Клініко-лабораторні критерії стадій двз - синдрому

Стадії ДВЗ	Основні лабораторні показники
	Час згортання за Лі-Уайтом, хв	Спонтанний лізис згортку	АТТЧ, с	Число тромбоцитів *109/л	Протромбіновий час, с	Тромбіновий час, с	Фібриноген, г/л
І.	<5хв.	немає	<30	175-425	<10	<24	>5
ІІ.	5-12хв.	немає	<30	100-150	12-15	>60	1,5-3,0
ІІІ.	>12хв.	швидкий	60-80	50-100	15-18	>100	0,5-1,5
IV.	>60хв.	згорток не утворюється	>80	<50	>18	>180	Немає або сліди
Норма	6-9хв.	немає	30-40	150-300	11-12	16-20	2,0-4,5

Клінічні прояви гострого ДВЗ - синдрому пов'язані з ішемічними та геморагічними ураженнями органів і тканин, що мають розгалужену мікроциркуляторну мережу та маніфестують:

1) крововиливами в шкіру, в слизові оболонки;

2) кровотечами з місць ін'єкцій, операційних ран, матки та ін.;

3) некрозами деяких ділянок шкіри та слизових оболонок;

4) проявами з боку нервової системи у вигляді ейфорії, дезорієнтації та запаморочення свідомості;

5) Розвитком гострої ниркової, печінкової, легеневої, надниркової

Стадії ДВЗ- синдрому	Клінічні прояви	Характер змін коагуляційних властивостей крові
Гіперкоагуляція	Гіперемія шкірних покривів із ціанозом, мармуровість малюнку, озноб, занепокоєння хворої	Активізація калікреїн-кінінової системи, гіперкоагуляція, внутрішньосудинна агрегація клітин крові
Генералізована активація фібринолізу	Посилення кровотечі зі статевих шляхів, з уражених поверхонь, петехіальні висипи на шкірі, носові кровотечі. Кров, що витікає, містить пухкі згортки, що швидко лізуються.	Виснаження гемостатичного потенціалу, споживання VIII, V, XIII чинників, фібриногену, тромбоцитів, активація локального фібринолізу
Повне незгортання крові	Виділення рідкої крові, що не згортається. Генералізована кровоточивість з місць ін'єкцій, операційного поля, гематурія, геморагічні випоти в серозних порожнинах	Гіпокоагуляція крайнього ступеня. Висока фібринолітична та антикоагуляційна активність

ДВЗ набуває розвитку на тлі ГШ і характеризується патологічними змінами в системах згортання та антизгортання, судинно-тромбоцитарного гемостазу, в фібринолітичній та протеазній системах крові.

Лікування

1. Лікування основного захворювання, що спричинило розвиток ДВЗ-синдрому (хірургічне втручання, медикаментозна та інфузійна терапія).

2. Внутрішньовенне введення 700-1000 мл підігрітої до 37°С свіжозамороженої плазми, що містить антитромбін III. У наступну 2-3 добу свіжозаморожену плазму використовують в дозі 400-600 мл/добу. За можливості - введення антитромбіну III в дозі 100 ОД/кг кожні 3 год.

3. Враховуючи швидкість переходу стадії гіперкоагуляції в стадію гіпокоагуляції, відсутність можливості (у більшості випадків при ургентній ситуації) чіткої лабораторної діагностики стадії ДВЗ - синдрому, від застосування гепарину слід відмовитися.

4. Починаючи з II стадії показано введення інгібіторів протеолізу. Контрикал (гордокс, трасилол) вводять в залежності від стадії ДВЗ - синдрому шляхом краплинної внутрішньовенної інфузії за 1-2 години.

5. Відновлення факторів згортання крові шляхом введення кріопреципітату плазми (200 ОД - II стадія, 400 ОД - III стадія, 600 ОД - IV стадія). За можливості, рекомендовано внутрішньовенне введення чоловічого рекомбінантного VІІa фактора (новосевен) - 60-90 мкг/кг (1-2 дози).

6. Тромбоконцентрат використовують у разі зниження тромбоцитів менше 50×10⁹/л.

7. Місцева зупинка кровотечі з поверхні рани проводиться в усіх випадках. Досягається різними методами: коагуляцією, перев'язкою судин, тампонадою рани, застосуванням місцевих гемостатичних засобів.

8. Лікування синдрому поліорганної недостатності.

Найбільш небезпечними ускладненнями послідового та раннього післяпологового періоду є кровотечі.

Післяпологова кровотеча - це втрата крові 0,5% або більше від маси тіла після народження плода. Зустрічаються у 2,5% випадків від загальної кількості пологів.

Кровотеча, яка перевищує 0,5% від маси тіла (250-400 мл), вважається патологічною, а 1000 мл і більше (1% і > від маси тіла) – масивною.

Фактори ризику виникнення післяпологових кровотеч:

> обтяжений соматичний анамнез (захворювання серцево-судинної, ендокринної систем, системи крові та ін.);

> обтяжений акушерський анамнез (кровотечі у попередніх пологах, аборти, самовільні викидні);

> гестоз;

> крупний плід;

> багатоводдя;

> багатоплідна вагітність;

> міома матки;

> рубець на матці;

> хронічний ДВЗ-синдром ;

> тромоцитопатії;

> антенатальна загибель плода.

При нормальних пологах гемостаз у післяпологовому періоді здійснюється в основному двома механізмами: міотампонада (судини матки стискуються м'язами під час її скорочення і кровотеча припиняється внаслідок дії механічного чинника); тромботампонада (внаслідок гіперкоагуляції крові в маткових судинах).