14. Розвиток сільського господарства України в 60-90р19ст.

Після ре­форми як поміщики, так і селяни все більше втягувалися в ринкові відносини. Поміщики починають застосовувати нові методи господарювання: використання сільськогос­подарської техніки, добрив, вирощування нових культур. Все ширше розповсюджувалась наймана праця. Та все ж прогресивні методи проникають в їх госпо­дарства, вони все більше стають товарними і спеціалізу­ються на виробництві товарної продукції: цукру, спир­ту, олії. Перехід селянства на капіталістичний шлях розвитку проходив ще важче. Це зумовлювалося його тимчасово зобов'язаним станом, необхідністю викупу землі, залеж­ністю від сільської громади.На селі з'яв­ляються соціальні групи: сільська буржуазія і сільські ро­бітники з землею або без неї. Між ними існував прошарок середніх селян. Процес диференціації селянства сприяв розширенню внутрішнього ринку. Заможним селянам потрібен був інвентар, машини та інше обладнання для розширення свого господарства, зростали і їхні власні потреби. Неза­можні землероби, обмежені в коштах, втягувались в рин­кові відносини дуже повільно. Нестача землі змушувала більшість селян експлуату­вати її до крайнього виснаження. Розвиток товарно-грошових відносин та феодально-кріпосницькі залишки різко погіршили становище основ­ної маси трудового селянства. розвиток ринкових відносин дав змогу деяким заможним селянам розширювати своє господарс­тво. Вони збільшують посіви прибуткових культур, зокре­ма пшениці, цукрових буряків тощо. Розвиваються тва­ринництво, городництво, садівництво. Заможні селяни могли купувати землю, незважаючи на велику ціну, за рахунок заощаджень, позик у лихварів та в комерційних банках, зокрема у державному поземельному банку. Та це теж було не всім доступно. Іноді заможні селяни купували землю громадою і товариствами. Части­на її віддавалась в оренду малоземельним селянам за ви­соку плату. сільська кооперація розширює свою діяльність. Збут продукції поступово починає поєднува­тися з переробкою сировини. Полтавське товариство, на­приклад, на своє прохання отримало від адміністрації Пол­тавської губернії «маслоробки» для виробництва масла. Товариства займалися закупівлею та збутом різнома­нітної продукції (насіння, продуктів харчування тощо), вони задовольняли попит з виробництва та реалізації зна­рядь праці й сільськогосподарської техніки. Попит на їх товари та послуги поступово зростав. Вони створювали спеціалізовані склади, для збереження товарів, орендува­ли державні елеватори.

15. Виникнення монополый та їх вплив на господарство Украъни. Зосередження значної частини робітників сприяло активізації револю­ційного руху. Посилила концентрацію виробництва і при­вела до створення монополістичних об'єднань циклічність розвитку економіки на початку XX ст. Особливо сприяла цьому процесу криза 1900-1903 рр., що спричинила крах сотень дрібних і слабких підприємств і стала переломним моментом зростаючої концентрації виробництва, а також одним із головних чинників організації синдикатів.На початку століття утворились такі могутні синди­кати, як «Продпаровоз» (Рада паровозобудівних заводів, 1901 р.) і «Продамет», («Товариство для продажу виробів російських металургійних заводів», 1902 р.), який спо­чатку об'єднував 14 заводів для продажу листового і ши-рокополосного заліза, а пізніше став реалізовувати виро­би прокату. Перший синдикатний договір в системі «Про-дамет», акціонерний капітал якого становив 900 тис. крб., сприяв підвищенню цін на залізо. Пізніше «Продамет» став практикувати виплату премій тим підприємствам; які не повністю виконували визначену їм норму вироб­ництва продукції. В 1911 р. підприємства Півдня Украї^ ни, що входили в «Продамет», скоротили виробництво рвЦ йок на 20%, а ціни при цьому зросли на 40%.У харчовій промисловості найбільшим був синдика! цукрозаводчиків, який скорочував продаж цукру на вну трішньому ринку і збільшував його експорт. Вивозячу частину цукру за кордон, цукрозаводчики штучно пі,] тримували високі ціни на нього в Російській імперії. Стримування обсягів виробництва і підвищення на продукцію було одним із методів панування мон дії початку XX ст. Це стосувалося також синдикат.«Цвях», створеного у 1903 р., «Продвагон» (1904 р.), «Прод-вугілля» (1904 р.) та ішиих. Організація у 1904 р. синди­кату «Продвугілля», який об'єднав майже весь видобуток і продаж кам'яного вугілля в Донбасі, став важливим фак­тором у монополізації промисловості України в цілому і вугільної зокрема. Це був один з найбільших синдикатів Російської імперії. До нього входило 18 великих 'акціо­нерних вугільних товариств, підприємства яких зосеред­жували майже 75% усього видобутку вугілля в Донбасі. Напередодні першої світової війни на підприємствах «Продвугілля» працювало 64 тис. робітників.Монополії охопили своєю діяльністю й інші галузі на­родного господарства України. Всі вони мали загально-імперське значення. Підприємці, в основному чужинці, мо­нополізуючи виробництво, встановлювали ціни на готову продукцію, забезпечували високі прибутки шляхом жор­стокого визиску робітників.Високий рівень концентрації виробництва не супере­чив існуванню великої кількості невеликих підприємств, які, застосовуючи рутинну техніку, виробляли мізерні об­сяги продукції.