5. Тема: Морфологічний аналіз іменних частин мови. Індивідуальна робота з текстом

Методичні рекомендації: виконуючи морфологічний аналіз іменних частин мови, слід пам’ятати, що початковою формою для іменника є називний відмінок однини, для прикметника – називний відмінок однини чоловічого роду, для числівника – називний відмінок, для займенника – називний відмінок.

Обов’язково вказати засіб вираження граматичних значень іменних частин мови.

Примітка: для прикметника вищого і найвищого ступенів порівняння початковою формою є звичайна форма прикметника (Н.: найвищий – початкова форма високий).

Базова термінологія з теми: іменник, лексико-граматичні та граматичні категорії іменника; прикметник, семантичні розряди прикметника, граматичні ознаки прикметника; числівник, лексичні та граматичні ознаки числівника; займенник, особливості лексичного значення та граматичні ознаки займенника, засоби вираження граматичних значень.

Питання для самостійного опрацювання

Лексичні та граматичні ознаки іменних частин мови:

– іменника;

– прикметника;

– числівника;

– займенника.

Завдання для самостійної роботи

1. З тексту виписати по 10 слів, що належать до іменних частин мови. Зробити повний морфологічний аналіз.

Зразок:

Серед риб найдовший життєвий вік має короп. Деякі з коропів доживають до 60 – 70 років.

Серед риб – іменник, початкова форма – риба, загальна назва, істота, конкретне поняття, речовинний; множина (за прийменником), родовий відмінок (за прийменником ); І відміна, тверда група; виступає непрямим додатком;

найдовший вік – прикметник, початкова форма – довгий, якісний; однина (за закінченням), чоловічий рід (за закінченням), знахідний відмінок (за контекстом), найвищий ступінь порівняння (за префіксом); повна форма, тверда група; виступає у ролі узгодженого означення;

доживають до шістдесяти років – числівник, початкова форма – шістдесят, власне кількісний, складний; родовий відмінок (за прийменником); складний; виступає в ролі обставини часу;

деякі з коропів – займенник, початкова форма – деякий, неозначений, співвідносний із прикметником; множина (за закінченням), називний відмінок (за закінченням); виступає частиною складеного підмета.

Примітка: 1. Кожен студент працює над своїм текстом.

2. Слова для розбору виписувати у словосполученні (див. зразок).

3. Схеми розбору див. у підручнику Н.Г. Шкуратяної (сторінки вказані нижче).

Література

1. Шкуратяна Н. Г. Сучасна літературна українська мова: Модульний курс: Навч. посіб. / Н.Г. Шкуратяна, С.В. Шевчук. – К.: Вища шк., 2007. – С. 375 – 431, 452, 461, 466, 471.

2. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 336 с.

3. Шевчук С.В. Практикум з української мови: модульний курс: Навч. посіб. / С.В. Шевчук, Т.М. Лобода. – К.: Вища шк., 2006. – 326 с.

6.Тема: Творення дієслівних форм. Правопис дієслів та його форм

Методичні рекомендації: утворюючи дієслівні форми, визначаючи граматичні ознаки їх, необхідно пам’ятати про:

– вид початкової форми, оскільки зміна виду може вплинути на творення дієслівних форм. Наприклад: прочитати (доконаний вид) – прочитавши (дієприслівник минулого часу доконаного виду); читати (недоконаний вид) – читаючи (дієприслівник теперішнього часу недоконаного виду);

– перехідність/неперехідність дієслова. Наприклад: дозріти – неперехідне дієслово, доконаного виду; активний дієприкметник – дозрілий колос; спекти – перехідне дієслово, доконаного виду; пасивний дієприкметник – спечений хліб;

– паралельні форми пасивних дієприкметників, які утворилися від дієслів із буквосполученням оро, оло. Н: колені, колоті (дрова).

Опрацьовуючи правопис дієприслівників і дієприкметників, необхідно пам’ятати:

– дієприслівникові суфікси –учи(ючи), -ачи(ячи) пишуться з буквою и (копаючи, креслячи);

– дієприкметники у формі множини пишуться з буквою і (літаючі апарати, квітучі сади).

Базова термінологія з теми: дієслово, форми дієслів, дієслівна форма на -но, -то; дієприкметник (активні, пасивні), дієприслівник, змінні та незмінні дієслівні форми, орфограма, орфографічне правило, принципи правопису, типи орфограм.

Питання для самостійного опрацювання

1. Дієслово. Дієслівні форми.

2. Дієприкметник як дієслівна форма.

3. Творення активних і пасивних дієприкметників.

4. Дієприслівник і форма на -но, -то як незмінні форми дієслова.

5. Творення дієприкметників теперішнього і минулого часу.

6. Творення дієслівної форми на -но, -то.

7. Правопис дієслівних форм.

Завдання для самостійної роботи

1. Від поданих дієслів утворити можливі форми дієприкметника та дієприслівника.

Зразок:

приморозити – приморожений (пасивний дієприкметник), приморозивши (дієприслівник минулого часу);

літати – літаючий (активний дієприкметник теперішнього часу), літаючи (дієприслівник теперішнього часу);

виписувати – ті, хто виписує (замість активного дієприкметника теперішнього часу із суфіксом -уч-(-юч-); виписуючі.

Виростити, розлити, розливати, спочити, виховати, виховувати, дозрівати, побіліти, постаріти, квітувати.

2. Від поданих дієслів утворити дієслівну форму на -но, -то.

Зразок:

перекласти – перекладений (пасивний дієприкметник), перекладено (дієслівна форма на -но); збити – збитий (пасивний дієприкметник), збито (форма на -то).

Виписати, зберегти, побіліти, вивчити, вилити.

3. Утворити від дієслова створити пасивний дієприкметник минулого часу. Скласти із ним три речення так, щоб у 1-му реченні дієприкметник був іменною частиною складеного присудка, у 2-му – означенням, у 3-му – входив до складу дієприкметникового звороту.

4. Визначити і підкреслити орфограми у словах. Зробити усний орфографічний аналіз 5 слів.

Зробле..ий, збереже..ий, оплаче..но, несказа..ий, несказа..ий, квітуюч.. сади, чарували квітуюч.. , палаюч.. вогні, лякав палаюч.., не(злюбити), недо(писати), не(притомлюючи), не(читаючи), не(дописаний) роман, не(навчений) учителем учень, квіти – не(политі), не(политі) квіти, ніким не(политі) квіти.

Питання для самоконтролю

1. Яке лексичне значення, граматичні ознаки має дієприкметник?

2. Чи однаково проявляється ознака предмета за дією?

3. На які розряди поділяються дієприкметники?

4. Як творяться активні дієприкметники теперішнього і минулого часу?

5. У чому особливість вживання активних дієприкметників теперішнього часу?

6.Як творяться пасивні дієприкметники?

7. За яких умов дієприкметники переходять у прикметники? За якими ознаками розрізняють дієприкметники і прикметники? Як це впливає на їх правопис?

8. Як творяться дієприслівники теперішнього і минулого часу?

9. Яке значення мають безособові форми на -но, -то? Як вони творяться?

10.Які орфограми має дієслово та названі його форми?

Література

1. Горпинич В. О. Морфологія української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 114 – 117.

2. Шкуратяна Н. Г. Сучасна літературна українська мова: Модульний курс: Навч. посіб. / Н.Г. Шкуратяна, С.В. Шевчук. – К.: Вища шк., 2007. – С. 414 – 417.

3. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 336 с.

4. Шевчук С.В. Практикум з української мови: модульний курс: Навч. посіб. / С.В. Шевчук, Т.М. Лобода. – К.: Вища шк., 2006. – 326 с.