5.2. Стратегічні цілі та пріоритети зовнішньої політики україни

Стратегічні цілі української зовнішньої політики визначаються базовими

національними інтересами. На сьогодні стратегічним завданням зовнішньо-

політичного курсу України є забезпечення умов її розвитку як незалежної

суверенної країни та досягнення високого рівня конкурентоспроможності дер-

жави і суспільства. Європейські цінності, що визначають національну ідентичність

українського суспільства, спроможні стати опорою для модернізації нашої країни, її

політичної системи, економіки, соціального і гуманітарного поля. На користь такого

підходу свідчить приклад сусідніх країн Центральної та Східної Європи.

Успішна зовнішня політика України повинна базуватися на дотриманні

балансу між її цілями та можливостями для їх досягнення. Рівень акумуляції

політико-дипломатичних, воєнних, економічних ресурсів країни для вирішення клю-

чових зовнішньополітичних завдань має відповідати їхньому реальному значенню для

національних інтересів України. Масштаб української участі у міжнародних справах

має бути адекватним можливостям України та максимально забезпечувати зміцнення

позицій нашої держави.

Послідовність української зовнішньої політики, її прозорість і передбачуваність

може бути досягнута лише завдяки ретельному дотриманню засад зовнішньополітичної

стратегії України, що мають бути виведені за межі внутрішньополітичної партійної

боротьби.

Україна у сучасному світі 185

Український політикум має відмовитися від використання тих чи інших зовнішньо-

політичних факторів у внутрішньополітичній грі. Встановлення такої політичної

традиції, характерної для зрілої державності, буде належно оцінено партнерами і відкриє

можливості для послідовного зміцнення міжнародних позицій України. Спроби ревізії

зовнішньополітичного курсу України та внесення розбалансованості в управління

зовнішньою політикою держави завдають шкоди українським національним інтересам

і є неприпустимими.

Національні інтереси України у внутрішньополітичному вимірі та у системі

міжнародних відносин становлять єдине ціле. Переважно вони полягають у

забезпеченні свободи, незалежності та державного суверенітету України, належно-

го рівня безпеки Української держави і суспільства, створення умов для модернізації

країни, її стійкого економічного зростання у поєднанні з надійним захистом прав і сво-

бод українських громадян.

Важливим виміром реалізації національних інтересів України у зовнішній політиці

є підтримка процесу розвитку української політичної нації, що відбувається всередині

країни. Актуальними є зусилля з утвердження бачення української держави і нації в

якості самобутнього культурно-історичного, політичного і соціально-економічного

явища у загальному руслі розвитку європейської цивілізації.

З точки зору вписування України в європейський історичний наратив та культур-

ний простір в цілому дуже суттєвою є дипломатична робота із вшанування пам'яті

жертв Голодомору 1932-1933 років, створення передумов для справедливої міжнародно-

правової оцінки цього злочину.

Незмінні базові національні інтереси України визначають і незмінні

пріоритети й стратегічні цілі зовнішньої політики нашої держави. Вони закріплені

відповідними актами вищих органів державної влади – Постановою Верховної Ради

України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 1993 року, Законом

України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV,

Рішенням РНБО «Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного до-

говору (НАТО)» від 23 травня 2002 року і відповідним Указом Президента від 8 лип-

ня 2002 року, Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою

Указом Президента України 11 червня 1998 року № 615/98 та іншими нормативними

документами і рішеннями.

Зокрема, цими документами визначено такі пріоритети і стратегічні цілі.

Формування безпечного міжнародного середовища, підтримка міжнародного

миру та безпеки шляхом зміцнення систем колективної безпеки на європейському і

трансатлантичному просторі, подальшої участі у міжнародній миротворчій діяльності,

багатосторонніх заходах з протидії розповсюдженню зброї масового ураження, теро-

ризму, транснаціональній організованій злочинності, торгівлі людьми, наркотиками та

іншим викликам міжнародній безпеці.

Захист та підтримка українських громадян та їхніх інтересів за кордоном

шляхом розвитку договірно-правової бази відносин з іншими державами, передусім з

країнами Євросоюзу, пом'якшення наслідків входження до Шенгенської зони сусідніх

з Україною країн – нових членів ЄС, захист і допомога громадянам України, що потра-

пляють до зон конфліктів, стихійних лих і екологічних катастроф тощо.

Забезпечення гідного місця України у глобальному поділі праці, безпечне та

ефективне входження української економіки у світову економічну систему, зокрема

Розділ 5 186

у Світову організацію торгівлі. При цьому необхідно: забезпечити сприятливі

зовнішні умови для досягнення максимального ефекту від включення України до

міжнародного поділу праці; звести до мінімуму ризики інтеграції у світову економіку;

забезпечити максимальне підвищення рівня національної енергетичної, екологічної та

ресурсної безпеки; активно сприяти залученню іноземних інвестицій, орієнтованих

на модернізацію економіки; забезпечити зростання українського експорту, підвищити

інтерес промисловців та підприємців до роботи на зовнішніх ринках.

Вступ до ЄС як стратегічна мета України. Зовнішньополітична стратегія України

пов’язана насамперед з інтеграцією до ЄС та НАТО. Політичні рішення визначили на-

ступний алгоритм кроків України на шляху до Євросоюзу: вступ до СОТ, створення

зони вільної торгівлі, підготовка укладення нової посиленої угоди з ЄС, створення мит-

ного союзу, набуття статусу асоційованого, а згодом і повноправного члена ЄС.

Приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що

передбачає поглиблення відносин з Організацією Північноатлантичного договору, фор-

мування умов для вступу України в НАТО паралельно з участю у безпекових програмах

ЄС та ОБСЄ. Взаємовідносини з НАТО – ключовою організацією із забезпечення без-

пеки в Європі, повинні базуватися на виконанні взятих Україною зобов’язань, чіткій

реалізації прийнятих документів у зазначені в них терміни та наповненні співпраці кон-

кретним змістом.

Сьогодні вступ до Альянсу, законодавчо визначений Верховною Радою України

одним з основних пріоритетів зовнішньої політики нашої країни, ще не переведений у

практичну площину. Але активне наближення до цієї мети та поглиблення співпраці з

НАТО вже є надзвичайно актуальним і важливим.

Порядок денний відносин України з Організацією Північноатлантичного до-

говору фактично збігається з переліком стратегічних інтересів нашої держави, серед

яких особливо важливим є реформування всіх сфер державного і суспільного життя.

Дотримання демократизації, забезпечення свободи слова, гарантування незалежності

судової системи, боротьба з корупцією, встановлення ефективного цивільного контро-

лю над усіма складовими воєнної організації держави свідчитимуть про готовність

України до членства в Організації Північноатлантичного договору.

Ключові напрями двостороннього співробітництва – розширення активної

взаємодії з країнами-членами ЄС, Росією, США, та країнами-регіональними лідерами.

Розвиток українсько-російського співробітництва на основі загальновизнаних

норм і принципів міжнародного права, прагматизму та відкритості, взаємовигідної

кооперації та співпраці бачиться як ключова умова забезпечення національної та

регіональної безпеки.

На основі визначених цілей потрібно шукати можливості для конкретних дій: ство-

рення зони вільної торгівлі без винятків та обмежень на основі правил СОТ, формування

спільних підприємств та корпорацій, конкурентоспроможних на світових ринках, завер-

шення міжнародно-правового оформлення кордону, врегулювання питань, пов’язаних

з тимчасовим базуванням на території України Чорноморського флоту РФ, розбудова

співробітництва у гуманітарній сфері на основі паритетності та рівноправності, роз-

виток у суспільстві реалістичного бачення відносин з Росією для формування людсь-

кого виміру взаємовигідного політичного, економічного і гуманітарного українсько-

російського співробітництва.

Україна у сучасному світі 187

В умовах фрагментації пострадянського простору та створення на його теренах но-

вих економічних і політичних структур необхідно визначити доцільність, ступінь та

механізми участі України в регіональних утвореннях, виходячи з цілей та пріоритетів

її зовнішньої політики. Ініціативи Росії щодо залучення України до тіснішої економічної

інтеграції в межах таких проектів, як ЄврАзЕС і ЄЕП, були і залишаються односторон-

ньо вмотивованими політично, а не економічно. Утвердження зони вільної торгівлі на

принципах СОТ – найвища планка такої інтеграції, прийнятна для України з точ-

ки зору її національних інтересів. Елементи інтеграції з пострадянськими країнами

мають сенс, якщо вони не перешкоджають реалізації базової стратегічної мети України –

вступу до ЄС та НАТО.

Нова регіональна політика України має стати одним з ключових елементів

європейської та євроатлантичної стратегії нашої держави. Основними пріоритетами

регіонального співробітництва у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні є:

поглиблення співпраці в рамках Організації за демократію та економічний розви- •

ток – ГУАМ; активізація двостороннього співробітництва з країнами Каспійського

регіону та Центральної Азії, в першу чергу в енергетичні сфері, створення спільного

енергетичного транзитного простору;

активна взаємодія з європейськими регіональними організаціями; реалізація •

багатосторонніх економічних та безпекових проектів;

сприяння врегулюванню «заморожених конфліктів» в інтересах усіх держав •

регіону.