rinn.polit._konspekt
.pdf
|
|
|
Продовження табл.13.7 |
|
1 |
2 |
|
3 |
4 |
|
3. Фінансовий стан |
|
|
|
Коефіцієнт загальної |
Чистий прибуток (збиток)/валюта |
|
Ряд.220(225) |
|
рентабельності |
|
Максимізація |
||
балансу |
|
ф.2/ряд.640 ф.1 |
||
підприємства |
|
|
||
|
|
|
|
|
Коефіцієнт |
Чистий прибуток (збиток)/ власний |
|
Ряд.220(225) |
|
рентабельності |
|
Максимізація |
||
капітал |
|
ф.2/ряд.380 ф.1 |
||
власного капіталу |
|
|
||
|
|
|
|
|
Коефіцієнт |
Чистий прибуток (збиток) від реалізації |
|
(ряд.100(105) ф.2- |
|
продукції/ чистий дохід (виручка) від |
|
ря.060 |
|
|
прибутковості |
|
Максимізація |
||
реалізації продукції (товарів, робіт, |
|
ф.2+ряд.090 |
||
реалізації |
|
|
||
послуг) |
|
ф.2)/ряд.035 ф.2 |
|
|
|
|
|
||
Коефіцієнт |
Фінансові результати від операційної |
|
|
|
діяльності/чистий дохід (виручка) від |
|
Ряд.100(105) |
|
|
прибутковості |
|
Максимізація |
||
реалізації продукції (товарів, робіт, |
|
ф.2/ряд.035 ф.2 |
||
операційної діяльності |
|
|
||
послуг) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(ряд.035 + ряд.060 |
|
Коефіцієнт ділової |
Сума доходів підприємства/валюта |
|
+ ряд.110 + |
Максимізація |
активності |
балансу |
|
ряд.120 + ряд.130) |
|
|
|
|||
|
|
|
ф.2/ ряд.280 ф.1 |
|
|
4. Ресурсне забезпечення |
|
|
|
Матеріаломісткість, |
Вартість матеріальних витрат/чистий |
|
Ряд.230 |
|
дохід)виручка) від реалізації продукції |
|
Мінімізація |
||
грн../грн.. |
|
ф.2/ряд.035 ф.2 |
||
(товарів, робіт, послуг) |
|
|
||
|
|
|
|
|
Чистий дохід від |
Чистий дохід (виручка) від реалізації |
|
Ряд.035 |
|
продукції (товарів, робіт, послуг)/ |
|
|
||
реалізацій продукції на |
|
ф.2/внутрішня |
|
|
середньооблікова чисельність штатних |
|
Максимізація |
||
одного працюючого |
|
звітність |
||
працівників облікового складу основної |
|
|
||
грн../люд. |
|
підприємства |
|
|
діяльності |
|
|
||
|
|
|
|
|
Озброєність |
Вартість нематеріальних |
|
Ряд.010 |
|
працівників |
активів/середньооблікова чисельність |
|
ф.1/внутрішня |
Максимізація |
нематеріальними |
штатних працівників облікового складу |
|
звітність |
|
|
|
|||
активами грн./люд. |
основної діяльності |
|
підприємства |
|
|
Середньорічна вартість основних |
|
Ряд.260 |
|
Коефіцієнт |
засобів/середньооблікова чисельність |
|
ф.5/внутрішня |
Максимізація |
фондоозброєності праці |
штатних працівників облікового складу |
|
звітність |
|
|
|
|||
|
основної діяльності |
|
підприємства |
|
Коефіцієнт |
|
|
|
|
забезпеченості |
Вартість нематеріальних |
|
Ряд.020 |
Максимізація |
інтелектуальною |
активів/оборотні активи підприємства |
|
ф.1/ряд.260 ф.1 |
|
|
|
|||
власністю |
|
|
|
|
|
5. Управління підприємством |
|
|
|
Коефіцієнт |
|
|
|
|
співвідношення |
Адміністративні витрати/ чистий |
|
Ряд.070 |
|
адміністративних |
дохід(виручка) від реалізації (товарів, |
|
Мінімізація |
|
|
ф.2/ряд.035 ф.2 |
|||
витрат і чистого доходу |
робіт, послуг) |
|
|
|
|
|
|
||
від реалізації продукції |
|
|
|
|
Коефіцієнт |
|
|
|
|
співвідношення витрат |
Витрати на збут/ чистий дохід (виручка) |
|
Ряд.080 |
|
на збут і чистого |
від реалізації продукції (товарів, робіт, |
|
Мінімізація |
|
|
ф.2/ряд.035 ф.2 |
|||
доходу від реалізації |
послуг) |
|
|
|
|
|
|
||
продукції |
|
|
|
|
Коефіцієнт |
|
|
|
|
співвідношення інших |
Інші операційні витрати/ чистий |
|
Ряд.090 |
|
операційних витрат і |
дохід(виручка) від реалізації продукції |
|
Мінімізація |
|
|
ф.2/ряд.035 ф.2 |
|||
чистого доходу від |
(товарів, робіт, послуг) |
|
|
|
|
|
|
||
реалізації продукції |
|
|
|
|
Коефіцієнт оборотності |
Чистий дохід (виручка) від реалізації |
|
Ряд.035 |
|
продукції (товарів, робіт, послуг)/ |
|
Максимізація |
||
власного капіталу |
|
ф.2/ряд.380 ф.1 |
||
власний капітал |
|
|
||
|
|
|
|
|
Коефіцієнт оборотності |
Чистий дохід (виручка) від реалізації |
|
Ряд.035 |
|
продукції (товарів, робіт, послуг)/ |
|
Максимізація |
||
активів |
|
ф.2/ряд.640 ф.1 |
||
валюта балансу |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
140 |
|
|
|
ТЕМА 7. НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
ЛЕКЦІЯ 14. ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО, ОРІЄНТАЦІЯ НАУКИ НА РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Зміст заняття
14.1. Підвищення активності підприємницького середовища 14.2. Орієнтація науки на розв'язання завдань інноваційного розвитку
14.1. Підвищення активності підприємницького середовища
Світовий досвід доводить, що стійкий розвиток економіки залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характеру підприємництва, що вимагає від суб’єктів підприємницького сектору нових форм господарювання.
۩ Інноваційне підприємництво – сукупність ініціативних систематичних дій взаємопов’язаних суб’єктів інноваційної підприємницької діяльності, що мають ризиковий характер і забезпечують перебіг етапів інноваційного циклу, який проходять інновації з високим рівнем соціальної, науково-технічної та комерційної значущості з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.
Вирізняють такі види інноваційного підприємництва, з огляду на фактори, що впливають на їх формування [143, с.40]:
1)використання нових інновацій —процес відновлення збутового потенціалу підприємства, що забезпечує збільшення обсягу одержаного прибутку, розширення частки на ринку, збереження клієнтської бази незалежного становища, підвищення престижу, та нових робочих місць і т. ін.;
2)технологічні інновації. Це процес відновлення виробничого потенціалу, спрямований на підвищення продуктивності, економію ресурсів, що дає можливість збільшити обсяг виробництва, удосконалити техніку безпеки, провести заходи захисту навколишнього середовища, ефективно використовувати інформаційні системи;
3)соціальні інновації — це процес планомірного поліпшення соціальної сфери. Використання інновацій такого роду розширює можливості на ринку сили, мобілізує персонал, зміцнює довіру до соціальних заходів.
На основі способу організації інноваційного процесу у виробника, який видозмінювався в процесі розвитку ринкового механізму можна виділити три моделі інноваційного підприємництва [143, с. 42]:
1)інноваційне підприємництво на основі внутрішньої організації, коли інновація створюється і (або) освоюється всередині фірми її спеціалізованими підрозділами на базі планування і моніторингу їх взаємодії в межах інноваційного проекту;
2)інноваційне підприємництво на основі зовнішньої організації за допомогою контрактів, коли замовлення на створення й (або) освоєння інновації розміщується між сторонніми організаціями;
3)інноваційне підприємництво на основі зовнішньої організації за допомогою венчурів,
коли виробник для реалізації інноваційного проекту засновує дочірні венчурні фірми, які залучають додаткові сторонні кошти.
Розглянемо типову схему інноваційного підприємництва (рис. 14.1).
141
|
|
Власник науково- |
|
|
|
технічного, виробничого |
|
|
|
персоналу, робочої сили |
|
|
|
Кп |
РС |
|
|
|
|
Власники обігових |
М |
|
Т |
|
Інноваційний |
||
коштів |
|
||
|
підприємець |
||
|
|
||
|
Км |
|
Кт |
|
|
Коз |
ОЗ |
|
|
|
|
|
|
Власники основних |
|
|
|
|
засобів |
Покупці науковотехнічної продукції (товарів і послуг)
Рис.14.1 Принципова схема інноваційного підприємництва [92, с. 13]:
М – сировина і комплектуючі; Км – кошти, що сплачуються за сировину і матеріали; ОЗ – основні засоби; Коз – кошти, що сплачують за основні засоби; Т – товар; Кт – ціна за товар; РС – робоча сила; Кп – кошти, що сплачуються працівникам
Для впровадження і виробництва нового виду товарів (продукції, послуг) підприємець потребує обігових коштів у вигляді матеріалів, які використовуються для створення науково-технічної продукції; енергії, потрібної для обробки матеріалів, та інших ресурсів. Крім цього, може виникнути потреба в комплектуючих виробах, напівфабрикатах, тобто в готових складових частинах, які можна використовувати у процесі виробництва науковотехнічної продукції. Необхідні матеріали, сировина і комплектуючі вироби підприємець купує у власників обігових коштів, оплативши їх вартість. Для виробництва науковотехнічної продукції (товарів, послуг) підприємцю також потрібні основні засоби – будівлі, приміщення, спеціальне обладнання, інструменти і т.ін. Підприємець може купити їх у власників або орендувати. За необхідні для інноваційної діяльності основні засоби потрібно заплатити кошти, розмір яких залежить від їх виду, кількості та вартості. Для здійснення інноваційної діяльності підприємцю також необхідно залучати науковотехнічні кадри, виробничий персонал, тобто робочу силу, витрачаючи на це грошові засоби. Результатом інноваційної діяльності є готовий товар, який підприємець реалізовує споживачу інноваційної продукції за ціною, що включає в себе витрати на виробництво і прибуток підприємця [92, с. 14].
۩ Підприємницьке середовище – це соціально-економічні умови і чинники навколишнього середовища, які впливають на функціонування підприємства та вимагають відповідного реагування на нього [149, с. 129].
На розвиток інноваційного підприємництва впливає ряд факторів, одній з яких перешкоджають його розвитку, другі – сприяють (табл.14.1).
Забезпечення конкурентоспроможності моделі інноваційних підприємств можливо досягти, перш за все, реалокацією ресурсів на користь інноваційних підприємств, здійснивши для цього [99]:
антимонопольне регулювання підприємницького середовища для забезпечення реструктуризації національних підприємствах усіх форм власності;
впровадження механізмів дієвої інноваційної мотивації зниженням ресурсовитрат на основі прямих і непрямих форм стимулювання з метою підвищення інноваційної складової вітчизняних товарів та послуг;
142
вдосконалення економічних методів регулювання ринкової кон’юнктури для забезпечення пріоритетності формування та розвитку інноваційних підприємств;
усунення цінового диспаритету на внутрішньому ринку України та світовими цінами на товари і послуги з метою попередження використання без належного відшкодування вітчизняних ресурсів (праці, сировини, капіталу тощо);
забезпечення структурної перебудови вітчизняної економіки шляхом стимулювання ефективності інноваційного виробництва та підтримки наукоємних підприємств.
Таблиця 14.1
Фактори, що впливають на розвиток інноваційного підприємництва [143, с. 41]
Група |
Фактори, що перешкоджають |
Фактори, що сприяють |
|
|||||||||
факторів |
інноваційному підприємництву |
інноваційному підприємництву |
||||||||||
|
Брак коштів для фінансування |
Наявність резерву фінансових, |
||||||||||
|
інноваційних |
проектів; |
слабкість |
матеріально-технічних |
засобів, |
|||||||
Економічні й |
матеріально- і науково-технічної бази; |
прогресивних технологій; наявність |
||||||||||
домінування |
інтересів |
поточного |
необхідної господарської і науково- |
|||||||||
технологічні |
||||||||||||
виробництва |
|
|
|
|
технічної |
|
інфраструктури; |
|||||
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
матеріальне |
|
заохочення |
за |
||
|
|
|
|
|
|
|
інноваційну діяльність |
|
|
|||
|
Обмеження |
|
з |
боку |
антимо- |
Законодавчі заходи, що заохочують |
||||||
Політичні й |
нопольного, |
|
|
податкового, |
інноваційну |
діяльність; |
державна |
|||||
правові |
амортизаційного, |
|
|
патентолі- |
підтримка |
|
інноваційного |
|||||
|
цензійного законодавства |
|
підприємництва |
|
|
|
||||||
|
Усталена |
|
оргструктура, |
надмірна |
Гнучкість |
|
оргструктури; |
|||||
|
централізація, авторитарний стиль |
демократичний |
стиль управління, |
|||||||||
|
управління, |
перевага |
вертикальних |
переважання |
горизонтальних |
|||||||
|
потоків інформації; |
|
|
|
потоків інформації; децентралізація, |
|||||||
|
відомча |
замкнутість, |
труднощі |
автономія, |
формування |
цільових |
||||||
Організаційно |
міжгалузевих |
і |
міжорганізаційних |
проблемних груп |
|
|
||||||
-управлінські |
взаємодій; |
жорсткість |
у плануванні; |
|
|
|
|
|
||||
|
орієнтація на сформовані ринки; |
|
|
|
|
|
||||||
|
орієнтація |
|
на |
короткострокову |
|
|
|
|
|
|||
|
окупність; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
складність |
|
узгодження |
інтересів |
|
|
|
|
|
|||
|
учасників інноваційних процесів |
|
|
|
|
|
||||||
|
Опір змінам; |
|
|
|
|
Моральне |
заохочення, |
суспільне |
||||
Соціально- |
страх невизначеності |
|
|
визнання; |
|
забезпечення |
||||||
та невдач |
|
|
|
|
|
можливостей |
самореалізації, |
|||||
психологічні й |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
сприяння |
|
творчій |
|
праці; |
||
культурні |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
нормальний психологічний клімат у |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
колективі |
|
|
|
|
|
Сприятливе підприємницьке середовище активізує діяльність існуючих суб’єктів інноваційного підприємництва та залучення до інноваційного підприємництва нових. Здійснення інноваційного підприємництва позитивно впливає на інноваційний розвиток національного господарства.
143
14.2. Орієнтація науки на розв'язання завдань інноваційного розвитку
Наукова складова інноваційного розвитку відіграє роль головного розробника та генератора інноваційних розробок і скеровує їх розвиток. Наукову складову інноваційного розвитку можна розподілити на три частини:
наукові установи, які працюють для створення науково-технічного базису для промисловості,
наукові установи, які виконують замовлення підприємств,
наукові установи, які створюють нові розробки, що безпосередньо не підкріплені замовленнями з підприємств.
Науковим забезпеченням інноваційного розвитку промислових підприємств є сектор галузевої науки, оскільки саме він розробляє інноваційні проекти щодо переоснащення вітчизняних підприємств, упровадження інноваційних продуктів для виробного сектору економіки.
Світовий досвід показує, що системам управління науково-технологічною сферою розвинутих країн притаманні [145]:
-орієнтація на систему довгострокових технологічних пріоритетів, що формується з урахуванням глобальних тенденцій, зміцнення національної безпеки і забезпечення сталого розвитку;
-посилення взаємодії у «трикутнику знань» (освіта, дослідження, інновації) на всіх рівнях - від окремих дослідників, дослідницьких інституцій та університетів, інвесторів, до малих і великих підприємств;
-удосконалення систем управління науково-технологічною сферою у напрямі оптимального сполучення важелів державного регулювання і ринкових механізмів, надання більшої свободи дослідникам;
-розвиток фінансових механізмів стимулювання впровадження провідних науковотехнічних розробок;
-активна діяльність різноманітних дорадчих органів при уряді, парламенті з метою формування та обґрунтування стратегічних напрямів науково-технологічного розвитку;
-оптимізація структури органів влади, відповідальних за реалізацію наукової, інноваційної, освітянської і технологічної політики: за наявності у багатьох країнах Міністерства освіти і науки (Німеччина, РФ, Казахстан), або Міністерства вищої освіти і досліджень (Франція), чи Міністерства науки і вищої освіти (Польща), утворених з метою посилення інтеграції вищої освіти та науки, деякі з розвинутих країн пішли далі у своїх відповідях на глобальні виклики, інтегруючи функції з державного регулювання науки та технологічного розвитку (Міністерство науки і технологій у Республіці Корея тощо);
-створення у структурі відповідних міністерств спеціалізованих структур, відповідальних за окремі напрями науково-інноваційної політики (за прикладом Агентства промислових інновацій у Франції, Фінського Агентства фінансування технологій та інновацій Tekes, Федерального агентства з науки та інновацій у РФ);
-посилення ролі академій наук як неурядових організацій у формуванні державної наукової політики за обмеження їх ролі у прямому розподілі коштів на фінансування науки (у США та більшості країн Європи академії є авторитетними співтовариствами вчених.
Вагоме місце у розв’язанні завдань інноваційного розвитку відіграє взаємодія науки
іпромисловості, які поділяються за двома основними формами на інституційні та не інституційні (табл.14.2.)
144
|
|
|
|
|
Таблиця 14.2 |
|
|
Основні форми взаємозв’язків науки та промисловості [33] |
|||||
|
|
Інституційна форма |
Не інституційна форма |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
вплив |
|
а) створення спільних |
а) ліцензування та інші дії з інтелектуальною власністю; |
|
||
|
лабораторій; |
б) навчання та підвищення кваліфікації працівників для |
|
|||
|
|
|
||||
Прямий |
|
б) спін-офф |
фірм; |
|
||
|
1-а група |
2-а група |
|
|||
|
|
|
|
в) дослідження на замовлення; |
|
|
|
|
|
|
г) спільні дослідження |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а) створення |
а) міграція кадрів з науки у промисловість; |
|
||
|
|
технопарків, |
б) конференції за участю науковців та промисловців; |
|
||
|
|
інкубаторів тощо; |
в) спільне керівництво дисертаційними дослідженнями; |
|
||
|
|
б) центри передачі |
г) спільні публікації; |
|
||
вплив |
|
технологій |
д) створення мереж, в т.ч. між науково-дослідницькими |
|
||
|
|
|
закладами та своїми колишніми аспірантами та студентами; |
|
||
|
|
|
|
|
||
Непрямий |
|
4-а група |
є) зустрічі, ініційовані промисловістю; |
|
||
|
ж) неформальні контакти |
|
||||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
3-я група |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«тверді» дані |
|
|
«м’які» дані |
|
|
|
|
|
|
|
|
-Дані отримуються з офіційних та статистичних джерел
-Дані отримуються в ході спеціальних обстежень, соціологічних досліджень
Наведені форми взаємодії також поділяються за чотирма групами як наведено в табл.14.3.
Наукова система України для належного забезпечення інноваційного розвитку має низку проблем, основними з яких відповідно до досліджень Л. Федулової є [163]:
відсутній дієвий механізм упровадження завершених науково-технічних розробок
ітехнологій, виконуваних за бюджетні кошти, у промислове виробництво;
динамічно розвивається тенденція переважної низькоукладності вітчизняного промислового виробництва, а відсутність будь-яких змін у структурній політиці країни спричиняє переважання сировинного експорту;
промисловий сектор економіки України не має методів і механізмів формування науково обґрунтованої стратегії і тактики технологічного оновлення;
відбулося руйнування єдності процесу інноваційного розвитку, зниження наукоємності ВВП через деформацію національної інноваційної системи, зокрема: реструктуризація галузей національної економіки, орієнтація на сектори, що відрізняються низькою наукоємністю, призвели до різкого падіння попиту на наукову продукцію, проектно-дослідні розроблеки та інноваційну діяльність;
домінує відомча система організації науки від макродо мікрорівнів; переважає спеціалізація організацій на окремих галузях наукових досліджень або обслуговуванні окремих міністерств;
наявні бар’єри для міжгалузевої наукової кооперації, створення й поширення технологій та інновацій;
триває відомчий контроль інноваційних процесів у галузях, особливо на стадіях розроблення, які представлені специфічними формами інституцій (НДІ, КБ, проектний інститут, дослідне виробництво). Проте на стадіях упровадження інновацій вплив міністерств на підприємства, передусім недержавної власності, зведений до мінімуму;
більшість наукових організацій, незважаючи на підпорядкованість міністерствам, самостійна.
Для орієнтації науки на інноваційний розвиток уряд і НАН України мають об’єднати зусилля для реалізації таких заходів як наведено в табл. 14.4
145
Таблиця 14.3
Характеристика форм взаємозв’язків науки та промисловості
(складено на основі [33])
Група |
Форми взаємодії |
|
|
|
|
Характеристика та процес взаємодії |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
Науково-дослідна |
організація |
|
надає |
|
у |
користування |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
підприємствам |
чи |
іншим |
фірмам |
свою |
дослідно- |
|||||||||||
|
Створення |
|
спільних |
експериментальну базу та/або відповідне кадрове забезпечення |
||||||||||||||||||
|
лабораторій |
|
|
|
для проведення досліджень, тим самим безпосередньо беручи |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
учать у підвищенні рівня технологічного розвитку конкретного |
||||||||||||||||
І |
|
|
|
|
|
підприємства |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
З НДІ виокремлюється перспективний прикладний напрямок |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
дослідження. НДІ продовжує займатися своїми дослідженнями, не |
||||||||||||||||
|
Створення спін-офф фірм |
втрачаючи |
академічної |
свободи. |
Підприємство |
бере |
участь у |
|||||||||||||||
|
адмініструванні спін-офф фірми, наданні активів тощо, як |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
правило, отримуючи вигоди від комерціалізації створених |
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
нововведень |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Ліцензування та інші види |
НДІ набувають права використовувати вже готову технологію, |
||||||||||||||||||||
|
використання |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
відповідно захищену патентним правом |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
інтелектуальної власності |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
Навчання |
та підвищення |
Передавання нового для промисловості знання від НДІ |
|||||||||||||||||||
|
кваліфікації |
працівників |
безпосередньо працівникам підприємств, які відповідно будуть |
|||||||||||||||||||
|
підприємств |
|
|
|
застосовувати отримані знання у діяльності свого підприємства |
|||||||||||||||||
|
Дослідження |
|
|
на |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
ІІ |
замовлення, |
вплив |
яких |
НДІ отримує відповідне фінансування, а підприємство – повністю |
||||||||||||||||||
|
проявляється |
|
через |
|||||||||||||||||||
|
|
володіє науковими результатами |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
виконання |
|
НДДКР |
на |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
контрактній основі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
Спільне отримання нового знання, розробку технологій тощо. |
||||||||||||||||
|
Спільні дослідження |
|
|
Перевагою |
даної |
форми |
є |
те, |
що |
наука |
і |
промисловість |
||||||||||
|
|
|
«об’єднуються» в одне ціле для вирішення конкретної задачі, що |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
також дає змогу отримувати певні синергетичні ефекти |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
Подібна до навчання та підвищення кваліфікації промисловців в |
||||||||||||||||
|
Міграція |
дослідників |
з |
НДІ, |
проте, |
незважаючи |
на |
певні |
позитиви |
для бізнесу, така |
||||||||||||
|
міграція може мати негативні наслідки, які проявляються у втраті |
|||||||||||||||||||||
|
наукової сфери у |
бізнес |
||||||||||||||||||||
|
кваліфікованого персоналу системою |
генерації знання. Разом з |
||||||||||||||||||||
|
(промисловість) |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
тим такі вчені ризикують втратити тісний зв’язок з науковими |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
дослідженнями свого колишнього НДІ |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
Участь у конференціях та |
Під час таких зустрічей відбувається налагодження неформальних |
||||||||||||||||||||
|
зустрічах, |
|
організованих |
|||||||||||||||||||
|
|
контактів, укладаються угоди про співробітництво тощо |
|
|
||||||||||||||||||
|
промисловістю |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Спільне |
|
керівництво |
В цьому процесі відбувається зближення науки та промисловості, |
||||||||||||||||||
ІІІ |
|
спільне |
вирішення поставленої |
задачі. |
Дисертант має |
змогу |
||||||||||||||||
дисертаційними |
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
отримати нові знання, користуючись як сучасною теорією, так і |
|||||||||||||||||||
|
дослідженнями |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
практикою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
Сутність впливу на промисловість з боку науки полягає у |
||||||||||||||||
|
Спільні публікації |
|
|
проведенні спільного дослідження, в результаті якого готується |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
публікація |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
Мережі між НДІ та своїми |
Забезпечують оперативний обмін необхідною інформацією обидві |
||||||||||||||||||||
|
колишніми аспірантами та |
|||||||||||||||||||||
|
сторони, налагодження та встановлення формалізованих відносин, |
|||||||||||||||||||||
|
студентами, |
а |
також |
|||||||||||||||||||
|
що |
пізніше відображається |
у |
різноманітних |
дослідженнях, |
|||||||||||||||||
|
неформальні контакти НДІ |
|||||||||||||||||||||
|
лобіюванні спільних інтересів в державних органах влади тощо |
|||||||||||||||||||||
|
з промисловістю |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Створення |
|
|
нових |
Створення |
інституцій: |
технопарки, |
бізнес-інкубатори, |
центри |
|||||||||||||
|
|
|
передачі |
(трансферу) технологій. |
Основним їх |
призначенням є |
||||||||||||||||
|
інституцій, |
які відносяться |
||||||||||||||||||||
ІV |
інтеграція науки та промисловості, пришвидшення технологічного |
|||||||||||||||||||||
до |
|
інноваційної |
||||||||||||||||||||
|
|
трансферу, |
підтримка |
наукомістких |
та |
високотехнологічних |
||||||||||||||||
|
інфраструктури |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
підприємств |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
146
|
|
|
Таблиця 14.4 |
|
Заходи об’єднання зусиль уряду і НАН України для орієнтації науки на інноваційний розвиток |
||
|
|
|
(складено на основі [164]) |
Захід |
|
Зміст заходу |
|
|
1 |
|
2 |
Проведення |
|
|
Передбачено структурні зміни для комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, масштабного |
інституціональних змін для |
використання наукових досягнень. Вони будуть орієнтовані не лише на розширення фундаментальних досліджень, |
||
допомоги |
економіці |
у |
створення середовища, що генерує знання і технології, а й на стимулювання підприємницької активності наукових |
здійсненні інновацій |
|
установ |
|
|
|
|
Для посилення цього процесу необхідно організувати і законодавчо закріпити в системі Академії |
|
|
|
інноваційну діяльність, щоб вона приносила додатковий дохід, сприяла господарчій конкурентоспроможності. |
|
|
|
Ключовим елементом організаційних нововведень має стати формування відповідної культури всередині |
|
|
|
адмінструктур, серед науковців, створення мотивів для інноваційної діяльності в академічних інститутах. |
|
|
|
Уведення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності й об’єктів інтелектуальної власності, |
|
|
|
створених за державні кошти. |
|
|
|
Вдосконалювання механізму державної фінансової підтримки НДДКР — державне кредитування і гранти; |
|
|
|
держгарантії для одержання банківських кредитів; держзамовлення на НДДКР стратегічно важливої продукції; |
|
|
|
участь на паях (до 50%) у наукових дослідженнях; податкові пільги; прискорена амортизація; експортно-імпортні |
|
|
|
квоти для зміцнення національного наукомісткого продукту; пролонгація сплати податків у разі інвестування у |
Систематичне і професійне |
власні НДДКР. |
||
комерційне |
використання |
Фінансування державою затрат на підтримку патентів і забезпечення їхнього захисту за бюджетного фінансування |
|
знань, якими володіють |
результатів (близько 10% вартості НДДКР — захист патентів); право зараховувати до собівартості продукції всі |
||
колективи |
дослідницьких |
видатки на НДДКР. |
|
інститутів |
|
|
Стимулювання приватних інвестицій — створення патентних і венчурних компаній, що будуть філіями |
|
|
|
холдингових компаній. Відсутність подвійного оподаткування. |
|
|
|
Поліпшення процедур оподаткування наукових досліджень — надання державою практичної допомоги і |
|
|
|
консультацій у складанні звітів про структуру інтелектуальної власності (ІВ) для пошуку інвесторів; внесення змін |
|
|
|
у міжнародні стандарти обліку. |
|
|
|
Підтримка національних виробників інновацій — впровадження сучасних механізмів зниження матеріальних |
|
|
|
витрат на НДДКР (визначення замовника на етапі наукового пошуку, захист майбутнього ринку, залучення |
|
|
|
іноземних науковців — носіїв знань про створений інтелектуальний продукт, ранній захист торговельних марок); |
|
|
|
розвиток національних брендів; підтримка малого і середнього інноваційного бізнесу за допомогою обмеження |
|
|
|
впливу великих компаній — власників ІВ шляхом жорстких антимонопольних законів; грошове забезпечення |
|
|
|
ініціатив організацій через систему ліцензування чи створення спін-офф компаній |
147
|
|
|
|
Продовження табл.14.4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
2 |
|
Впровадження |
|
державно- |
|
|
|
приватного партнерства (ДПП) |
Державно-приватне партнерство справедливо вважають спроможним об’єднати можливості держави і |
|
|||
через визначення |
чітких |
правил і |
приватного сектору в розв’язанні цілої низки завдань із комерціалізації технологій, включаючи фінан- |
|
|
процедур, |
особливо |
стосовно |
сування старт-ап компаній; адаптацію державних досліджень до потреб індустрії; створення |
|
|
законодавства |
у |
сфері |
державно-при ватних мережних організацій, кластерів |
|
|
інтелектуальної власності |
|
|
|
||
|
|
|
|
Необхідна система заходів і стимулів, яка доведе привабливість кар’єри вченого. |
|
Залучення і заохочення молоді до |
Потрібно ініціювати розроблення і реалізацію держпрограми збереження наукових кадрів України. |
|
|||
розвитку науки |
|
|
Серед її першочергових завдань варто вказати реформування кадрової політики в дослідницькому |
|
|
|
|
|
|
секторі |
|
НАН України має результативніше |
Буде корисною новітня технологія освіти — інтеграція потенціалу академічної науки і вищої школи. |
|
|||
Необхідно пропонувати малому і середньому бізнесові спеціалізовану допомогу з питань інноваційної |
|
||||
популяризувати значення інновацій |
|
||||
діяльності, а також консультаційну підтримку стосовно впровадження ключових проектів |
|
||||
|
|
|
|
|
|
Практична |
реалізація |
ініціативи |
Європейські ТП — це партнерства за участю університетів і державних дослідницьких інститутів, |
|
|
орієнтовані на поліпшення взаємодії науки і промисловості. Їх призначення, по-перше, створити |
|
||||
Європейської комісії зі |
створення |
|
|||
комунікаційний майданчик для взаємодії учасників певного сектору економіки з метою визначення |
|
||||
технологічних платформ (ТП). |
|
||||
головних напрямів досліджень і розробок, плану дій у тих стратегічно важливих галузях |
|
||||
|
|
|
|
|
|
148
ЛЕКЦІЯ 15. МЕХАНІЗМИ ДИФУЗІЇ ЗНАНЬ, ІННОВАЦІЙНЕ НАВЧАННЯ, ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ, МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Зміст заняття
15.1.Вибір та реалізація механізмів дифузії знань та трансферу технологій, інноваційне навчання
15.2.Регулювання обороту інтелектуальної власності і трансферу технологій. Моніторинг інноваційних процесів
15.1. Вибір та реалізація механізмів дифузії знань та трансферу технологій, інноваційне навчання
В контексті економічного розвитку господарсько-економічних систем особливого місця набуває становлення економіки знань, головним атрибутом якої є безпосередньо саме знання.
۩Економіка знань – економіка, яка створює, поширює і використовує знання для прискорення власного розвитку і підвищення конкурентоспроможності [63].
۩Знання – це й усвідомлені та класифіковані факти та дані, і розуміння, і теоретичні концепції, і принципи, і процедури отримання інформації та даних, і способи пояснення й т. ін.; знання – це комбінація досвіду, цінностей, контекстної інформації, експертних оцінок, яка дає можливість оцінювати новий досвід та інформацію [66].
Відповідно до розробленої експертами Європейської комісії класифікації знань вони поділяються на наукові знання, технічні (технологічні знання), інновації, інтелектуальний капітал, кваліфікації (компетенції), інформаційно-комунікаційні технології (табл. 15.1).
Дифузія знань поділяється на вхідну вихідну.
۩Вхідна дифузія – це розповсюдження інновацій через ринкові або не ринкові або не ринкові канали; процес – це дещо більше ніж просте освоєння знань і технологій, оскільки, підприємства, що залучають інновацій навчаються та самі зростають на основі [133].
Потоки знань та технологій до підприємства розподіляються за трьома головними типами зв’язків [133]:
1) відкриті джерела інформації, такі джерела забезпечують доступ до знань без необхідності оплати або за незначну плату за доступ до них. До таких джерел належить:
членство у різних асоціаціях;
участь у конференціях;
статті, стандарти;
особові контакти;
торгові ярмарки;
відгуки і думки клієнтів.
Однак, такі джерела не забезпечують доступ знань, втілених в машинах і обладнання або права використовувати знання, закладені патентами, та інші форми інтелектуальної власності;
2) купівля технологій та знань, так джерело включає – купівлі зовнішніх знань та технологій без активної співпраці з джерелом, ці джерела знань включають:
втілені в машинах і обладнанні;
найм працівників, що володіють новими знаннями;
149