Амебіаз (Amоebiasis) (а 06)

Клінічні форми:

• кишкові: гострий амебний коліт (А06.0), хронічний амебіаз (А06.1) (рецидивний чи безперервний перебіг), хронічний амебний коліт (А06.2), амебома товстої кишки (А06.3), амебний апендицит (А06.8);

• позакишкові: гепатит, абсцес печінки (А06.4), пневмонія, абсцес легень (А06.5), абсцес мозку (А06.6), шкіри (А06.7), рідких локалізацій - нирок, селезінки (А06.8) тощо;

• неуточнені (А06.9).

• латентні (цистоносійство).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення:

• кишкового амебіазу – периколіт, перфорація і гангрена кишки, кишкова кровотеча, рубцевий стеноз товстої кишки, інвагінація та інші види непрохідності кишок;

• позакишкового амебіазу – перигепатит, піддіафрагмальний абсцес, перитоніт, плеврит, перикардит, медіастеніт, піопневмоторакс, емпієма плеври, печінково-бронхіальна нориця та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Entamoeba histolytica.

1 Паразитологічне дослідження: протозооскопія нативних мазків із досліджуваного матеріалу; виявлення великої тканинної з еритроцитами вегетативної форми амеби та цист (у калі, матеріалі з дна виразки, харкотинні та ін.)

2 Культивування амеб на штучних живильних середовищах Робінзона, Павлової, Бека та ін.

3 Серологічні дослідження: РНГА, ІФМ, РЕМА, РЗК, РІФ з діагностикумом із культури дизентерійної амеби в динаміці. Діагностичний титр 1:80 і вище.

4 ІФА – визначення антитіл класу IgM і IgG до Entamoeba histolytica. ПЛР – ідентифікація ДНК збудника.

5 Біологічна проба на кошенятах, хом’яках, кроликах, морських свинках.

6 Загальноклінічні методи: аналіз крові (амебна дизентерія) – лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом, збільшена ШОЕ, можлива анемія; (амебний абсцес) – лейкоцитоз, нейтрофільоз, різко підвищена ШОЕ. Копроскопія – свіжі еритроцити (вигляд малинового желе), еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена та амеби.

7 Ректороманоскопія: наявність глибоких виразок із підритими краями, що розміщуються на незміненій слизовій оболонці; еритрофаги у фекаліях, узятих під час ректороманоскопії.

8 УЗД, КТ, рентгенографія, інфрачервона термографія для виявлення амебних абсцесів будь-якої локалізації.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Гострий кишковий амебіаз, середньотяжкий перебіг.

2. Хронічний рецидивний кишковий амебіаз, тяжкий перебіг. Амебома товстої кишки.

3. Позакишковий амебіаз, абсцес печінки, тяжкий перебіг. Перигепатит.

Альтернативні класифікації

(Д.П. Сванідзе, 1959)

Кишковий амебіаз: гострий амебіаз (амебний коліт, амебна дизентерія).

Хронічний (рецидивний) амебіаз: рецидивний амебний коліт, рецидивна амебна дизентерія.

Кишкові ускладнення амебіазу: перфорація з перитонітом, амебома кишок, амебний апендицит, кишкова кровотеча, звуження кишечника.

Латентний амебіаз кишечника (періоди між рецидивами).

Позакишковий амебіаз: амебний гепатит (без нагноювання, абсцес печінки), амебні абсцеси інших органів: легень, мозку, селезінки; амебіаз шкіри та ін.

Комбінований амебіаз (амебіаз-мікст) з іншими інфекційними хворобами.

Тяжкість перебігу: легкий, середньотяжкий, тяжкий.

(ВООЗ, 1970)

Безсимптомний амебіаз.

Із симптомами:

• кишковий амебіаз: дизентерійний амебіаз, недизентерійний коліт, амебома, амебний апендицит.

Ускладнення і наслідки кишкового амебіазу: перфорація і перитоніт, кровотеча, кишкова непрохідність, післядизентерійний коліт, стриктура кишечника;

• позакишковий амебіаз - печінковий: гострий негнійний гепатит, абсцес печінки.

Ускладнення абсцесу печінки: розриви або розтягнення печінкової оболонки, бактерійна інфекція, занесення паразита в інші органи гематогенним шляхом.