7.Соціально-економічні наслідки визвольної війни українського народу проти польсько-литовських загарбників.

У ході Визвольної війни укр.народу проти польських магнатів і шляхти виникла українська козацька держава. Усі урядовці вибирались. Верховну владу очолював гетьман, обраний усім народом. Він мав право вирішувати головні загальнодержавні проблеми, вступати в переговори з представниками інших країн роздавати землі, і збирати податки.гетьман жив за рахунок прибутків від своїх маєтків. При гетьмані існувала Генеральна рада. До її складу входила генеральна старшина: генеральний військовий писар, 2 генеральних судді, генеральний підскарбій, генеральний військвий осавул. Управління здійснювалось через полки, які очолювали виборні полковники. Українська держава з самого початку свого існування знаходилась в складних зовнішніх і внутрішніх умовах. В результаті визвольної війни змінились земельні відносини. Польські магнати, шляхта, орендарі, служителі католицької церкви втратили свої маєтки, землі. Конфіскувалися королівські володіння. Вся ця власність перейшла у державний фонд. Верховне право розподілу земель належало гетьману. Землі з державного фонду, а також села і містечки отримувала козацька старшина. Найбільший прошарок землевласників становило козацтво. Воно було юридично вільним. Козаки звільнялись від податків, мали свій суд, могли вільно проживати у містах, займатися промислами. Вся козацька земля належала Запорізькому Війську. Також великим землевласником залишалася православна церква. Монастирі одержували нові земельні володіння, маєтки, угіддя, млини. Низовою основою всього господарського життя країни було селянство. В результаті визвольної війни його соціальне положення на певний період покращилось. Головним завоюванням стала воля, право вбору місця проживання та переходу в інші соціальні групи. Частина селян записувалась в козаки і одержували всі права цього прошарку. Частина селян жила на землях загальнодержавного фонду в так званих військових селах. Вони відбували повиності на користь Війська Запорізького і платили податки, на їх утриманні були також царські війська. В монастирських землеволодіннях селянство змусило виконувати всі роботи. Землероби залишалися залежними, кріпосними. На Правобережжі населення залишалося під владою польських магнатів і шляхти. Залежне населення тут поділялось на панщинних – селяни повинні були працювати певну кількість днів на землі феодала і чиншових кріпаків – які повинні були платити грошову ренту. Потім селяни поділялись на три групи:заможні,середній прошарок, безземельні. На землях магнатів, шляхти розвивалось зернове господарство, тваринництво, бджільництво. Магнати мали право обмежувати селянську торгівлю. Феодали мали ж право виготовляти і продавати алкогольні напої, налови риби, млинарство.

8. Розвиток ремесла і торгівлі в xyiiIст.

Співіснували такі види ремесла: сільське і міське ремесло, цехова форма організації виробництва та мануфактура. Сільське ремесло: окремими видами робіт займалися професіонали, вони працювали на замовлення і на ринок; ковалі виготовляли лемеші для плугів, сошники, наральники, обковували лози; стельмахи – колеса, вози, сани; теслярі, бондарі, столяри робили меблі, іконостас. Була впроваджена пилка та токарний верстат. Гончарі формували керамічний посуд. Також розвиненою галуззю було ткацтво: виготовлення тканин для верхнього і нижнього одягу, чим займалися жінки з дочками. Міське ремесло включало:ковальську справу, виробництво зброї, пороху, цегли, деревообробку, ткацтво, кравецтво. Розвивалися художні промисли:виготовлення килимів, вишивання, гаптування золотом і сріблом, іконопис. Цехове виробництво де кожний майстер виготовляв певний вид продукції від початку до кінця. Поява мануфактури – високий рівень концентрації робочої сили, капіталу, знарядь праці.Види мануфактур: капіталістична-основана на праці найманих робітників, кріпосна або вотчинна-виникла в панських маєтках, де застосовувалась праця кріпаків, посесійна-будувалась державою і передавалась приватним особам в спадкове користування. Формами мануфакт були: добування, плавка руди,виготовлення залізних виробів. Виготовлення селітри-основи пороху. Сировиною служила земля старих городищ і могил та попіл. Розвиток поташу: добувався з деревної лози і використовувався як компонент в технології фарбування тканин, миловарінні, виготовлені скла. Вдосконалилися технологія виплавки скла, виготовлялось: листове скло, скляний посуд, пляшки, ліхтарі,лампи,кришталь. Виробництво цегли і вапна – ріст попиту в зв’язку з будівництвом нових міст, маєтків та зведенням храмів. Розвиток винокуріння – широко розповсюджувалось серед селян і міщан, їх тримали монастері, козацька старшина, купці. Розвивалась мануфактура в текстильній справі-державний і ринковий попит на сукно,шовк, полотно для вітрил. Розвивалось виготовлення шовку сирцю і шовкових тканин. До структури ринку входили торги і базари, ярмарки та стаціонарна торгівля. Досконалою формою організації торгівлі стали ярмарки. Вони збирались від 1до5разів на рік. Ярмарки були універсальними, там продавались різноманітні товари. Потім деякі з них спеціалізувались на продажі хліба, коней, великої рогатої худоби. Новим явищем стала аукціона торгівля землею, худобою, майном. Розвивались зовнішньоекономічні зв’язки з Росією, Білорусією, Туречинною.Експортували: зернові, худобу, сало, віск, горілку, рибу, сіль. Імпортували: сукно, дорогі тканини, зброю, ювелірні, металеві, деревяні вироби.