18. Росія – нато

Оскільки серед частини студентів університету існує думка про

те, що вступ до НАТО може ускладнити відносин з Росією, буде

корисним, на нашу думку, ознайомити їх із співпрацею Росії та

НАТО. Окремо слід зауважити, що рівень співпраці Росії з НАТО

досить активний. Розвиваються також відносини Білорусі та НАТО.

Отже, незважаючи на те, що в російському суспільстві НАТО

сприймається як „агресивний блок” (за низкою соціологічних

опитувань, такої думки дотримується близько 60% росіян) за

багатьма напрямами відносин Росії й Альянсузначно перевищують

українсько-натівське співробітництво, яке відбувається у рамках

Плану дій України – НАТО й інтенсифікованого діалогу про

прагнення України щодо досягнення членства і відповідних реформ.

І, хоча Україна декларує курс на вступ до НАТО, а Росія говорить

лише про співпрацю з Альянсов, із формального погляду РФ значно

більше інтегрована в Організацію Північноатлантичного договору,

ніж наша країна. Це здається, неправдоподібним? Поміркуйте самі:

на відміну від Києва, який лише проводить консультації з Брюселем

у двосторонньому форматі „28+1”, Москва як рівний партнер бере

участь у вироблені деяких рішень альянсу. Втім, така обмежена

інтеграція Росії в НАТО стала можливою тільки після трагедії 11

вересня 2001 року, коли до пріоритетів цієї політико-військової

організації увійшли боротьба з тероризмом, розповсюдженням зброї

99

масового знищення і запобігання етнічному розбрату.

Відзначимо, що російсько-натівська кооперація у військовій і

антитерористичній сферах дуже насичена й отримує високу оцінку

як Москви, так і Брюсселя. Досить показово, що сьогодні в рамках

Ради Росія НАТО діє двадцять робочих та експертних груп.

Нагадаємо, що в рамках Комісії Україна-НАТО існує всього лише

п’ять груп.

Найефективнішие – антитерористичне співробітництво Росії і

НАТО в Афганістані.

Росія дуже стурбована проблемою експорту з азіатських

держав (Афганістан і країни Центральної Азії) наркотиків і має намір

з допомогою НАТО створити навколо себе „антинаркотичний пояс”.

У рамках Плану дій ради Росія-НАТО щодо тероризму Росія

бере участь в одному із найуспішніших контртерористичних заходів

– операції „Активні зусилля”. Нагадаємо, що мета цієї операції,

розгорнутої у Середземному морі, - патрулювання кораблями НАТО

Гібралтарської протоки і Суецького каналу, тобто тих транспортних

артерій, що найбільш уразливі перед нападами терористів. Україна

також бере участь у цій операції.

Крім того, Росія і НАТО почали реалізацію масштабної

програми, яка передбачає об’єднання інформації про повітряну

обстановку з їхніх військових і цивільних джерел. Таким чином,

підвищується ефективність спільної протидії терористичним

загрозам для авіації.

У контексті як антитерористичної боротьби, такі участі в

миротворчих операціях одне з центральних місць у співпраці Москви

і Брюсселя посідає підвищення оперативної сумісності сил та засобів

Росії і НАТО. Адже сучасні збройні сили повинні бути готові діяти в

рамках багатонаціональних командних та організаційних структур і

за потреби спільно виконувати завдання в операціях із підтримки

миру чи кризового регулювання. Щорічно у військовій галузі рада

Росія-НАТО планує понад 150 спільних заходів-консультацій

експертів, семінари, науково-практичні конференції, курси навчання,

навчання і тренування. План військового співробітництва на 2006 рік

передбачав 42 таких заходи.

Важлива складова у підвищенні оперативної сумісності –

тилове забезпечення, у тому числі випробування зразків військової

техніки, дозаправка літаків у повітрі.

Як приклад практичної взаємодії можна навести участь сил і

100

засобів російського ВМФ у навчаннях НАТО з пошуку й рятування

екіпажів аварійних підводних човнів.

У 2007-2008 роках мають відбутися комплексні навчання зміни

дислокації і розгортання російсько-натовського контингенту в

умовному кризовому регіоні.

Значна роль у контексті оперативної сумісності належить

участі російських кораблів в операції „Активні зусилля”.

У 2007 році Росія і НАТО провели навчання з напрямку

військово-транспортної авіації.

Окрім продуктивного співробітництва у військовій і

контртерористичних сферах, Москва і Брюссель активно займаються

питаннями планування дій під час цивільних надзвичайних ситуацій,

для чого щорічно проводять низку спільних навчань.

Окремої розмови заслуговує тема військово-технічного

співробітництва Росії і НАТО. Україні тут є чого повчитися. Так,

Росіяни – постійні учасники виставок, які проходять під егідою

альянсу. Наприклад, у 2005р. російські компанії брали участь у

виставці технологій зброї несмертельної дії, яка проходила у штаб-

квартирі альянсу в Брюсселі. Для роботи з потенційними клієнтами

спеціалізована компанія „Росвооружение” відкрила своє

представництво при НАТО. А ось в „Укрспецекспорті” вирішили

цього не робити.

Результатом планомірної роботи росіян стають нові контракти

для російського ОПК. Наприклад, авіакомпанія „Волга-Днепр” разом

з АНТК ім. Антонова уклали з альянсом контракт до 2009 року на

надання транспортних послуг в інтересах НАТО.

Розповідь про відносини Росії і НАТО була б неповною без

згадки про сприяння альянсу в підготовці до цивільного життя

звільнених у запас російських офіцерів. Перепідготовка фінансується

за кошти, які виділяє альянс, і щорічно ця сума становить близько

400 тис. євро.

Співробітництво Росії і НАТО – яскравий приклад того, як

держава реалізує свої національні інтереси. Але для України питання

інтеграції в НАТО не означає лише співпрацю у військовій сфері та в

боротьбі з тероризмом. Для нас питання стоїть ширше. А саме – у

долученні до цінностей, які є спільними для країн трансатлантичного

співробітництва, у можливості проводити економічні і демократичні

реформи.

Перевага прагматичного підходу та готовності до

101

співробітництва із Заходом на всіх етапах реалізації російської

зовнішньої політики досить просто пояснюються

безальтернативність такого співробітництва – представники

політичної еліти розуміють, що економічна стабілізація неможлива

без значних інвестицій з боку західних країн. І сучасний

зовнішньополітичний прагматизм Росії на західноєвропейському

напрямку грунтується як на реалістичній оцінці можливостей країни

так і на визнанні того, що НАТО та ЄС залишаються ключовими

організаціями з питань безпеки в євроатлантичному регіоні.

На стратегічному рівні партнерство між Росією та Заходом

втілилось у встановленні якісно нових відносин між Росією та

Сполученими Штатами, а також створенні нової Ради Росія-НАТО в

Римі 28 травня 2002року. Під час офіційного візиту Президента

США Дж.Буша до Москви 24 травня 2002 року сторони підписали

два принципово важливі документи: договір про скорочення

стратегічних наступальних потенціалів, згідно з яким обидві країни

взяли на себе зобов’язання щодо істотного скорочення своїх

стратегічних ядерних арсеналів, а також спільну декларацію

принципів розбудови нових двосторонніх відносин стратегічного

характеру.

Не можна не погодитися із тим, що створення Ради Росія-

НАТО стало першим серйозним кроком на шляху майбутньої

інтеграції Росії до євроатлантичних структур. Рада була створена з

метою визначення та реалізації можливостей щодо відпрацювання

спільних заходів, таких як „боротьба проти тероризму, управління

кризами, нерозповсюдження зброї, контроль над озброєннями та

заходи зміцнення довіри, створення системи протиракетної оборони

театру військових дій (ПРО ТВД), пошуковорятувальні операції на

морі, військове співробітництво та цивільне планування у разі

надзвичайних ситуацій”.

На зустрічі в штаб-квартирі НАТО 8 грудня 2005 року міністри

закордонних справ країн-членів Ради Росія-НАТО відзначили

значний прогрес у розвитку та поглибленні політичного діалогу і

практичного співробітництва, а також затвердили досить широку

спільну програму роботи на 2005р. Уже в січні 2006 офіційні

представники Альянсу повідомили, що НАТО і Росія вперше за свою

історію почнуть обмінюватись секретною розвідувальною

інформацією при здійсненні сумісного патрулювання судоплавних

маршрутів у Середземному морі. Крім зазначених питань та

102

продовження співробітництва в сфері боротьби проти міжнародного

тероризму, НАТО й Росія розпочали переговори про можливість

створення єдиної системи протиповітряної оборони та контролю за

повітряно-космічним простором на кордоні між РФ і країнами-

членами Альянсу.

Оскільки немає гострих суперечностей, що могли б

найближчим часом вплинути на темпи розвитку інтеграції Росії в

західні структури економіки, безпеки та оборони, відносини між

Росією та євроатлантичним світом, на думку спеціалістів Центру

російських та східноєвропейських студій Бірмінгенського

університету (Велика Британія) обумовлені необхідністю подолання

невизначеності, стосовно таких питань:

- наскільки Рада Росія-НАТО та інституційні зв”язки з

Європейським Союзом дозволять Росії збільшити повноваження

у вирішенні європейських справ та наскільки ці структури і

зв’язки сприятимуть розв”язанню найбільш серйозних

політичних та економічних проблем, що є наразі актуальними

для Росії;

- яку саме роль у плані безпеки відіграватимуть НАТО спільно з

ЄС у світлі подолання наслідків подій 11 вересня в США,

зокрема стосовно ресурсів та географії майбутніх операцій;

- наскільки Москва готова адаптувати свою політику до інтересів

безпеки найбільш впливових держав євроатлантичного регіону.

Зазначимо, що подальша ефективна розбудова

євроатлантичного політичного і безпекового простору без Росії

постаємалоперспективною. Варто при цьому мати на увазі, що вплив

Росії на процес прийняття політичних та військових рішень у межах

цього простору залишається досить обмеженим.

Після російсько-грузинської війни НАТО і Росія заморозили

свої стосунки у військовій сфері.