5.4.2 Регіональна політика України у Чорноморському регіоні

Ключовими напрямами регіональної політики України у Чорноморському регіоні

є:

розвиток партнерства з ЄС і пошук нових можливостей для евроінтеграції шля- •

хом активної участі у Чорноморській політиці Євросоюзу та сприяння у реалізації

політики ЄС на Азійському напрямі;

реалізація європейських і регіональних економічних проектів, зокрема у •

транспортній сфері;

реалізація європейських і регіональних проектів у енергетичній сфері, спрямо- •

ваних на гарантування енергетичної безпеки України, її регіональних партнерів

та Європейського Союзу в цілому; зокрема, важливе значення для України має

диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, формування нових шляхів тран-

зиту енергоносіїв через українську територію;

Україна у сучасному світі 197

посилення ролі України шляхом поглиблення політичної, безпекової та економічної •

взаємодії в межах ГУАМ, ОЧЕС та інших регіональних організацій;

активізація участі України у врегулюванні заморожених конфліктів. •

Для здобуття Україною позиції лідерства в регіоні важливою є демонстрація

відповідальності за регіональну стабільність та здатності виступати у ролі доно-

ра у сфері створення регіональної архітектури безпеки. З цієї точки зору важливою

є участь у ініціативах BLACKSEAFOR, «Чорноморська гармонія», Багатонаціональні

миротворчі сили Південно-Східної Європи. Україна бере активну участь у всіх зазначе-

них ініціативах, зокрема, до двох останніх наша держава приєдналася у 2007 році.

Політична стабільність та безпека регіону не можуть бути гарантовані повною

мірою за умови наявності на його території низки «заморожених конфліктів». Україна

послідовно і посилено співпрацює із зацікавленими сторонами з метою вирішення

цих конфліктів мирним шляхом. Зокрема, наша держава бере безпосередню участь

у врегулюванні Придністровського конфлікту у переговорному процесі у форматі

«5+2» між Молдовою та Придністров’ям за участю України, Росії, ОБСЄ, США та

ЄС. Детального аналізу їх ефективності вимагають існуючі механізми врегулюван-

ня конфліктів (зокрема, Група друзів Генерального секретаря ООН, Мінська група) в

Абхазії та Південній Осетії і в Нагорному Карабаху.Українську позицію відтворено в

спільній пропозиції, офіційно внесеній на розгляд ОБСЄ державами – членами ГУАМ.

В цій пропозиції йдеться про те, що всі ці конфлікти повинні бути врегульовані на

принципах Гельсінського завершального акту – суверенітету, територіальної цілісності

й непорушності міжнародно-визнаних кордонів.

У реалізації своєї регіональної політики у Балто – Чорноморсько – Каспійському

регіоні Україна послуговується механізмами розгалуженої інституційної системи, до

якої входять такі регіональні організації як ГУАМ, ЦЄІ, ОЧЕС, Вишеградська група,

Дунайська комісія, Рада держав Балтійського моря та інші.

Зокрема, варто зазначити позитивну динаміку та наповнення конкретним змістом

протягом 2007 року регіональної політики України в рамках ГУАМ та ОЧЕС.

Зі створенням Секретаріату ГУАМ фактично завершено процес формування цієї

організації як важливої інституції. Успіх енергетичних самітів у Польщі та Литві

підтвердив актуальність і перспективність енергетичної співпраці як регіонального

об’єднуючого чинника. Окрім конкретних рішень з енергетичних проектів під час самітів

відбулися зустрічі голів держав – учасниць ГУАМ, що сприяло посиленню інтересу

до цього регіонального утворення з боку інших міжнародних партнерів. Другий саміт

організації в Баку у червні 2007 року високо оцінив головування України протягом пер-

шого року з моменту формальної інституалізації організації.

Набуття Чорноморським регіоном стратегічної важливості для Євросоюзу відкриває

для України нові можливості, що можуть бути реалізовані в межах Організації чорно-

морського економічного співробітництва (ОЧЕС). З 1 листопада 2007 року розпо-

чалося піврічне головування України в цій організації. Серед пріоритетів українського

головування важливе місце має:

розвиток багатостороннього економічного співробітництва в межах ОЧЕС та ство- •

рення зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні;

посилення проектної орієнтації Організації через реалізацію проектів та програм •

регіонального значення (розвиток Чорноморської кільцевої дороги та морських

шляхів), а також розробка нових проектів, зокрема у галузі енергетики;

Розділ 5 198

посилення співробітництва між ОЧЕС та ЄС шляхом розробки механізмів •

співробітництва у конкретних галузях, залучення країн– членів ЄС, які мають

статус спостерігача в ОЧЕС, до практичної діяльності Організації, підготовка

міністерської зустрічі країн– членів ОЧЕС та ЄС;

реалізація мандату 10 Ювілейного саміту ОЧЕС стосовно ролі ОЧЕС у забезпеченні •

безпеки у Чорноморському регіоні за допомогою засобів «м’якої безпеки»;

розвиток співпраці ОЧЕС з іншими міжнародними організаціями та регіональними •

ініціативами.