- •1.Соціально економічні умови виникнення Київської Русі. Критика Норманської теорії.
- •2. Феодальне землеволодінні Київської Русі. Формування залежного селянства. Розвиток сільського госп-ва.
- •3. Розвиток ремесла і торгівлі в Київькій Русі
- •6.Розвиток ремесла та торгівлі в XIII першій половині xyiIст.
- •7.Соціально-економічні наслідки визвольної війни українського народу проти польсько-литовських загарбників.
- •8. Розвиток ремесла і торгівлі в xyiiIст.
- •9. Сільське господарство України в 18ст.
- •10. Криза феодально-кріпосничого устрою в 1пол.19ст.
- •11. Розвиток промисловості в 1пол.19ст.
- •12. Ліквідація кріп.Устрою.Її наслідки
- •14. Розвиток сільського господарства України в 60-90р19ст.
- •22. Колективізація сільського господарства України.
- •23. Господарство України в роки Другої світової війни та в повоєнний період 1939-1950гг.
- •24. Розвиток промисловості, транспорту, торгівлі України в 50-60 рр. Хх ст.
- •27)Розвиток сільського господарства України в 70-80гг
- •1.Соціально економічні умови виникнення Київської Русі. Критика Норманської теорії.
- •17.Розвиток сільського господарства в 1900-1917р.
- •18.Економіка України в роки революції та громадської війни.
- •19. Сутність нової економічної політики.
- •20.Розвиток сільського господарства та промисловості в 1921-1926р
- •21. Індустріалізація господарства України. Джерела.Цілі.Результати.
- •25). Сільске господарство украіни у 50-х - 60х роках
- •26) Розвиток промисловості, транспорту,торгівлі України в 70-80.
- •29. Реформи 1957 та 1965 рр їх характеристика та наслідки
- •30. Економічний розвиток незалежної України
21. Індустріалізація господарства України. Джерела.Цілі.Результати.
Відмова від нової економічної політики означала серйозний поворот насамперед у внутрішній політиці більшовиків. Вони обирають курс на „прискорене соціалістичне будівництво”, і саме політика „соціалістичної індустріалізації” мала принести успіх сталінському курсу „великого перелому”. Україна визначалась як основний плацдарм здійснення індустріалізації в СРСР, адже її успіх залежав в основному від кількості та якості українського вугілля і металу. Тому Україна отримала 20 % усіх капіталовкладень СРСР, 400 із 1500 промислових підприємств планувалось спорудити у нас в першій п’ятирічці. Ставилося за мету забезпечити переважаючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливної, енергетичної, хімічної, машинобудівної та ін.). Це дало б змогу перетворити СРСР на могутню індустріальну державу з великим військово-промисловим потенціалом.„Пролетарська” держава експлуатувала робітничий клас методами примусу та залякування, експлуатування щирого ентузіазму трудящих, довіри до влади, віри у „світле майбутнє”. Матеріальні стимули, які наочно продемонстрували свої переваги в період НЕП, часто замінювались моральними, політико-ідеологічними. У досягненні високої продуктивності праці використовувались: вдосконалення поділу праці (вуглевидобувна промисловість, машинобудування), поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування), інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість), інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. п. У роки індустріалізації було запроваджено величезну кількість машин, агрегатів, механізмів, що викликало необхідність істотного підвищення освіти і перш за все технічної грамотності кадрів, масового оволодіння новою технікою, різноманітними професіями, технологічними процесами. Усе це також мало прогресивне значення. Разом з тим держава використала це для того, щоб переглянути норми виробітку в бік їх збільшення на 35–45%. Учасниками сталінської програми соціалістичної індустріалізації стали й мільйони репресованих „ворогів народу”. Нещадно експлуатувалося і село. Що стосується технічної політики, то вона полягала у створенні підприємств-монополістів, продукція яких призначалася для потреб великих регіонів, зокрема Центральної Росії. Були збудовані „Запоріжсталь”, „Азовсталь”, Дніпрогес, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний заводи тощо. З середини 30-х років дедалі чіткіше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення могутнього військово-промислового комплексу. Змінилося співвідношення між промисловістю та сільським господарством у загальній структурі економіки. Різко скоротилися усі види приватного підприємництва. Ліквідувалися іноземні концесії. Утверджувалася планова адміністративно-командна система, котра через кілька десятків років вичерпає себе і зазнає краху.Поряд з цим , індустріалізація мала і позитивні наслідки: у 1940 р. рівень промислового виробництва у порівняні з 1913 р. збільшився у 7 разів; за обсягом виробництва важкої промисловості Україна випередила ряд розвинутих європейських країн: друге місце в Європі по випуску машин (після Великобританії ) і виплавці чавуну (після Німеччини ); Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально – аграрну. Було ліквідовано безробіття, з’явилися тисячі нових робочих місць.Так проходила форсована соціалістична індустріалізація – складова частина сталінської політики „наступу соціалізму по всьому фронту”. Щодо України, то її трудящі слабо відчули її результати, адже майже три чверті промислової продукції, виробленої українськими підприємствами, йшло у загальносоюзний фонд.