6.Розвиток ремесла та торгівлі в XIII першій половині xyiIст.

Наприкінці 30х на поч..40р. XIIIст. розвиток ремісничого виробництва було перервано. Руйнування міст, винещення міського населення, частини ремісників, руйнування цехового ладу, що складався. Надовго були втрачені секрети виробництва звичайного і кольорового скла, різьблення по каменю, виробництво кераміки. Також порушилися зв’язки між містами та селами. Міста всі були спаленні і потім довго існували у вигляді сіл, які потім повільно переходять у містечках. Структура ремесла включає: сільські промисли-це обробка льону і конопель, ткацтво; міські промисли-це рибальство, бджільництво, виробництво воску, обробка заліза. Також існувало цехове ремесло. Цеховий персонал складався з іноземців, українським працівникам доступ у цехи були утрудненим. Вони входили до складу партачів. Партачі працювали на замовлення і з розвитком ринкових відносин, стали орієнтуватися на ринок. Широкого розвитку набула мануфактура. За своїм соціально-економічним змістом мануфактура поділялася на: кріпосні-застосовувалась праця феодально-залежного населення; капіталістична-мануфак.функцонувала на основі найманої праці і була зародком капіталістичного виробництва; змішана-використовувалаь і кріпосна і наймана праця. В розширенні виробництва стало застосування водяного колеса.В деревообробці водяне колесо забезпечило механічне розпилювання колод. Тепер великі лісопилки давали ре тільки дошки, а й смолу, дьоготь, деревне вугілля. Водяний двигун використовувався при виробництві паперу. У першій половині XVIIст. Розвивається виробництво скла і селітри. Найбільшого розвитку набуло виробництво заліза – за допомогою водяного колеса подавалося повітря давало змогу підвищити температуру плавки, зменшення втрати металу та покращення його міцність. Основні технічні процеси включали заготовку та доставки болотної руди. Однією з розвинених галуззю ремесла було солеваріння. В стародавні часи більшість народів вважали сіль свяченою. Також було розвинене лісопильне виробництво. Тут теж використовували водяне колесо, яке приводило в дію рами з пилами. Однією з найбільш розвинутих на Україні являється борошномельна галузь. Власниками їх виступали магнати, інколи багаті селяни. Поступовому розвитку торгівлі сприяли: поділ праці, ріст населення, перехід від натуральних до грошових зборів з населення. Основними формами організації внутрішньої торгівлі були торги та базари, а пізніше стали ярмарки. Торги та базари винили в містах,невеликих містечках і селах. На торжках та базарах продавались різноманітні товари широкого попиту. Торги часто були спеціалізованими, тобто продавали один вид товару. Міська влада контролювала якість продукції. Великого значення у формуванні внутрішнього ринку стало формування ярмаркової торгівлі. Ярмарки різко збільшили обсяги торгових оборотів, сприяли активізації економічних зв’язків окремих регіонів. Вони сприяли розвитку магазинів, крамниць, шинків. Також була розвинена зовнішня торгівля за рахунок товарно-грошових відносин. З України в Росію вивозились зерно, шкіри, худоба, коні, вівці, вовна, сіль, скло, селітра.