2. Предмет і цілі курсу «Теорія організації»

Першим науковий підхід до аналізу організацій і процесу управління здійснив Фредерик Тейлор, який у 1911 р. опублікував книгу «Принципи наукового управління».

Принципи наукового управління: виділення та вивчення елементів операцій, робочих рухів; хрономет­раж; нормування праці; облік; контроль методів роботи, а не продуктивності; сти­мулювання праці; стандартизація інструментів, підбір устаткування, режимів обробки, прийомів; відокремлення робітників від функцій адміністрації (у ста­леливарних компаніях і на машинобудівних підприємствах). Кн. «Управління фабрикою», «Принципи наукового управління»

Теорія організації вивчає принципи, закони і закономірності щодо створення, функціонування, реорганізації і ліквідації організації.

В теорії організації організація розглядається у двох напрямах: як процес (теорія процесів організації: об’єктивні закони, організаційна культура, проектування організаційних систем, організаційний аудіт) і як явище (теорія явищ організації: формування правових норм і організаційних структур, суб’єктивні закони, соціальні організації, суб’єкти організаційної діяльності).

Типологія основних об’єктів управління

Основні групи об’єктів господарювання			Склад об’єктів господарювання
БІЗНЕС	БІЗНЕС		Система зовнішніх зв’язків, ринків, лобі, іміджу, стратегій тощо
	ОРГАНІЗАЦІЯ		Система виробництва і управління підприємства
		Підприємство	Майновий комплекс підприємства

Цілі курсу:

• вивчення принципів побудови організації як системи;

• вивчення і практичне застосування принципів, законів і закономірностей організації;

• вивчення методів побудови і розвитку організації;

• отримання практичних навичок щодо проектування організаційних систем, формування організаційних процесів і оцінці їх стану.

3. Закони функціонування (статики) організації.

Усім, що нас оточує, управляють об'єктивні закони — суттєві, усталені, повторю­вані відношення між явищами у природі й суспільстві.

Умовно ці закони можна поділити на три групи:

1. закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні і под.);

2. закони суспільного життя (історичні, економічні тощо);

3. філософські закони, тобто ті, які діють та управляють і матеріальним сві­том, і суспільним життям (заперечення заперечення; єдності й боротьби протилежностей; переходу кількості в якість).

Закони та закономірності організації відображають об'єктивні й достатньо стійкі зв'язки та взаємодії елементів системи у просторі (у структурах) й у часі (проце­сах, явищах).

Умовно вони поділяються на дві групи:

1. Закони, які виявляються у статиці (структурах);

2. Закони, які виявляються в динаміці (процесах).

Закони організації, які виявляються переважно у статиці (структурах): (Закони функціонування)

Закони організації утворюють теоретичний фундамент, сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного, дозволяють оцінити ситуацію, що виникла, і проаналізувати досвід.

Закон композиції - Відображає необхідність погодження цілей організації: вони по­винні бути спрямовані на підтримку основної мети більш загаль­ного характеру.

Закон пропорційності - Відображає необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх відповідність або залежність.

Закон композиції і пропорційності (гармонії): Кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності або в заданому підпорядкуванні (пропорції). Він належить до об’єктивних законів організації , його свідома реалізація потребує обов’язкового використання набору принципів планування, координації і повноти. Практика використання закону полягає в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації і забезпеченні потрібної їх пропорції.

Закон найменших - Структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих складових цього цілого.