Опісторхоз (Opisthorchosis) (b 66.0)

За перебігом: гострий, хронічний.

За ступенем тяжкості: стертий, легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: хронічний гепатит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, хронічний панкреатит, механічна жовтяниця, холангіокарцинома, рак підшлункової залози, рак шлунка, гепатоцелюлярна карцинома, жовчний перитоніт, хронічний холецистит, флегмона жовчного міхура.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник: Opisthorchis felineus, opisthorchis viverrini.

1 Виявлення яєць гельмінтів у дуоденальному вмісті та фекаліях (не раніше ніж через 6 тижнів після зараження).

2 Серологічні реакції: РНГА, ІФА (IgM, IgG)

3 Клінічний аналіз крові: еозинофілія (більше 10 %).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Хронічний опісторхоз (Opisthorchis felineus), середній ступінь тяжкості. Хронічний холецистит.

2 Хронічний опісторхоз (Opisthorchis felineus), стертий перебіг.

3 Гострий опісторхоз (Opisthorchis felineus), тяжкий перебіг.

ОРНІТОЗ (Ornithosis) (А 70)

(А.П. Казанцев, 2001)

Гострий орнітоз:

• типова (пневмонічна) форма: легка, середньої тяжкості, тяжка.

• атипові форми: менінгопневмонія, менінгіт, тифоподібна (орнітоз без ураження легень), субклінічна (інапарантна) (Z22.8), рідкі форми (гепатит, ендокардит).

Хронічний орнітоз: пневмонія, без ураження легень (загострення, ремісії).

Післяорнітозна неспецифічна хронічна пневмонія.

Ускладнення: міокардит, тромбофлебіт, гепатит, гнійний отит та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Сhlamydia psittaci.

1 Виділення збудника з крові, ліквору, харкотиння, змивів з ротоглотки на курячих ембріонах, культурах клітин.

2 Імунологічна ідентифікація збудника в уражених клітинах прямим імунофлуоресцентним методом.

3 Серологічні дослідження: РЗК, РНІФ та РГГА з групоспецифічним орнітозним антигеном, обов’язкове наростання титру антитіл у 4 рази і більше. ІФА (антитіла класу IgM, IgG), ПЛР (ідентифікація ДНК збудника).

4 Внутрішньошкірна алергічна проба Терських з орнітином.

5 Клінічний аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитоз, моноцитоз, висока ШОЕ.

6 Клінічний аналіз мокротиння: велика кількість лейкоцитів, еозинофіли, альвеолярні макрофаги, альвеолярний епітелій.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Гострий орнітоз (РЗК 1:16 - 1:64), типова пневмонічна форма, середньої тяжкості.

2 Гострий орнітоз (РГГА 1:128), менінгопневмонія, тяжкого ступеня.

3 Хронічна орнітозна пневмонія. ДН І ст. Емфізема легень.

Парагрип (Paragrippe) (b97.8)

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: стеноз гортані, пневмонія (J12.2), отит, синусит та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник – вірус родини Paramyxoviridae, роду Paramyxovirus.

1 Вірусологічне - змиви з носа і глотки, кон’юнктиви, харкотиння, кров (культивують на нирках ембріону людини чи мавпи).

2 Виявлення антигену вірусу в змиві з ротоглотки методом РІФ.

3 Серологічні - РГГА, РН, РІФА, досліджують парні сироватки хворих, взяті з інтервалом 10-14 днів. Чотирикратне наростання титру антитіл підтверджує діагноз; ІФА, ПЛР.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Парагрип, середньої тяжкості.

2 Парагрип ,тяжкий ступінь. Правобічна нижньочасткова пневмонія, ДН ІІ ст.