- •«Теорія організації»
- •Тема і. Метологічні засади теорії організації
- •Сутність поняття «організація».
- •Предмет і цілі курсу «Теорія організації»
- •Типологія основних об’єктів управління
- •3. Закони функціонування (статики) організації.
- •Закони організації, які виявляються переважно у статиці (структурах): (Закони функціонування)
- •Закони розвитку (динаміки) організації.
- •5. Принципи організації.
- •Групування принципів організації а. Файоля
- •Етапи розвитку організації.
- •Основні історичні етапи розвитку організації
- •Етапи розвитку організації за кривою життєвого циклу:
- •Спрощений життєвий цикл організації
- •Розвиток організацій за організаційними параметрами і періодами діяльності
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі
- •1. Організаційні теорії
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з одним ринком збуту ( функціональна структура)
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома ринками збуту (дивізіональна структура)
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома суттєво різними ринками, наприклад, в різних країнах (багатонаціональна структура)
- •Модель фірми в умовах динамічного оточення ( проектна матрична модель)
- •Тривимірність поведінки фірми в сучасних умовах
- •Основні тенденції в розвитку (зміні) організаційних структур
- •Модель вищого керівництва фірмою
- •2. Еволюція теоретичних концепцій організації
- •3. Основні моделі організації
- •Підприємство як складна виробнича система
- •Порівняльна характеристика моделей організацій
- •4. Сучасна організаційна парадигма
- •Тема 3. Організація як система
- •1. Формування системних уявлень. Стан системи, її властивості.
- •2. Системний підхід.
- •3. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
- •Підприємство як складна виробнича система
- •Структура ієрархічної виробничої системи підприємства
- •4. Класифікація систем.
- •Взаємодія підсистем
- •Промислова організація як відкрита система
- •Аспекти організаційного порядку. Форми організацій. Класифікація організацій.
- •Можливі результати при порушенні цілісності системи
- •2. Залежність від зовнішнього середовища.
- •Тема 4. Організація як соціум
- •1. Соціальна організація і соціальна спільність. Загальні риси соціальної організації
- •2. Основні види соціальних організацій: формальна і неформальна організації
- •3. Механізми регулювання в соціальних системах.
- •Тема 5. Організаційний процес
- •1. Організаційна діяльність.
- •2. Система управління – кібернетичний підхід.
- •Кібернетичний підхід до управління
- •Принципи, методи і оптимізація управління.
- •Тема 6. Самоорганізація
- •Природничо-наукові засади синергетики. Синергетична концепція самоорганізації.
- •2. Процеси і принципи самоорганізації.
- •3. Гнучкість організації. Виробнича гнучкість.
- •4. Сталість організації.
- •Тема 7. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
- •1. Зовнішнє середовище організації та методи його дослідження.
- •Зовнішнє середовище організації
- •2. Фактори зовнішнього середовища безпосереднього і опосередкованого впливу.
- •3. Внутрішнє середовище організації та методи його дослідження. Внутрішні фактори, їх взаємозв’язок із зовнішніми.
- •Тема 8. Організаційне проектування
- •Концептуальні терміни організаційного проектування.
- •Організаційні структури управління. Переваги та недоліки організаційних форм управління.
- •Лінійна структура управління
- •Функціональна структура управління
- •Блок-схема лінійно-функціональної структури управління
- •Дивізіональна організаційна структура, орієнтована на великі географічні зони.
- •Сутність та етапи організаційного проектування.
- •Чинники, які впливають на проектування організації.
- •Ситуаційні чинники проектування організації
- •Основні типи ситуації залежно від характеру факторів (чинників) зовнішнього середовища
- •Вплив технології на проектування організації
- •Взаємозв'язок між стратегією та організаційним дизайном
- •Методи проектування організаційних форм управління
- •Технологія проектування організаційних форм управління. Етапи розробки організаційної структури управління.
- •Елементи проектування організації
- •Елементи побудови «організаційного будинку»
- •Типи департаметизації, що виділяються на основі напряму групування
- •Лінійні функціональні зв'язки в організації
- •Співвідношення лінійних і функціональних зв'язків із деякими аспектами діяльності організації
- •Прямі і непрямі зв'язки в організації
- •Взаємозв'язок між числом підлеглих і кількістю контактів, із якими має справу керівник
- •Вплив комбінацій масштабу керованості та кількості рівнів керування на проектування організації та її конфігурацію
- •Розподіл в організації прав і відповідальності за системою «ялинка» та за системою «матрьошка»
- •Переваги та недоліки централізації
- •Переваги та недоліки децентралізації
- •Концептуалізація моделі Лоуренса та Лорша
- •Диференціація між підрозділами за чотирма змінними
- •Матриця моделі «диференціація та інтеграція»
- •Оцінка ефективності організаційних форм управління.
- •Перспективи розвитку організаційних утворень.
- •Сучасні тенденції розвитку організації
- •Революційні зміни в технологіях, організації та лідерстві
- •Тема 9. Культура організації
- •1. Зміст понять «культура» і «організаційна культура».
- •2. Характеристика організаційної культури.
- •Складові організаційної культури
- •Приклади позитивних та негативних цінностей
- •3. Моделі організаційної культури, їх характеристики. Типологія організаційних культур.
- •Складові організаційної культури
- •Культурна карта організації
- •Типи організаційної культури по т. Ділу і а.Кеннеді
- •4. Сучасна українська організаційна культура.
Концептуальні терміни організаційного проектування.
Організаційне проектування полягає насамперед у виборі організаційної структури управління, що завжди є сферою компетенції вищого керівництва фірми (організації). Але керівники середнього та нижнього рівнів повинні знати організаційну структуру організації, в якій вони працюють
Організаційна структура визначає відносини між елементами організації.
Організаційна структура управління - це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків між ланками та рівнями керівництва.
Ланка управління в організації - це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю. Ланкою в організації можуть бути: підрозділ, цех, сектор, дільниця, конкретний виконавець.
Рівень управління - це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим.
Число рівнів управління залежить від масштабів виробництва, технології та діапазону контролю. Наприклад, у компанії «Форд» від робітника до президента п'ятнадцять рівнів управління, а в японській «Тойоті» - лише шість.
Організаційна структура формується зі складу, змісту та трудомісткості виконання загальних і спеціальних функцій управління.
Організаційні структури повинні відповідати таким вимогам:
Оптимальність - мінімально необхідна кількість зв'язків між органами управління.
Оперативність, гнучкість - здібність швидко реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі.
Надійність - гарантія достовірності передачі інформації, безперебійного функціонування.
Простота, економічність - мінімальні витрати на управління, відсутність дублювання та паралелізму в роботі.
Спеціалізація - зосередженість окремих працівників на виконанні заданих функцій управління.
Незалежність від конкретних осіб - вимога пристосовувати організацію до особливостей працівників, які є в наявності, будувати її як інструмент для досягнення цілей організації, підбирати людей, які здібні забезпечити досягнення місії організації.
Організаційні структури управління. Переваги та недоліки організаційних форм управління.
Першим видом управлінських структур була так звана бюрократія.
Слово «бюрократія» асоціює з поняттями канцелярської тяганини, поганої роботи, очікування в отриманні довідок, потрібних форм.
Але першою причиною цих негативних явищ є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, які не відповідають правилам та задачам організації.
Концепція бюрократії сформульована німецьким соціологом Максом Вебером, принаймні в ідеальному виконанні є одна з найкорисніших ідей в історії людства.
Бюрократія - тип організації, для якої характерна висока ступінь розподілу праці, чітка управлінська ієрархія, правила та стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму робітників, які будуються на його компетентності.
Теорія Вебера не мала опису конкретних організацій. Вебер пропонував бюрократію скоріше як нормативну модель, ідеал, до якого повинна прагнути організація.
Характеристики раціональної бюрократії:
Чіткий розподіл праці дозволяє з'явитися висококваліфікованим спеціалістам.
Ієрархічність рівнів управління, завдяки якій кожний нижній рівень контролюється вищим та підкоряється йому.
Наявність взаємоузгодженої системи узагальнених формальних правил та стандартів, які забезпечують однорідність виконання своїх обов'язків та скоординованість різних завдань.
Дух формальної знеособленості, з якою офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.
Здійснення наймання на роботу в суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами. Захищеність службовців від свавільних звільнень.
Отже, бюрократичній організаційній структурі відповідає:
висока ступінь розподілу праці;
розвинута ієрархія управління;
ланцюг команд;
наявність багаточисельних правил та норм поведінки персоналу;
відбір кадрів за їх діловими та професійними якостями.
Вебер називав цю структуру «раціональною» тому, що в ній передбачаються прийняття рішень, які мають об'єктивний характер. Він припускав, що особисті примхи власників організації та її співробітників не повинні суперечити цілям організації.
Бюрократію часто називають класичною, або традиційною організаційною структурою тому, що більшість сучасних організацій являє собою варіанти бюрократії.
Причина такого довгого та широкомасштабного використання бюрократичної структури полягає в тому, що її характеристики ще й досі достатньо добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг та всіх видів державних установ.
У лінійній структурі кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з управлінням об'єктом.
Переваги лінійної структури:
чіткість та простота взаємовідносин;
оперативність підготовки та проведення управлінських рішень;
відсутність паралелізму в роботі;
надійний контроль.
Недоліки:
обмеження ініціативи у працівників на нижчих рівнях;
значний обсяг інформації, який передається з одного рівня на інший;
високі вимоги до кваліфікації керівників та їхньої компетенції за всіма питаннями роботи підлеглих ланок.