9. Сільське господарство України в 18ст.

В політико-економічному відношенні дана епоха характеризувалась зміцненням абсолютизму,посиленням кріпосного режиму та міжнародної ролі новоствореної імперії. Перебування в її складі українських земель мало неоднозначні наслідки.Почалось поступове руйнування української державності та ліквідації гетьманства.Після втрати самостійності на Україну поширилась російська командно-адміністративна система управління.Разом з тим,на Україну поширювались всі недоліки російського абсолютизму та його незмінна політика підтримки кріпосників. Але українським землям гарантувалась стабільність розвитку,захист від ворогів. Купцям і підприємцям відкривався всерос.ринок.Держава сприяла становленню мануфактур,поглибленню поділу праці та розвитку ринкових відносин. Основною організац.-трудовою формою селянського господарювання залишалась сім»я.Вона включала декілька поколінь.Це був приклад простої кооперації.Більшість складних робіт виконувалась гуртом. А взагалі,переважали в с/г посіви зернових(жита,вівса,гречки),розширились площі під технічними культурами: коноплями,льоном,тютюном. Поступово впроваджувались нові культури:картопля,кукурудза.А вся земля поділялась на панську та селянську. Ситуація в с/г погіршувалась і тим,що в ході перерозподілу земля наділялась вузькими смугами.Це було пов»язано з тим,що орати землю треба було в одному напрямку,що посилювало її вітряну та водну ерозію,розширяло межові борозни.А також було менша зацікавленість хлібороба в покращенні грунтів,що було пов»язано з періодичною передачею наділу іншому господарю. Панівною верствою укр.суспільства залишалась козацька старшина та інтегрована нею укр.шляхта.Їхні зем.володіння продовжували розширюватись за рахунок гетьманських роздач,пожалувань рос.сенату,на правах займанщини,купівлі,обезземелювання селян ті бідняків. Осн.напрямком розвитку дворянського землеволодіння було зернове госп-тво та тваринництво.Родючість землі,використання колективної праці кріпаків сприяли росту виробництва.Але собівартість прод-ції була низькою.Потсуповий ріст населення,становлення нових та розширення старих міст посилили попит на хліб та товари тваринництва.В цих умовах розширювались зв»язки з ринком.Еволюція товарно-грошових відносин сприяли переходу від натур.до грошової ренти.Окреслились і переваги найманої праці.Розвиваломь підприємництво землевласників.Багато з них займались винокурінням,зерновим госп-твом.В кінці 80-х рр. селянин мусив віддавати панові 30%урожаю.Селянство відповідало на утиски широким рухом гайдамак,які нападали на панські маєтки,заможних людей.

10. Криза феодально-кріпосничого устрою в 1пол.19ст.

У 1пол.19ст.відбувався розклад феод.-кріп.системи.Він полягав у розвитку товарно-грош.відносин- розширенні обміну,внутр.і зовн.торгівлі,перетворенні продуктір праці на товари.Було перетворення робочої сили на товар,перехід від простого товарного виробництва на капіталістичне. Розпад феод.-кріп.відносин переріс у сер.19ст.у глибоку кризу.Руйнування натур.госп-тва,його товаризація призвели до розвитку капіталіст.та занепаду поміщицької промисловості.Це стимулювало розшарування селянства.Поступово формувались нові класи-найманих робітників і буржуазії. Провідною галуззю економіки було с/г.Поміщицьке землеволодіння,кріпацька праця,Юзастаріла система господарювання,низький стан техніки – все це стримувало розвиток продуктивних сил. Найбільш поширеними знаряддями праці обробітку землі були плуг,соха,рало,борона. Однак в с/г вібувались серйозні зміни й народжувались нові прогресивні явища,які вели до зростання продуктивних сил.Посилювалась товарність с/г,поглиблювалась спеціалізація землеробства,виникали нові галузі.З 20хрр.поміщики починають культивувать посіви цукрових буряків.У цей період посилюються зв»язки поміщиків з ринком,значно зросла товарна частина їх продукції.Однією з ознак перетворення поміщицьких господарств на товарні і розкладу феод.-кріп.системи було заснування промислових підприємств,їх продукція йшла на продаж.Це були борошно,крупи,горілка,залізо,мило,чавун,цукор,сало тощо. Розширення внутр.та зовн.ринку пов»язана з ним товаризація призводила до збільшення кількості вироблюваної на продаж продукції,а тому зросла зацікавленість в інтенсифікації виробництва.Для підвищення продуктивності господарств поміщики посали застосовувати с/г машини-сіялки,віялки,молотарки,жатки,намагаючись раціоналізувати виробничі процеси.Ріст грошової ренти змушувала селян пристосовувати своє господарство до ринкових відносин.Деякі господарі вдосконалювали реманент,застосовували кращі способи обробітку землі.Але сел.земля виснажувалась і давала з кожним роком все менше врожаю.Щоб отримати дохід,селяни почали надавати перевагу більш-менш прибутковим галузям. Виробничі відносини між поміщиками і кріпаками вступили в 1пол.19ст.в стадію кризи і не змогли забезпечувати стабільного розвитку ні панських,ні сел.господарств.Тому кріпаки продавали сволю робочу силу.Прискорився процес розшарування селянства-виростали багатії,заможні мірошники,олійники,крамарі.лихварі,які зосереджували у своїх руках більше землі і багатства.Значна частина селян втрачала землі й господарства.Отже,в 1пол.19ст.швидко прогресував розклад феод.-кріп.системи і розвивались капітал.відносини.