3. Принципи, методи і оптимізація управління.

За кібернетичним підходом до системи управління принципами управління виступають: принцип розімкненого управління; принцип розімкненого управління з компенсацією обурень; принцип замкненого управління; принцип однократного управління.

Принципи формування процесу організацї.

Процес організацї віддзеркалює кількісні і якісні зміни обєкта управління на всіх його фазах, етапах і стадіях. Якщо змін немає, то нема і самого процесу.

Спрощена схема процеса управління має такі етапи:

Мета			Ситуація			Проблема			Рішення

Кожний етап складається із набора процедур (розробка, узгодження, затвердження, організація і прийняття рішення), кожна з яких містить наступний набір операцій: визначення, формулювання, розробка варіантів, накопичення, зберігання, обробка, аналіз і оцінка, розробка засобів реалізації та ін.

Залежно від побудови, вибору того чи іншого сполучення процедур і операцій процес організації може отримати такі властивості: усталеність або мінливість, неперервність або дискретність, циклічність або однократність. Кожна властивість процесу має сферу ефективного застосування.

Усталеність. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес йде за схемою: М – С – П – Р.

Схема усталеного процесу

О б у р ю ю ч і в п л и в и







Мета



Ситуація



Проблема



Рішення

Результат





Мінливість. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес буде йти за новою схемою: М 1 – С 1 – П 1 – Р 1. Цей процес пов'язаний зі створенням запасних варіантів при завчасно передбачених параметрах обурюючих впливів. Керівник првинен мати набір інструкцій з грифом «вскрити у випадку…». Якщо обурення не передбачене, то процес може пойти по непередбаченій схемі з великими витратами всіх ресурсів.

Схема мінливого процесу

О б у р ю ю ч і в п л и в и







Мета



Ситуація



Проблема



Рішення

  



М 1



С 1



П 1



Р 1

Результат





Неперервність. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес йде за схемою, що склалася: М – С – П – Р шляхом поступової (еволюціної) зміни (збільшення або зменшення) обсягу робіт, що виконуються на всіх етапах одночасно.

Дискретність. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес йде за схемою, що склалася: М – С – П – Р шляхом поступової зміни (збільшення або зменшення) обсягу робіт (до заданого кінцевого стану), що виконуються повністю на кожному етапі: спочатку на одному, потім на другому і т.д. одночасно.

Схема неперервного процесу

О б у р ю ю ч і в п л и в и







М



С



П



Р



 новий стан етапу

Схема дискретного процесу

О б у р ю ю ч і в п л и в и







М



С



П



Р



Однократність. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес йде за схемою, що склалася: М – С – П – Р шляхом однократного проходження по всіх етепах процесу і досягнення поставленої мети за принципом «Прийшов, побачив, переміг!».

Цей процес пов'язаний з високим професіоналізмом керівника і наявністю благоприємних умов для виконання мети.

Схема однократного рішення

О б у р ю ю ч і в п л и в и







Заданий

Мета



Ситуація



Проблема



Рішення

результат



Циклічність. При виникненні обурюючих впливів на будь-якому етапі процес йде за схемою, що склалася: М – С – П – Р шляхом багатократного (циклічного) проходження по всіх етепах процесу до виконання поставленої умови (напр., досягнення стабілізації, вихід на заданий рівень якості продукції, повний перехід на випуск нового виробу). Часто це повязано з управлінням за проміжними результатами.

Отже, цей процес пов'язаний з постійним коригуванням операцій, що виконуються, залежно від проміжних результатів.

Схема циклічного процесу

О б у р ю ю ч і в п л и в и







Мета



Ситуація



Проблема



Рішення



Не виконані

Всі

проміжні результати



Виконані



Закінгчення циклу

Отже, керівник чи спеціаліст, який виробд\ляє рішення, завжди може підібрати необхідний набір властивостей процесу для досягнення поставленої мети. Якщо властивості не враховуються, то керівники часто стикаються з труднощами або непередбаченими наслідками.

В діяльності керівників зустрічаються й інші схеми процесу:

М



С



Р

Напр., «Метод реактивного реагування» (ліквідація пожару)

С



Р

Відсутня мета, відтак, схема помилкова.

С н



М



С 1



П



Р

С н – неочікувана ситуація, аналіз якої може призвести до вибору того чи іншого методу побудови процесу організації

М



Р

Відсутні етапи «ситуація» і «проблема», тобто збору інформації аналізу вузьких місць, причин і способів)

зміни ситуації (як дії сліпої і глухої людини без поводиря) – схема методично помилкова.

Принципи керівництва - це орієнтири, що за­стосовуються в усіх ситуаціях. Наприклад, в уп­равлінні фабрикою з виготовлення морозива ви­користовуються такі ж принципи керівництва, як і на електростанції, в банку, якщо їх правильно застосовують.

Освоєння навичок правильного використання цих принципів допомагає стати хорошим керівни­ком. До таких висновків вчені прийшли метода­ми спроб і помилок. Говорячи «це лише теорія», або «в житті зовсім не так», розуміють, що недо­сконалі не принципи, а те, як їх застосовують.

Принципи управління (за А. Файолем):

1. Поділ праці

Спеціалізація є природним порядком речей. Ме­тою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом, кращої за якістю при застосуванні однакових зусиль. Це досягається за рахунок скоро­чення кількості цілей, на які повинні бути спря­мовані зусилля та увага.

2. Повноваження та відповідальність.

Повноваження - це право віддавати наказ, а відповідальність - її складова протилежність; там де видаються повноваження, виникає відповідальність.

3. Дисципліна.

Дисципліна передбачає справедливе застосуван­ня санкцій.

Дисципліна передбачає слухняність і повагу до досягнутих узгоджень між фірмою та її праців­никами. З встановлення цих узгоджень, які по­в'язують фірму та її працівників, виникають дис­циплінарні відносини, на яких базуються відно­сини між працівниками та керівництвом органі­зації.

4. Єдиноначальність.

Працівник повинен одержувати накази від од­ного безпосереднього начальника.

5. Єдність напряму.

Кожна група, що діє у межах однієї мети, по­винна бути об'єднана єдиним планом та мати од­ного керівника.

5. Підкорення особистих інтересів загальним.

Інтереси одного працівника чи групи працівників не повинні переважати інтереси фірми чи організації великого розміру.

7. Винагорода персоналу.

Для того, щоб забезпечити відданість і підтрим­ку працівників, вони повинні одержувати спра­ведливу заробітну плату за свою працю.

8. Централізація.

Як і поділ праці, централізація є істотним по­рядком речей. Однак відповідна ступінь центра­лізації може застосовуватися залежно від конк­ретних умов. Тому виникає питання про правильні пропорції між централізацією та децентралізацією. Це проблема визначення міри, яка забезпечить кращі можливі результати. Важливо знайти оп­тимальну рівновагу між централізацією та децен­тралізацією.

9. Скалярний ланцюг.

Скалярний ланцюг - це перелік осіб на керів­них посадах, починаючи від особи, яка займає най­вищий щабель у цьому ланцюгу, до керівництва нижньої ланки. Було б помилкою відмовитись від ієрархічної системи без певної необхідності, але було б великою помилкою підтримувати ієрархію, коли вона дає збитки інтересам бізнесу.

10. Порядок.

Місце для всього, і все на своєму місці.

11. Справедливість.

Справедливість - це сполучення доброти та пра­восуддя. Вона спонукає до відданої служби.

12. Стабільність робочого місця для персоналу.

Висока плинність кадрів знижує ефективність організації. Посередній керівник, який тримаєть­ся за місце, має перевагу перед видатним талано­витим менеджером, який швидко звільнюється та не тримається за своє місце на фірмі (поради Макіавеллі).

13. Ініціатива.

Ініціатива означає розробку плану та забезпе­чення його успішного виконання. Це дає органі­зації силу та енергію.

14. Корпоративний дух.

Спілка - це велика сила. А вона є результатом гармонії персоналу.

Оптимізація управління полягає в розробці адаптивних й таких, що самі настроюються, систем управління.

Основні методи управління: детермінований метод управління; програмно-цільовий метод управління; ціннісно-орієнтований метод управління.