9. Оцінка відповідності України критеріям та вимогам, які

НАТО висуває до кандидатів на вступ до Альянсу

Україна знаходиться на шляху виконання деяких критеріїв для

вступу до НАТО. Зокрема, Україна демонструє прогрес у виконанні

певних військових вимог щодо членства в Північноатлантичному

Альянсі.

Поряд з цим Україна має проблеми з відповідністю таким

критеріям, як [23]:

– відданість принципам верховенства закону та прав людини;

50

– належний демократичний та цивільний контроль над

власнимизбройними силами;

– відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя

шляхом дотримання принципів економічної свободи, соціальної

справедливості та відповідальності за охорону довкілля;

– спроможність робити свій внесок військового характеру в

колективну оборону та у виконання нових завдань, що стоять перед

Альянсом, а також готовність взяти на себе зобов’язання щодо

поступового удосконалення власної обороноздатності;

– здійснення стандартизації та досягнення оперативної

сумісності.

Військові критерії

Головними проблемами для України при виконанні критеріїв

військового характеру є:

– недостатній внесок військового характеру в колективну

оборону та у виконання нових завдань, що постають перед

Альянсом;

– опосередкований характер зобов’язань щодо поступового

удосконалення своєї обороноздатності;

– низькі темпи здійснення стандартизації та досягнення

оперативної сумісності;

– обмеженість бюджетних витрат на оборону.

Більшість з цих проблем ще надто далекі від вирішення. Так,

про певні зрушення у питанні низьких темпів здійснення

стандартизації та досягнення оперативної сумісності можна говорити

лише стосовно оперативної сумісності сил і засобів, які виділені для

участі в спільних з НАТО діях з підтримки миру.

Потребує також нагального вирішення проблема обмеженості

бюджетних витрат на оборону.

Політичні критерії

Водночас, для приєднання країн – кандидатів до НАТО на

нинішньому етапі його трансформації головними є не військові, а

політичні критерії.

НАТО – це союз демократичних країн, який має захищати

демократичні цінності і підтримувати демократичні режими в

країнах-членах. Отже, вступ до НАТО країн Центральної Європи був

абсолютно логічним і розглядався ними як важлива складова

51

політичних перетворень і зміцнення демократії. Сьогодні ця функція

є, безумовно, пріоритетною для Альянсу. Розширення НАТО означає

поширення демократії в країнах Центральної та Східної Європи.

Отже, намір України вступити до НАТО перш за все виявляє

прагнення до побудови демократичного суспільства.

Виходячи з визначальної ролі політичної функції, НАТО

висуває до країн-кандидатів і відповідні вимоги. Відтак головними

вимогами НАТО є побудова демократичного суспільства в державі.

Під цю вимогу підпадає і необхідність:

– започаткування демократичного діалогу між

представниками різних політичних сил України;

– потреба комплексної реформи політичної системи;

– необхідність розвивати ефективні інститути демократії;

– забезпечення верховенство права;

– логічного завершення розпочатих економічних реформ.

Частиною політичних критеріїв є також необхідність

досягнення консенсусу всередині суспільства щодо необхідності

вступу України до НАТО, усвідомлення переваг і обов’язків, які

пов’язані з участю у цій організації. Сьогодні думки різних верств

населення України з цього приводу дещо різняться.

Наважимося стверджувати, що громадську думку стосовно

НАТО можна змінити в позитивному напрямі, причому радикально

й за порівняно короткий відтинок часу. Звернемося до досвіду

сусідньої Польщі. У 1991р. за вступ до НАТО висловилися менше

25% поляків, 1992р. – 35%, а в 1993р. – уже 57%, тобто більшість

населення (до 1991р. число прихильників зросло до 73%).

Відзначимо, що активна активна підтримка з боку населення була

зумовлена збільшенням довіри до нової влади, яка послідовно

впроваджувала демократичні й ринкові перетворення, забезпечила

помітне підвищення добробуту поляків. Люди повірили владі й

підтримали проголошений нею зовнішньополітичний курс. Серед

причин, швидкої зміни настроїв була також об’єктивна та всебічна

інформація про нинішній НАТО, що її поширювали серед

польського населення засоби масової інформації.

Президент України В.Ющенко, Прем”єр-міністр Ю.Тимошенко

і спікер парламенту А.Яценюк підписали і направили лист до генсека

Північноатлантичного альянсу Яапа де Хооп Схеффера з проханням

про приєднання України до плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)

на Бухарестському саміті цієї організації. Отже, українська сторона

52

виконала останню формальність, потрібну для того, щоб змінити

рамки свого співробітництва з альянсом.

Підписання листа з проханням про приєднання країни до ПДЧ

– хоча й запізнілий, але цілком природній для України крок. Адже

ухвалений влітку 2003-го Закон „Про основи національної безпеки”,

за який до речі, проголосувала і Партія регіонів, передбачає вступ

нашої країни до НАТО. А нинішній формат відносин України, й

альянсу, що існує в межах Плану дій (ПД) і інтенсифікованого

діалогу (ІД), давно себе вичерпав. Нагадаємо, що ІД розрахований на

рік – півтори. А Київ веде його з Брюсселем ось уже без малого три

роки.