Контрольні питання

1. Дайте визначення терміну «конституція» тварин.

2. Принципи класифікації типів конституції.

3. Морфологічні характеристики класифікації типів конституції м’ясної худоби.

4. Типи конституції за П.М.Кулешовим – М.Ф.Івановим.

5. Назвіть основні проміри та точки їх взяття

6. Назвіть індекси тілобудови.

7. Які проміри найоб’єктивніше характеризують м’ясні якості великої рогатої худоби

Тема 2. Відтворення стада у м'ясному скотарстві та визначення молочності м’ясних корів.

Мета заняття: вивчити методики оцінки відтворної здатності м'ясних корів та визначати молочність м’ясних корів.

Зміст заняття:

Велику рогату худобу м’ясного напрямку продуктивності розводять для одержання яловичини. Продуктивність її визначають за показниками плодючості, молочності та м’ясності.

Плодючість

Оскільки м’ясна худоба дає тільки один вид продукції - яловичину – і всі витрати на утримання основного стада (бугаї-плідники, корови). В тому числі й ті, які не дали протягом року телят) відносять на собівартість молодняку до відлучення, то на рентабельність галузі впливають лише основні фактори – вихід телят на 100 корів (від народження і до відлучення) та їхня середня жива маса при відлученні. Встановлено (О.В.Черекаєв, 1989), що при зниженні виходу телят на 100корів із 100 до 50% собівартість телятини збільшується на 47%. Вихід приплоду при відлученні більшою мірою впливає на рентабельність галузі, ніж середня жива маса телят, тому основною ознакою продуктивності у м’ясному скотарстві слід вважати плодючість.

З практичної точки зору плодючість краще визначати як вихід (у відсотках) телят до відлучення на 100 запліднених корів:

Чистий вихід телят = кількість відлучених телят/

поголів’я корів, відібраних для відтворення

При такому визначенні плодючість включає багато складових відтворної здатності плідників і самок.

Для характеристики плодючості м’ясних корів у господарствах застосовують показник виходу телят на 100 корів і нетелей, які є на початку року.

Основними показниками відтворної здатності корів є запліднюваність, тривалість між отельного і сервіс-періодів, індекс осіменіння, відсоток двійнят при отеленні, перебіг родів.

Запліднюваність самок після першого осіменіння як відношення кількості запліднених після першого осіменіння до всіх запліднених визначається у відсотках. Визначають її так:

Кількість запліднених самок від першого осіменіння/всього запліднених самок х 100

Заплідненими вважають тих телиць, які не прийшли повторно в охоту впродовж останніх 56 діб, корів – 90 діб після осіменіння (покриття). Результати осіменіння визначають за кількістю тільних телиць або корів на кінець парувального періоду. Так, під час визначення заплідненості телиць слід брати дані за 45 діб (2 статевих цикли). Наприклад, за 45 діб парувального періоду запліднена (покрита) 381 телиця, у тому числі 255 – плідно після першого осіменіння. Звідси заплідненість становить: (255:381) х 100 = 66,9%. Заплідненість корів обчислюють за 65 діб парувального періоду (з статевих цикли) за принципами, аналогічними для телиць.

Індекс осіменіння вираховують діленням числа зареєстрованих осіменінь запліднених телиць або корів на поголів’я запліднених телиць або корів. Заплідненими вважаються ті телиці, які не прийшли в охоту протягом останніх двох календарних місяців після плодотворного осіменіння.

Сервіс-період тільних корів – це кількість днів від отелу до плідного осіменіння.

У корів його визначають за останнім отеленням:

СП=Чо – К,

де СП – сервіс-період, днів;

Чо – дата плідного осіменіння до останнього отелу;

К – дата передостаннього отелу.

Тривалість сервіс-періоду – досить зручний показник для швидкого визначення виходу телят за формулою:

ВТ = (365 – СП) : 285 (%),

де СП – сервіс-період, днів;

285 – тривалість тільності, днів.

Фактичний показник виходу телят (ВТ) завжди менший від знайденого за формулою на 3-5% через аборти і мертво народження.

Щоб одержати 100 і більше телят від 100 корів, бажано, щоб сервіс-період становив 80 і менше днів.

Міжотельний період (МОП) – це час від отелення до отелення.

Для стада м’ясних корів його визначають за формулою Ф.Г.Каюмова і Ш.А.Мокаєва (1990):

Т = (1 – 2п) : Р х 365,

де Т – міжотельний період, днів;

1 – вік корів, років;

п – кількість тварин у групі;

Р – число отелень;

365 – календарний рік.

Користуючись даною формулою, середню відтворну здатність корів по стаду оцінюємо так: 300-365 днів – відмінно;366-401 – добре; 402-438 – задовільно; 439-475 днів – незадовільно.

Індекс плодючості або критерій відтворення за Д.Вінничуком (1978) знаходимо:

КВ=(П – О) : П х100,

де КВ – індекс плодючості, %;

П – кількість усіх запліднених корів і телиць на дату дослідження, голів;

О – кількість корів і телиць, запліднених і таких, що не перегуляли протягом останніх 3-х місяців на дату дослідження, голів.

Мінімальним критерієм відтворення (КВ) автор вважає 50%, а 65-70% - нормою.

У м’ясних корів плодючість гірша, ніж у молочних, що пов’язано з тривалішим підсисним періодом, підвищеною секрецією пролактину, який гальмує оваріальну функцію яєчників.

У м’ясному скотарстві (товарні стада) основним завданням є одержання від корови одного теляти на рік у визначений сезон, а у племінних – якомога більше телят за весь період використання тварин з інтервалом між отеленнями не більше 12 місяців.

Важливим фактором, що впливає на плодючість, є перебіг отелу і пов’язана з цим смертність телят. 40-60% мертвонароджених одержують в наслідок тяжких отелів. Останні за перебігом суб’єктивно підрозділяють на чотири класи і виражають у балах:

1 бал – без надання допомоги або надання допомоги однією людиною без застосування механічних допоміжних засобів;

2 бали – надання допомоги кількома людьми або застосування допоміжних засобів;

3 бали – надання допомоги ветеринарним лікарем;

4 бали – хірургічна операція (кесарів розтин). При цьому можлива загибель плоду, матері або обох разом.

Оцінку за характеристикою родів і втратою телят слід проводити окремо по кожному отеленню. При визначенні племінної цінності тварин необхідно брати до уваги порядковий номер отелення, стать теляти та сезон отелення.

Легкі роди сприяють зниженню відсотка загибелі телят у перші дні життя і підвищенню економічної ефективності розведення м’ясної худоби.

Для оцінювання плідників визначають як їх власну відтворювальну здатність, так і їх потомства – корів та нетелів.

Запліднювальна здатність сперміїв бугаїв під час першого осіменіння характеризує здатність бугаїв виробляти якісну сперму і впливає на тривалість сервісу та період між отеленнями, витрати спермодоз на одне запліднення та діловий вихід телят на час відлучення.

У країнах ЄС рекомендують для визначення відтворювальної здатності бугаїв визначати індекс осіменінь за формулою:

Індекс осіменінь =

Кількість осіменінь(спаровувань)/Кількість запліднених, тільних, чи отелених самиць.

У м'ясному скотарстві корів не доять, а вирощують під ними телят на підсосі до 6-8 місячного віку. При такому способі вирощування молодняку молочність м'ясних порід в Україні прийнято визначати за масою телят у 6-8 місячному віці, у США – у 205 днів, Великобританії – у 200 днів. Однак ці методи недосконалі і дають лише умовне уявлення про молочність м'ясних корів, оскільки телята, окрім молока матері, уже після місячного віку починають вживати інші корми. Молочність корів у м'ясному скотарстві має велике значення, оскільки кількість і якість молока матері – важливий фактор для розвитку телят до відлучення. Існує позитивний взаємозв’язок між молочністю корів і масою їхніх телят до відлучення.

При бонітуванні м'ясних корів їх молочність оцінюють за живою масою потомків у віці 210 днів.

Цей метод дає лише умовне уявлення щодо молочної продуктивності м'ясних корів, оскільки телята, окрім молока матері, уже після місячного віку споживають інші корми. Найтісніший зв'язок між приростом живої маси телят і молочність матерів спостерігається до тримісячного віку. Надалі він послаблюється, і на 6-8-й місяць після отелення корови ріст молодняку визначається в основному кількістю споживаних кормів і генетичними (породними) факторами.

Молочність м'ясних корів визначають за живою масою потомків під час відлучення, перерахованою на 210 діб (GR) за формулою:

GR=(WG-BW) : I х 210 + BW,

де I – вік потомків під час відлучення, діб;

GR – жива маса потомків під час відлучення (від 90 до 250 діб) перерахована на вік 210 діб, кг;

WG – жива маса потомків під час відлучення, кг;

BW – жива маса новонароджених телят, кг

Для більш вірогідного оцінювання молочності корів еталонну живу масу потомків коригують на вік корови в отеленнях. Для цього еталону живу масу молодняку у віці 210 діб збільшують у первісток – на 10%, а корів після другого отелення – 5%. У разі народження декількох телят молочність оцінюють за сумарною живою масою приплоду.

За критерій оцінювання молочності м'ясної корови слід використовувати її довічну продуктивність (молочність) із розрахунку на один день її життя від народження до відлучення від неї останнього потомка у віці 210 діб за формулою:

K=M_ЗАГх1000 :ТЖ,

Де К – довічна продуктивність (молочність) м'ясної корови, г/добу;

М_заг – загальна молочність корів, кг;

ТЖ – тривалість життя корови від народження до відлучення від неї останнього потомка, діб.

Цей показник враховує вплив кожної із ознак продуктивності корови на отримання основної її продукції - живої маси потомків під час відлучення. Для оцінювання молочності м'ясних корів за масою молодняку під час відлучення користуються також її відносною величиною, яку визначають для кожної особини окремо за виразом:

Скоригована маса потомка під час відлучення, кг / середня скоригована жива маса всіх потомків під час відлучення, кг * 100

Відносна скоригована жива маса окремих потомків під час відлучення є орієнтиром для встановлення того, яку тварину поточного року народження в групі залишати для ремонту стада. Такий облік молочності корисний для виявлення як низькопродуктивних корів та їх вибракування, так і високопродуктивних, яких слід використовувати для розведення.