5.3. Реалізація стратегічних завдань інтеграції в європейські

ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СТРУКТУРИ

5.3.1. Європейська інтеграція України

Європейська інтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним

пріоритетом України. Євроінтеграція продиктована самим фактом належності України

до європейської цивілізації. По суті вона є процесом реалізації унікальних можливо-

стей Української держави та її громадян, що відкриваються завдяки розкриттю і утвер-

дженню нашої європейськості.

Євроінтеграційний процес передбачає здійснення глибоких перетворень у

державі, утвердження в ній демократії та верховенства права, закріплення України як

конкурентоспроможного та інвестиційно привабливого учасника глобальної економіки.

Європейська інтеграція відповідає інтересам усіх українських громадян, оскільки її

результатами стануть утвердження в Україні європейських політичних, економічних,

соціальних і гуманітарних стандартів, якісне підвищення рівня життя всіх верств

суспільства.

Вступ до ЄС є стратегічною метою України, досягнення якої залежить як від

результативності українських зусиль, так і готовності Європейського Союзу до та-

кого рішення. Така готовність може бути досягнута на якісно новому рівні інтеграції

всередині самого ЄС.

Важливим етапом інтеграційного процесу всередині самого Європейського

Союзу стало підписання у грудні 2007 року Лісабонського договору.

Цей документ виходить з менш амбіційного і більш прагматичного, з точки зору

більшості країн ЄС, бачення майбутнього розвитку Євросоюзу. Договір відкриває шлях

Розділ 5 188

до подальшої інституційної консолідації ЄС після тривалої паузи, викликаної невдачею

з прийняттям проекту Європейської Конституції.

Хоча в ЄС й виявляються ознаки «втоми від розширення», подолання конституційної

кризи, в принципі, створює передумови для формування позитивної відповіді на

європейські прагнення України.

Певні можливості для вирішення питання про європейську перспективу

України може відкрити укладання нового базового договору між Україною та ЄС,

процес підготовки якого триває. Нова Посилена угода має замінити Угоду про партнер-

ство та співробітництво (УПС). Термін дії УПС завершується на початку 2008 року і

вона вже не задовольняє сучасний рівень співробітництва між Україною та ЄС.

Важливим пріоритетом євроінтеграції України є створення зони вільної

торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом. Формальні переговори щодо цього питання

мають розпочатися одразу після набуття Україною членства у СОТ. Підписання останніх

двосторонніх протоколів свідчить про суттєве просування України на шляху до СОТ,

дає можливість прогнозувати її членство у цій організації, і, відповідно, початок пере-

говорного процесу про ЗВТ у 2008 році.

З боку Євросоюзу Україні наразі пропонується співробітництво в ме-

жах Європейської політики сусідства (ЄПС), яка передбачає для держав-сусідів

«привілейовані відносини», що мають будуватися на взаємному визнанні спільних

цінностей, принципів ринкової економіки та сталого розвитку.

При цьому ЄПС має надавати однакові можливості для співпраці як тим державам,

які прагнуть членства, так і тим, які не ставлять собі такої мети. Принципова різниця в

цілях учасників спонукала до усвідомлення необхідності певного перегляду змісту ЄПС

у напрямі здійснення регіональної та секторальної диференціації. Цей процес тривав у

2007 році, але так і не був завершений.

З метою зміцнення механізмів ЄПС у грудні 2006 року прийнято стратегію

«Посилюючи Європейську політику сусідства», де викладено пропозиції з її вдоскона-

лення. Для матеріально-фінансового забезпечення діяльності в рамках ЄПС на період

2007–2013 рр. запроваджено механізм «Європейського інструменту сусідства й пар-

тнерства» (ЄІСП).

У рамках ЄІСП розроблено Національну індикативну програму на 2007–2010 рр.,

реалізацію якої Євросоюз планує підтримувати, зокрема фінансово. Основними

пріоритетами програми, важливими з точки зору інтересів України, є:

розвиток транспортних та енергетичних мереж; •

• охорона навколишнього середовища;

прикордонний та міграційний менеджмент, митна справа, боротьба з організованою •

злочинністю;

культурний обмін, зв’язки між людьми, обмін інформацією; •

протидія нелегальному поширенню зброї. •

Разом з тим, ЄІСП є інструментом запобігання політико-економічній нестабільності

у певних регіонах і не може дати відповіді на євроінтеграційні прагнення України.

Про певний пошук шляхів трансформації Східної політики Євросоюзу свідчить

ініціатива Німеччини, яка запропонувала втілити нову концепцію Політики сусідства у

вигляді ініціативи «ЄПС Плюс». Ця ініціатива передбачає:

• запровадження механізму «розширеної асоціації» для тих держав, які прагнуть на-

бути членства в ЄС;

Україна у сучасному світі 189

• створення сприятливих умов для залучення до ЄПС Росії;

• активізацію політики ЄС на Кавказі та в Центральній Азії.

Проте, ініціатива ЄПС-Плюс (як і ЄПС), не фіксує перспективи членства

України в ЄС. Україні пропонується нова форма відносин – «тісна співпраця», як

проміжна ланка між діючою нині «політикою сусідства» і повноправним членством у

ЄС. Хоча ЄПС-Плюс загалом відповідає поступальному характеру розвитку відносин

України з ЄС, Українській стороні у ході переговорного процесу слід шукати відповідних

формулювань, які б віддзеркалювали євроінтеграційну перспективу України.

З європейською перспективою пов'язане і питання про майбутнє кордонів України

з країнами-членами ЄС. В інтересах нашої держави домагатися утвердження їх як

«спільних» кордонів, відповідної розбудови їх інфраструктури та формування проце-

дур перетину.

На жаль, практика отримання «шенгенських» віз громадянами України у 2007

році свідчить про певне ускладнення процедур і почастішання відмов. У цьому зв'язку

адекватними є заходи української сторони, передбачені запобіганню посиленню

«жорстокості» візового режиму.

Укладання угоди про спрощення візового режиму є одним з важливих елементів

нового формату відносин України з Європейським Союзом. Мета української сторони –

формування простору вільного пересування наших громадян, створення повноцінного

безвізового режиму між Україною та ЄС. Для її досягнення передбачається укласти

угоди про малий прикордонний рух зі Словаччиною, Польщею, Румунією, подібних до

підписаної у 2007 році угоди з Угорщиною. Ці угоди передбачають пом'якшення наслід-

ків вступу цих країн до Шенгенської зони для населення прикордонних територій.

Україна активно продовжує практику приєднання до заяв і позицій Європейського

Союзу з регіональних та міжнародних питань, започатковану у 2005 році. Зокрема, за

2007 рік Україна приєдналася до більш ніж 400 заяв ЄС.

Україна і ЄС активно співпрацюють у врегулюванні Придністровського конфлікту.

План Президента України Віктора Ющенка відіграє позитивну роль у формуванні

динаміки цього процесу.

Прикладом взаємовигідного та успішного співробітництва між Україною та ЄС

є підтримання ефективного митного режиму на придністровській ділянці українсько-

молдовського кордону. Мандат Місії ЄС на українсько-молдовському кордоні у 2007

році було продовжено на наступний дворічний період.

У цілому, для України важливо проводити політику активної участі у

формуванні європейської системи безпеки та прагнути повномасштабного залу-

чення до безпекових ініціатив ЄС.

Традиційно Євросоюз у питанні безпеки цілком покладався на політико-оборонний

механізм НАТО. Але за нових умов ЄС виявляє намір посилити власну спроможність

вирішувати проблеми як європейської, так і міжнародної безпеки.

Принципово важливим є те, що розвиток Європейської політики безпеки і оборони

(ЄПБО) спирається на розуміння НАТО і трансатлантичного партнерства в цілому як

головної інституції безпеки всього європейського континенту.

За останнє десятиліття ЄС спромігся суттєво розвинути свою військову складову

як важливу ланку ЄПБО. Зокрема, створення і розвиток військових контингентів до-

зволило Євросоюзу взяти на себе виконання миротворчих місій як на Європейському

континенті, так і поза його межами.

Розділ 5 190

Повноцінним учасником європейської системи безпеки може бути і Україна.

Повнота участі нашої держави у формуванні цієї системи безпосередньо залежить

від ініціативності та активності України як співтворця міжнародної безпеки загалом, і

європейської безпеки зокрема.

Україна вже тривалий час є активним учасником багатостороннього співробітництва

у сфері міжнародної безпеки, має досвід спільних дій під егідою ООН, ОБСЄ та НАТО

і здобула завдяки участі в них вагомий міжнародний авторитет. Участь України в ЄПБО

регулюється «Угодою між ЄС та Україною про визначення загальної схеми участі

України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз».

Україна була безпосереднім учасником Поліцейської Місії ЄС у Республіці

Македонія (2003–2005 роки) та залишається учасником Поліцейської Місії ЄС у Боснії

та Герцеговині (2003–2007 роки).

Особливо важливою є співпраця України з ЄС з метою недопущення дестабілі зації

ситуації в зонах «заморожених» конфліктів внаслідок одностороннього проголошення

незалежності Косово.

У 2007 році розвиток договірно-правової бази відносин України з європейськими

фінансовими і кредитними організаціями втілився у конкретні інфраструктурні

проекти.

Зокрема, підписано першу фінансову угоду між Україною і Європейським ін-

вестиційним банком (ЄІБ) та Проектну угоду між ЄІБ і Державною службою

автомобільних доріг України (Укравтодор) щодо надання позики обсягом € 200 млн

на реалізацію Українського проекту європейських доріг. Реалізація цього проек-

ту дозволить привести стан автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп у відповідність до

європейських стандартів.

Досягнуто домовленості про фінансування з боку ЄІБ і ЄБРР проекту модернізації

електроенергетичної інфраструктури в Україні. У затвердженій ЄБРР новій стратегії

діяльності передбачено і надалі підтримувати розвиток транспортної та комунікаційної

інфраструктури України, фінансувати підвищення енергозбереження у галузі централь-

ного теплозабезпечення, а також інвестувати в поліпшення і модернізацію міських ко-

мунальних структур. У цілому ЄБРР зобов’язався інвестувати понад € 3 млрд у майже

140 проектів в Україні.

Важливими для набуття досвіду інтеграції в ЄС є постійно діючі двосторонні

механізми співробітництва з державами–членами. Позитивним прикладом є, зо-

крема, українсько-польська конференція та українсько-литовська комісія з питань

європейської інтеграції.

В цілому, розширення ЄС за рахунок країн Центральної та Східної Європи,

з якими Україна має спільний історичний досвід, відкрило нові можливості в сфері

євроінтеграційного поступу нашої держави.

Реалізація взаємовигідних проектів з європейськими сусідами та актив-

на регіональна політика України відкривають перспективи для утвердження

регіонального лідерства нашої держави. Адже питання стабільності та безпеки на

європейському просторі, побудова надійних транзитних шляхів визначені Євросоюзом

як пріоритетні. І вирішення цих питань неподільно пов’язане з регіоном, розташованим

між Балтійським, Чорним і Каспійським морями.

Інтеграція до європейського енергетичного простору є важливим перспектив-

ним напрямом розвитку відносин України з ЄС. У прийнятій у 2006 році Стратегії

Україна у сучасному світі 191

енергетичної безпеки Євросоюзу Україна була визначена як стратегічний партнер і

транзитер енергоресурсів до Європи. Таким чином інтереси двох сторін у забезпеченні

енергетичної безпеки та інтеграції енергоринків суттєво співпадають.

Спільні інтереси України і ЄС в енергетичній сфері, та вихід Євросоюзу в регіон

Чорного моря перетворили енергетичну сферу на один з пріоритетних напрямів

співробітництва. Основні положення та орієнтири енергетичного співробітництва

між Україною і ЄС розкриваються у Плані дій Україна-ЄС, а також у Меморандумі

між Україною та Євросоюзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній

галузі.

Суттєва залежність ЄС від українських газотранспортних можливостей

визначає зацікавленість Євросоюзу у прозорості та надійності роботи української

газотранспортної системи. Відповідно ЄС надає фінансову і технічну допомо-

гу у реалізації конкретних проектів з підтримання і модернізації української газо-

транспортної інфраструктури. Зокрема, ЄС профінансував проведення попередньо-

го аудиту газотранспортної системи України, яким було визначено необхідний обсяг

інвестицій у 2,5 млрд євро протягом 2007-2013 рр.

Вигідне геополітичне розташування України дає можливість їй у перспективі ста-

ти важливим транзитером нафти з Каспійського і Центрально-Азійського регіонів до

ЄС через коридор Каспій – Південний Кавказ – Україна – Центральна Європа.

Даний проект є стратегічно важливим для України та її центральноєвропейських

сусідів (Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини), а також для Азербайджану та Казахстану.

Спільне бачення перспективності широкого Балто-Чорноморсько-Каспійського енерге-

тичного потоку відкриває суттєві перспективі співпраці групи країн цього регіону у

форматі ГУАМ.

Наявність в Україні надлишкових потужностей з генерації електроенергії визначає

взаємну зацікавленість України і ЄС у подальшій інтеграції електромереж і

створенні, в перспективі, спільного ринку електроенергії.

Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає збільшення експортних

можливостей більш ніж удвічі, до 25 млрд кВт/годин. Це дозволить збільшити обся-

ги експорту в сусідні країни, а також забезпечити експорт електроенергії у південно-

європейські та Балтійські країни.

Особливе значення у енергетичній співпраці України з ЄС має ядерна енергети-

ка. Основними чинниками цього є безпосередня близькість ЄС і України, велике зна-

чення атомної енергетики в структурі енергетичного сектору України і, відповідно, в

українському експорті електроенергії.

ЄС зацікавлений у безпечному функціонуванні української ядерної енергетики на

всіх етапах ядерного циклу. В цьому контексті Україна і ЄС проводять спільну оцінку

стану ядерної безпеки на українських АЕС.

Інтеграція енергетичних ринків України і ЄС потребуватиме реформування

енергетичного сектору України з метою розбудови відкритого і конкурентного енер-

гетичного ринку в Україні, переходу до ринкових механізмів формування цін на енер-

горесурси і електроенергію, створення в Україні незалежних регулятивних органів у

сфері енергетики. При цьому інтеграція потребуватиме гармонізації систем технічного

регулювання і статистики, узгодження законодавства України відповідно з положення-

ми Директив ЄС.

Розділ 5 192

Європейський Союз підтримує входження України до єдиного регулятивного про-

стору у сфері енергетики, що створюється навколо ЄС. Виявом такої позиції стало на-

дання Україні статусу спостерігача в Енергетичному Співтоваристві. Євросоюз виявляє

готовність підтримати повну участь України в Енергетичному Співтоваристві за умови

позитивної оцінки рівня ядерної безпеки на всіх діючих українських АЕС.