Завдання до теми

1. Розрахувати згідно індивідуального завдання потребу у кормових одиницях на все поголів’я за видами і поживністю кормів.

Таблиця 12

Кількість кормових одиниць за видами і поживністю кормів

Види кормів	ц корм.од.	% за поживністю	ц корм.од. на все поголів'я
Концентровані
Силос
Коренеплоди
Жом
Сіно
Сінаж
Солома
Зелена маса
Усього

Висновок_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Згідно індивідуальних завдань розраховувати потребу в пасовищах, навантаження худоби на 1 га пасовища.

Таблиця 13

Розрахунок потреби в площі пасовища для тварин стада м'ясної худоби, га

Вікові групи	Показники
	норма на 1 голову	кількість тварин в групі, гол	потреба в пасовищах по групі тварин, га
Бугаї-плідники
Корови
Молодняк до року
Молодняк ст. року
Разом	х	х

Розрахунок навантаження на 1 га пасовища

Висновок___________________________________________________________________________________________________________________

Контрольні питання:

1. Організація кормової бази.

2. Як потрібно доглядати культурне пасовище?

3. Як слід облаштовувати культурне пасовище?

4. Які особливості годівлі корів в різному фізіологічному стані.

5. Як проводиться розрахунок потреби в площі пасовищ?

6. Як організовують годівлю молодняку за різних типів його відгодівлі?

7. Охарактеризуйте технологію нагулу м'ясного молодняку.

8. Як визначити потребу в кормах для м'ясного скотарства?

Тема 7: Визначення факторів впливу на собівартість та прибутковість скотарства

Мета заняття: навчитись розраховувати собівартість продукції та рентабельність м'ясного скотарства.

Зміст заняття:Собівартість продукції сільськогосподарських господарств складається із витрат, пов’язаних із використанням в процесі виробництва приміщень, машин, механізмів та інших основних фондів, матеріальних, трудових і інших виробничих ресурсів і виражається у вигляді витрат на всю продукцію, показника витрат на одиницю продукцію або витрат коштів на одиницю вартості продукції. У собівартість включають витрати на реалізацію продукції, обов’язкові оплати-податки, страхування, відсотки за банківські позики, відрахування в централізовані фонди, на підготовку кадрів і інше, тобто всі поточні витрати господарства, які йому необхідно відшкодувати для здійснення процесу виробництва. Собівартість показує, як обходиться кожному підприємству виробництво і реалізація продукції.

Відповідно до економічної природи собівартості, враховуючи послідовність формування затрат на одержання продукції, у практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість. У виробничу собівартість включають всі затрати , пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожне підприємство несе певні витрати щодо реалізації продукції. Собівартість, вирахувана з врахуванням затрат з її реалізації, називається повною (комерційною). Виробничу і повну собівартість поділяють на планову і фактичну. Планову собівартість визначають техніко-економічними розрахунками (складання кошторису) затрат на виробництво передбаченої планом одиниці продукції (робіт, послуг).

До складу собівартості продукції включають наступні затрати: на виконання виробничих операцій, зумовлених технологією і організацією виробництва; на утримання і ремонт основних засобів; на проведення зоотехнічних і інженерних заходів (крім заходів, що здійснюють за рахунок капітальних вкладень і цільового фінансування із бюджету), метою яких є підвищення продуктивності тваринництва, покращення якості продукції, росту продуктивності праці і економічного використання матеріальних ресурсів; поточні затрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників; попередження виникнення пожеж, охорону виробничих об’єктів; на управління виробництвом, включаючи відрахування на утримання вищих ланцюгів управління.

У собівартість продукції включають також відрахування на соціальне страхування; відрахування профспілкової організації на проведення культурно-масової і фізкультурної роботи (у встановленому розмірі);платіж за державне обов’язкове страхування майна сільськогосподарських підприємств; витрати на винаходи і раціоналізацію; витрати на утримання їдалень і приміщень для приготування їжі; витрати, пов’язані з безкоштовним забезпеченням приміщень і інших засобів для медичних закладів і суспільних організацій; витрати на утримання таборів праці і відпочинку для учнів старших класів навчальних шкіл у розмірі, визначеному в установленому порядку.

Витрати на відтворення основних фондів включають у собівартість продукції у вигляді амортизаційних відрахувань, відповідно до встановлених норм. Витрати внаслідок загибелі молодняку і дорослої худоби, що відгодовували, включають у собівартість продукції звітного року.

Порядок визначення собівартості наступний. Спочатку встановлюють об’єкт калькуляції. Потім підраховують кількість виробленої продукції і визначають собівартість робіт обслуговуючих виробництв. Далі враховують всі затрати (сумують прямі і до них додають розподілені). Останнім кроком, облікові затрати розподіляють на поєднані види продукції і визначають собівартість її одиниці в рослинництві, потім у тваринництві.

У тваринництві визначають собівартість 1 ц приросту живої маси і 1 ц живої маси. Собівартість 1 ц приросту живої маси відповідної групи певного виду худоби розраховують шляхом ділення затрат, віднесених на приріст живої маси цієї групи, на валовий приріст живої маси цієї групи. Собівартість продукції в м'ясному скотарстві залежить від вартості річного утримання м’ясної корови, ділового виходу телят, їх продуктивності і вартості кормів.

Собівартість приросту живої маси приплоду на кожному етапі його вирощування різна. У підсисних телят вона найвища, оскільки на неї відносять всі витрати з утримання основного стада впродовж року. З підвищенням вартості основного стада збільшується собівартість приросту телят до 8-місячного віку. Як правило, чим вищий вихід телят під час відлучення, тим нижча собівартість приросту і навпаки.

Для оцінювання економіки виробництва яловичини у м'ясному скотарстві враховують матеріально-грошові затрати на отримання одиниці продукції відповідної якості. Основним показником ефективності виробництва яловичини є собівартість 1 ц приросту худоби. Обчислюють її за фактичними затратами під час виробництва продукції, до якої включають: вартість кормів і кормових добавок; заробітна плата з нарахуваннями по догляду за тваринами; амортизаційні відрахування від вартості приміщень та обладнання; інші прямі затрати (електроенергія та енергоносії, ветеринарні препарати… Розміри загальновиробничих та загальногосподарських затрат визначають за фактичними витратами в господарстві.

Проводять аналіз витрат на утримання м’ясних корів і вирощування телят до 8-місячного віку на повному підсосі за певної технології утримання. Обчислюють річну вартість утримання мясної корови з приплодом до 8-місячного віку і собівартість 1 ц його приросту. Визначають також ефективність утримання молодняку віком від 8 місяців до реалізації.

Що стосується молодняку старшого 8 місяців, то під час визначення витрат враховують витрати , пов’язані з отриманням приросту після відлучення. Під час розрахунку загальних витрат враховують також витрати на вирощування телят до 8 місяців та після відлучення. Затрати на одиницю продукції визначають діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на об’єм у натуральному виразі, а затрати на гривню продукції – діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на її об’єм у натуральному виразі, а затрати на гривню продукції – діленням собівартості всієї продукції на її об’єм у вартісному виразі. Собівартість 1 ц живої маси приплоду під час відлучення визначають за формулою:

Собівартість 1 ц живої маси = ^{загальні затрати, грн.. загальна жива маса відлучених телят, кг}

Об’єктами калькуляції собівартості продукції у м'ясному скотарстві є приплід (телята) м’ясних порід і їх помісей, приріст молодняку всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, жива маса поголів’я, реалізованого на м'ясо, переведеного в основне стадо, а також вибулого із господарства за різних причин та того, що залишилось на кінець звітного року.

Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції і господарств загалом недостатньо абсолютної величини прибутку. Необхідно отриманий прибуток порівняти з виробничими витратами. Для цього використовують відносний показник – рівень рентабельності, під яким розуміють відсоткове відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції.

Рентабельність м'ясного скотарства, передусім, залежить від загальної живої маси молодняку під час відлучення. Це пояснюється віднесенням витрат на утримання основного стада (бугаї, корови, у тому числі і ті, які не дали впродовж року телят) на загальну живу масу потомків під час відлучення, яка в свою чергу залежить від збереженості телят до відлучення та їх живої маси на час відлучення.

Рівень рентабельності визначають за формулою:

Рентабельність = ^{прибуток, грн.} х 100.

^{загальні витрати на виробництво продукції, грн.}

За її використання обчислюють рівень рентабельності за окремими видами продукції і одночасно аналізують головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних і трудових затрат із виробництва і реалізації продукції. Практично кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню 1 коп. прибутку з розрахунку на 1 грн. виробничих затрат.

Порядок виконання:

Робота виконується в лабораторії скотарства і технології виробництва молока і яловичини. Студенти отримують індивідуальні завдання і користуючись методичними вказівками для виконання лабораторних робіт з даної дисципліни розраховують собівартість продукції та рівень рентабельності виробництва.