні товариства |
|
|||
підприємство |
постійно бере участь в поточній |
|
||
або спільного |
|
|||
|
виробничій, адміністративно – |
|
||
|
підприємства з |
|
||
|
господарській та інвестиційній |
|
||
|
дольовою участю |
|
||
|
діяльності |
|
||
|
сторін |
|
||
|
|
|
Під час реалізації проектів ДПП використовуються різні механізми, найбільш розповсюджені наведено в табл. 5.2. Програми державно-приватного партнерства можуть бути на спрямовані на [116, с.109-100]:
прискорення процесів трансферу результатів досліджень, розробок, створених в державних організаціях, з використанням державного бюджету;
підтримку малих і середніх інноваційних підприємств, зокрема заохочення створення державними організаціями «start-up» і «spin-off» - компаній;
розвиток кластер них досліджень, орієнтованих на ринок;
заохочення щодо створення мереж.
42
Таблиця 5.2
Механізми реалізації проектів Державно-приватного партнерства на основі концесії
(складено на основі [39])
Назва |
|
Процедура реалізації |
|
|
|
||||||
|
Після створення інфраструктурного об’єкта за |
||||||||||
ВОТ |
рахунок концесіонера, він передається на |
||||||||||
будівництво-схематизація/управління - |
використання протягом терміну за який |
||||||||||
передавання |
окупаються вкладені кошти. Надалі об’єкт |
||||||||||
|
передається державі |
|
|
|
|
|
|
|
|||
ВООТ |
Приватний партнер отримує право не тільки на |
||||||||||
використання, |
але |
|
й володіння |
об’єктом, |
|||||||
будівництво-володіння-експлуатація/ |
|
||||||||||
протягом |
терміну |
угоди, |
після |
чого |
|
він |
|||||
управління-передавання |
|
||||||||||
передається владі |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
ВТО |
Об’єкт передається |
державі |
одразу |
після |
|||||||
завершення будівництва. Потім він передається |
|||||||||||
будівництво-передавання- |
|||||||||||
для використання |
приватному |
партнеру |
без |
||||||||
експлуатація/ управління |
|||||||||||
права володіння. |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
ВОО |
Створений об’єкт після завершення терміну дій |
||||||||||
будівництво-володіння-експлуатація/ |
угоди не передається державі, а залишається у |
||||||||||
управління |
розпорядженні інвестора |
|
|
|
|
|
|||||
ВОМТ |
Приватний партнер відповідає за утримання та |
||||||||||
будівництво-експлуатація/ |
поточний |
|
ремонт |
збудованих |
ним |
||||||
управління-обслуговування-передавання |
інфраструктурних об’єктів |
|
|
|
|
|
|||||
DВООТ |
Приватний партнер відповідає не тільки за |
||||||||||
проектування-будівництво-володіння- |
будівництво |
інфраструктурного об’єкта, |
але й |
||||||||
експлуатація-управління-передавання |
за його проектування |
|
|
|
|
|
|
||||
DBFO |
Приватний |
партнер |
|
несе |
відповідальність |
за |
|||||
проектування-будівництво- |
|
||||||||||
фінансування |
будівництва |
інфраструктурних |
|||||||||
фінансування-експлуатація-управління |
|||||||||||
об’єктів, що спеціально обумовлюється угодою |
|||||||||||
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
43
ТЕМА 4. РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА
ЛЕКЦІЯ 6. ЗМІСТ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ, РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА
Зміст заняття
6.1.Сутність, цілі, завдання та принципи регіональної інноваційної політики
6.2.Регіональна інноваційна система, способи її забезпечення
6.3.Мережева взаємодія та кластерний механізм реалізації регіональної інноваційної політики
6.1. Сутність, цілі, завдання та принципи регіональної інноваційної політики
Формування національної інноваційної системи залежить від належної та ефективної реалізації інноваційної політики на регіональному рівні.
۩ Регіональна інноваційна політика – це форми і методи стимулювання інноваційної активності в регіоні які сприятимуть тому, щоб науково-технічні дослідження та розробки широко втілювалися у виробничий результат – нові конкурентоспроможні види продукції, нові технологічні процеси, нові організаційні рішення види продукції, нові технологічні процеси, нові організаційні рішення [46, с. 578].
Розглянемо основні аспекти формування та реалізації інноваційної політики: цілі, завдання та принципи її здійснення (табл. 6.1).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 6.1 |
||
|
Цілі, завдання та об’єкти реалізації регіональної інноваційної політики |
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
(складено на основі [3, с. 54; 30, с 119; 106]) |
|
|
|
|
||||||||
|
Цілі |
|
|
|
|
Завдання |
|
|
Об’єкти |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Активне використання науково-технічного |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
потенціалу |
|
області |
|
для |
вирішення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
регіональних проблем; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
підтримка підприємств та організацій, що |
|
|
|
|
|
||||||
Підвищення |
|
|
|
використовують сучасні |
науково-технічні |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
розробки; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
конкурентоспроможності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
забезпечення |
соціального |
захисту |
|
|
|
|
|
||||||||
регіональних |
|
виробництв |
|
Науково-технологічний |
|
|||||||||||
|
|
працівників науково-технічної сфери; |
|
|
||||||||||||
внаслідок |
їх |
інноваційного |
|
|
потенціал регіону |
|
|
|||||||||
|
стимулювання |
імпорту |
науково-технічних |
|
|
|||||||||||
технологічного оновлення |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
знань та технологій та експорту власних |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
технологій та наукомісткої продукції; |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
створення механізмів передачі науково - |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
технічних досягнень малих підприємств і |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
окремих |
вчених |
та |
спеціалістів |
в |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
виробництво |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пріоритетний |
інноваційний |
|
|
|
|
|
|
|
|
Інноваційні |
|
процеси |
в |
|||
розвиток регіонів, |
які мають |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
регіональній економіці та, |
||||||||
особливо важливе стратегічне |
|
Сприяння |
створенню |
в |
регіоні об’єднань |
|||||||||||
|
відповідно, |
|
задіяні |
в |
їх |
|||||||||||
значення |
для |
|
економіки |
|
підприємств та організацій, що забезпечують |
|
||||||||||
|
|
реалізації |
|
об’єкти |
||||||||||||
держави; |
|
|
|
|
більш ефективне |
здійснення |
науково- |
|
||||||||
|
|
|
|
(інноваційні |
проекти, |
|||||||||||
збереження |
|
оптимального |
|
технічної та інноваційної діяльності |
|
|||||||||||
|
|
|
програми, |
об’єкти |
прав |
|||||||||||
співвідношення |
|
між |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
інтелектуальної власності |
|||||||
регіональною та |
галузевою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
тощо) |
|
|
|
|
||||
інноваційною політикою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
44
Продовження табл. 6.1.
|
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
Згладжування |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
міжрегіональних |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
диспропорцій |
|
|
на |
|
|
|
|
|
|
|
|
інноваційному |
шляху |
їх |
Розвиток |
інфраструктури |
інноваційної |
Ресурси |
підтримки, а |
||||
розвитку; |
|
|
|
також |
сегменти |
сфер |
|||||
|
|
|
діяльності, |
що |
забезпечує інтеграцію |
||||||
оптимальне |
та |
раціональне |
перебігу |
інноваційних |
|||||||
потенціалу науки, освіти та виробництва; |
|||||||||||
використання |
|
природно- |
процесів, як то науково- |
||||||||
|
збереження |
та |
розвиток |
інформаційної |
|||||||
ресурсних |
|
особливостей |
технологічної, |
|
|||||||
|
інфраструктури |
науково-технічної |
|
||||||||
регіонів, їх |
|
географічного |
виробничої та |
сфери |
|||||||
|
інформації, забезпечення нею спеціалістів |
||||||||||
розташування, |
|
|
споживання |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
інфраструктури; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
розвиток як внутрішньої, так і |
|
|
|
|
|
|
|
||||
зовнішньої |
міжрегіональної |
|
|
|
|
|
|
|
|||
співпраці |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мірою реалізації регіональної інноваційної політики є програми з підвищення конкурентоспроможного потенціалу пріоритетних для регіону виробництв через залучення приватних інституційних інвесторів до реалізації інновацій, формування режиму економічного стимулювання інноваційної діяльності [135]. Регіональна інноваційна політика будується на основі системи принципів, які наведено в табл.6.2.
Таблиця 6.2
Принципи регіональної інноваційної політики
(складено на основі [73, с. 130])
Принцип |
Змістовність відповідно до регіональної інноваційної політики |
||||||||||
Принцип взаємності |
Надання |
один одному |
на |
своїй |
території аналогічних |
прав і |
|||||
несення аналогічних обов'язків |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
Єдність |
організаційної |
|
системи |
управління |
двох |
рівнів |
||||
Принцип збалансованості |
(федерального і регіонального), узгодженість інтересів держави і |
||||||||||
|
приватного бізнесу |
|
|
|
|
|
|
|
|||
Принцип «раціоналізації» |
Використання закону порівняльних переваг |
|
|
|
|||||||
територіальних комплексів |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Принцип спеціалізації і |
Розділення повноважень, узгодженість інтересів |
|
|
|
|||||||
кооперації |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Принцип «пассионарності» |
Визначений історичними умовами території, якою він належить |
||||||||||
Принцип відтворювального |
Максимальна ефективність в зростанні і розвитку |
|
|
|
|||||||
підходу |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Принцип безперервності і |
Послідовне, |
безперервне виконання всіх положень інноваційної |
|||||||||
промислової |
політики з |
постійною зростаючою |
швидкістю |
(не |
|||||||
прискорення |
|||||||||||
знижуючи якість) реалізації |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Принцип комплексності |
Облік і рівномірний розвиток всіх чинників, що впливають на |
||||||||||
кінцевий результат реалізації інноваційної промислової політики |
|||||||||||
|
|||||||||||
|
Орієнтація на власні сили, внутрішні джерела накопичення, |
||||||||||
Принцип саморозвитку |
мобілізацію |
пріоритетних |
напрямів |
розвитку |
всіх |
засобів, |
|||||
залучення до інвестиційного процесу засобів підприємств і |
|||||||||||
|
|||||||||||
|
населення |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Принцип виробництва |
Продукціє |
повинна |
бути |
конкурентоспроможною |
на |
||||||
якісної продукції |
внутрішньому і світовому ринках |
|
|
|
|
|
|||||
45
6.2. Регіональна інноваційна система, способи її забезпечення
Розвиток регіонів потребує формування регіональних інноваційних систем, які б якісно вмонтовувались в національну інноваційну систему, та сприяли перетворенню промислової та економічної сфер на інноваційну спроможну.
۩ Регіональна інноваційна система – це сукупність економічних агентів і видів діяльності, ресурсне забезпечення й інститути, а також зв'язки між ними, важливі для підвищення ефективності інноваційного процесу в регіоні [161, с.158].
Основні характеристики регіональної інноваційної системи обумовлюються умовами її функціонування та приналежністю до інших систем, як зазначає С.П. Лапаєв
[86]:
є частиною соціально-економічної системи, в рамках якої вона функціонує;
є частиною національної інноваційної системи;
є відкритою системою, на яку здійснюють вплив такі зовнішні чинники як наприклад, регіональна, міжрегіональна, міжгалузева, міжнародна конкуренція;
є взаємодією таких підсистем як організації, що виробляють і реалізують інноваційну продукцію (бізнес-структури), головна мета – виробництво нових знань; організації, що здійснюють фінансування інноваційних продуктів (венчурні фонди), мета -
-нарощування вкладеного капіталу; інноваційна інфраструктура;
така система покликана виконувати ряд функцій, наведених в табл.6.3.
Таблиця 6.3
|
Функції регіональної інноваційної системи |
|
|
||||
|
|
(складено на основі [86, с. 88]) |
|
|
|||
Назва функції |
|
|
Зміст функції |
|
|
||
1 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
Формування економіки інноваційного типу та її виведення на |
||||||
|
конкурентоспроможний рівень, що дозволить підвищити рівень життя |
||||||
Стратегічна |
населення до показників розвинутих країн. Одночасно передбачається |
||||||
|
збереження і розвиток потенціалу базових галузей і напрямів регіональної |
||||||
|
економіки |
|
|
|
|
|
|
|
Виконання фінансово-економічної функції має забезпечити створення |
||||||
Фінансово- |
сприятливих умов для залучення інвестицій з різноманітних джерел і |
||||||
економічна |
використання результатів інноваційної діяльності для прискорення соціально- |
||||||
|
економічного розвитку регіону |
|
|
|
|||
Мотиваційна |
Засіб реалізації інституційних можливостей людини, її всебічного розвитку та |
||||||
кар’єрного зростання |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
|
Згладжування соціально-економічних відмінностей на основі особливих форм |
||||||
Компенсаційна |
підтримки передових наукових шкіл, пріоритетних напрямів науково- |
||||||
|
технічного розвитку і т. д. |
|
|
|
|
||
|
Засіб інституційної перебудови економіки і свідомості населення, створення |
||||||
Інституційна |
нових |
передумов |
формування |
інноваційного |
мислення |
та |
|
|
конкурентоспроможності регіону |
|
|
|
|||
|
Праця та спроможності населення регіону інтегровані в сукупний потенціал |
||||||
Трудова |
регіону. Вони реалізуються через виконання трудової функції і формування |
||||||
економічних відносин, сприяючих підвищенню ролі та значущості |
|||||||
|
|||||||
|
інтелектуальної праці і її ефективності |
|
|
|
|||
|
Сприяє залученню, розподілу та використання ресурсів регіону; поступове |
||||||
Ресурсна |
заміщення |
природно-сировинних галузей господарства |
наукомісткими |
||||
виробництвами, вихід на оптимальне поєднання в економіці сировинних і |
|||||||
|
|||||||
|
наукомістких виробництв |
|
|
|
|
||
|
|
|
46 |
|
|
|
|
Продовження табл. 6.3.
1 |
2 |
|
Відтворювальна |
Виконання відтворювальної функції забезпечує переведення економіки на |
|
інтенсивний тип розвитку |
||
|
||
|
Створює умови спряженості економіки регіону з вітчизняними економічними |
|
Інтегративна |
системами, забезпечує сприйняття тенденцій глобальної дії та реагування на |
|
|
них на регіональному рівні на основі нових технологій і інновацій |
|
|
Формування економічного механізму поєднання різноманітних форм |
|
Господарська |
власності, системи інтересів, принципів оподаткування, методів ціноутворення, |
|
|
фінансування та інших способів господарювання на основі інновацій |
|
Споживча |
Задоволення різноманітних потреб населення і господарюючих суб'єктів, а |
|
також створення все нових потреб на базі розвитку наукомістких виробництв |
||
|
||
|
Відновлення порушених пропорцій між галузями економіки регіону за рахунок |
|
Регуляторна |
результатів функціонування РІС, призводить до оптимального поєднання |
|
|
державного і ринкового регулювання в освіті, науці і наукомістких виробництв |
|
|
Дозволяє розпізнавати та формувати потребу в інноваціях і погодити |
|
|
технологічні нововведення з бізнес-стратегіями, які здійснюються у РІС. Вона |
|
Операційна |
включає в себе інтегрування і комбінування витрат, дослідження варіантів |
|
технологічних виборів, пошук відповідності потребам, порівняння і |
||
|
||
|
ранжування варіантів вибору і відбір можливостей, придбання та |
|
|
впровадження технологій, розвиток компетенцій та ін. |
Угрупування елементів РІС здійснюється не в рамках інноваційного ланцюжка, а з виділення трьох рівнів (табл. 6.4)
Формування регіональної інноваційної системи здійснюється на наступних рівнях
[86, с. 87]:
1)формування організаційної структури зі створення регіональної інноваційної системи. Виявлення зацікавлених організацій та інститутів, їх консолідація, розробка стратегії інноваційного розвитку регіону;
2)формування інноваційних кластерів, промислових груп, галузей, ініціація інвестиційних проектів і програм;
3)реалізація інвестиційних проектів і програм, створення центрів колективного доступу до технологій, забезпечення фінансування проектів за рахунок
державно-приватного партнерства.
Основними умовами для забезпечення результативності управління розбудовою РІС мають бути [161, с.164]:
1) регіоналізм, як широкий спектр політичних, економічних, культурних процесів у регіоні, що проявляються у децентралізації влади і управління, зміцненні економічної самостійності, збереженні та розвитку культурних і технічних традицій, у врахуванні на державному рівні потреб і інтересів регіонів;
2)розвиток системи місцевого самоврядування, у тому числі складання місцевого бюджету за рахунок власних джерел його поповнення;
3)наявність законодавчого органу, що приймає нормативні акти місцевого значення
врамках своєї компетенції для рішення актуальних регіональних проблем самостійно господарюючими суб’єктами у науково–інноваційній сфері;
4)підвищення відповідальності регіональної влади за стан і розвиток у регіоні науково–інноваційного потенціалу, формування і функціонування регіональної інноваційної системи та інше.
47
|
|
|
|
Таблиця 6.4 |
|
|
|
Структура типологічної регіональної інноваційної системи |
|||
|
|
(складено на основі [86, с 46 -49]) |
|
|
|
№ |
Рівень |
Змістовні |
Характеристика |
Суб’єкти реалізації |
|
з/п |
|
компоненти |
|
|
|
1 |
Основна |
Господарсько - |
Вид діяльності, який |
Великий, середній і |
|
|
діяльність |
економічна та |
забезпечує основний обсяг |
малий бізнес |
|
|
|
бізнесова діяльність, |
виробництва товарів і |
|
|
|
|
науково-освітній |
надання послуг, у тому |
|
|
|
|
комплекс |
числі інноваційній |
|
|
|
|
|
наукоємній продукції |
|
|
|
|
|
Якщо в регіоні присутній |
Прикладна наука, |
|
|
|
|
праце спроможний |
активно |
|
|
|
|
науково-освітній комплекс, |
комерціалізуюча свої |
|
|
|
|
на рівень основної |
розробки і що |
|
|
|
|
діяльності окрім |
реалізовує їх поза |
|
|
|
|
промисловості вийде |
територією, де вони |
|
|
|
|
освіта, як один з видів |
розроблялися, а також |
|
|
|
|
інноваційної сфери |
що надає різного роду |
|
|
|
|
|
науково-технічні |
|
|
|
|
|
послуги |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
Забезпечу |
Освіта як джерело |
Обслуговування |
Елементи |
|
|
вальна |
кваліфікованих |
функціонування |
інноваційної |
|
|
діяльність |
кадрів, що |
інноваційного процесу |
інфраструктури, які є |
|
|
|
задовольняє потреби |
|
як усередині освітніх і |
|
|
|
в трудових ресурсах |
|
наукових установ, так |
|
|
|
регіональної |
|
і самостійні сприяючі |
|
|
|
інноваційної |
|
просуванню на ринок |
|
|
|
системи. Сфера |
|
результатів наукової |
|
|
|
фундаментальної |
|
діяльності інститутів |
|
|
|
науки, яка |
|
|
|
|
|
реалізується як у |
|
|
|
|
|
вузівських, так і |
|
|
|
|
|
академічних |
|
|
|
|
|
державних |
|
|
|
|
|
інститутах |
|
|
|
3 |
Управлі- |
Регіональне |
Координація, |
Регіональні та місцеві |
|
|
ння |
управління |
стимулювання інноваційної |
органи управління |
|
|
інноваці- |
|
діяльності в межах регіону, |
|
|
|
йною |
|
а також формування |
|
|
|
системою |
|
стратегічної інноваційної |
|
|
|
|
|
політики території |
|
|
6.3. Мережева взаємодія та кластерний механізм реалізації регіональної інноваційної політики
Регіональні інноваційні взаємодії формуються на принципах національної інноваційної системи з локалізованими мережами фірм, приватних і державних організацій, яка забезпечує дифузію нових технологій, її проявами визначають [115]:
міжкорпоративні |
взаємозв’язки; державна |
інноваційна |
політика; активність |
і |
|
48 |
|
|
|
фінансування НДДКР; тип індустріальної структури; територіальна організаційна структура; масштаб внутрішньорегіональної агломерації; здатність залучити зовнішні ресурси розвитку. Згідно Дітера Ернста існує п'ять різних типів мереж (табл. 6.5)
Таблиця 6.5
Типи мереж [185]
Тип мережі |
Характеристика |
Мережі постачальників |
Включають субпідряди, угоди за первісним виробництва |
|
обладнання та початкового проектування між центральною |
|
компанією і постачальниками проміжних виробничих вкладень |
Мережі виробників |
Дозволяють конкуруючим виробникам об'єднувати свої виробничі, |
|
фінансові, кадрові ресурси для розширення продуктових портфелів і |
|
географічного охоплення |
Споживчі мережі |
Форвардні зв'язку виробників з дистриб'юторами, посередниками і |
|
кінцевими користувачами продукту |
Коаліції за стандартами |
Полягають в залученні в єдині межі стандарту ініціатора коаліції |
|
(стандарт на власні товари або інтерфейс) якомога більше число |
|
компаній |
Мережі технологічної |
На підставі придбання продуктового дизайну або технології |
кооперації |
заохочуються спільне виробництво та наукові розробки |
Якщо ж говорити про мережеві утворення в економіці, то їх можна класифікувати за ознаками наведеними в табл. 6.6
Таблиця 6.6
|
|
Класифікація мережевих утворень [69, с.21] |
|
№ |
Класифікаційна |
Вид |
|
з/п |
ознака |
|
|
|
|
Горизонтальні (поєднують фірми або виробничі дії уздовж виробничого |
|
|
Можливість |
процесу або ланцюга, що формує додану вартість); |
|
1 |
створення |
вертикальні (сполучають індивідуумів і організації на основі їх |
|
|
доданої вартості |
функціональних сфер (наприклад, дослідження, продукція, матеріально- |
|
|
|
технічне забезпечення, маркетинг тощо) |
|
|
|
Проектні команди і віртуальні корпорації можуть бути набрані з метою |
|
2 |
Тривалість |
досягнення специфічної короткострокової цілі; |
|
існування |
стратегічні альянси, ризикові об'єднання підприємств й ділові асоціації |
||
|
|||
|
|
зазвичай мають більш довгострокові завдання |
|
|
|
Надзвичайно неформальні; |
|
|
Формальність |
гнучкі; |
|
3 |
засновані на довірі зв'язків; |
||
відносин |
|||
|
формальні; |
||
|
|
||
|
|
жорсткі |
|
4 |
Ступінь |
Відкриті; |
|
відкритості |
закриті |
||
|
|||
|
До мережевих |
структур можна зарахувати: регіональні інноваційні системи, |
інноваційні мережі, динамічну інноваційну конвергенцію, інноваційні регіональні кластери [115].
۩ Інноваційні мережа – це суспільна система, яка дозволяє ефективно взаємодіяти суб'єктам з різними інтересами, компетентністю й ресурсами для створення нового продукту або послуги, що можуть бути комерціалізовані [184, с. 12].
Інноваційна мережа об’єднує університети, лабораторії, підприємства, великі фірми, малі інноваційні компанії й навіть політичну складову в єдину систему, що дозволяє за
49