Контрольні запитання

1. За якими показниками визначають м’ясну продуктивність при житті тварин і після їх забою?

2. Дайте визначення показників:

• забійна маса;

• забійний вихід;

• морфологічний склад туші;

• коефіцієнт м’ясності.

3. Методика розрахунку виручки від реалізації худоби.

М’ясопереробні підприємства закуповують велику рогату худобу за живою масою і якістю м’яса. Суть цієї системи полягає у тому, що вгодованість худоби і її живу масу оцінюють після забою. У цьому випадку розрахунок із постачальниками за здану худобу здійснюють за чинними закупівельними цінами перерахуванням за відповідними коефіцієнтами забійної маси на прийняту живу масу. Виручку розраховують за установленими в Україні середніми цінами за 1 кг живої маси великої рогатої худоби.

Тема 6. Організація кормової бази та утримання м’ясної худоби на пасовищах

Мета заняття: навчитись розраховувати потребу в кормах і пасовищах для м’ясної худоби.

Зміст заняття: Основою успішного розвитку м'ясного скотарства є міцна кормова база, при якій можна застосовувати науково обґрунтовані норми годівлі, що забезпечують максимальну продуктивність тварин при низьких затратах праці та засобів.

Для інтенсивного ведення м'ясного скотарства необхідно створити відносно дешеву міцну кормову базу, яка ґрунтується на використанні об'ємистих кормів і низькій частці концентрованих.

У господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні молодняку великої рогатої худоби, білковий корм має особливо велике значення, оскільки молодняку в зв'язку з інтенсивним ростом потрібна значна кількість протеїну з розрахунку на 1 корм. од.

При розрахунку потреби в кормах (з врахуванням страхфонду 10%) для м’ясної худоби враховують нормативи потреби в кормах, наведених в таблиці 7.

При організації інтенсивного виробництва яловичини рекомендовано таку структуру посівних площ кормових культур, %:

• зернові, всього – 22, в тому числі: кукурудза на зерно – 10, ячмінь – 6, горох – 6;

• багаторічні трави, всього – 30, в тому числі: на сіно – 10, на зелений корм – 20;

• кормові буряки – 2;

• кукурудза на силос – 36;

• кукурудза на зелений корм – 10.

Таблиця 11

Потреба в кормах (з врахуванням страхфонду 10 %)

Вид корму	Потреба на 1 корову зі шлейфом (при реалізації живою масою 500 кг)
	корм. од., ц	структура за поживністю, %	поживність 1 кг, корм. од.	в натурі, ц
Концкорми	18,0	25	1,27	16,4
Грубі	8,6	12	0,42	20,3
в т.ч.: сіно	5,0	7	0,5	10,0
сінаж	3,6	5	0,35	10,3
Соковиті	26,0	36	0,19	137,3
в т.ч.: силос	23,8	33	0,2	119,0
коренеплоди	2,2	3	0,12	18,3
Зелені	19,4	27	0,21	97
Всього	72,0	100

При такій структурі посівних площ кормових культур на 1 кормову одиницю буде одержано 100-110 г перетравного протеїну.

Відповідно до директив ЄС тваринам необхідна повноцінна годівля відповідно до їх віку, корми не мають містити речовин,які можуть призвести до тяжких захворювань або загибелі. Для виробництва яловичини використовують екологічно чисті корми: силос, сінаж, сіно, комбікорми, солому, зелені корми.

Максимально допустимий рівень вмісту токсичних елементів, радіонуклідів і залишків пестицидів, мікотоксинів, нітратів і нітратів у кормах, які слід використовувати для годівлі корів, телят і молодняку під час виробництва чистої і безпечної яловичини не має перевищувати рівнів зазначених у ГОСТах та ДСТУ. Якщо корми не відповідають вимогам, хоча б за одним із показників безпеки їх відносять до непридатних до згодовування.

Годівлю і утримання дорослих корів слід починати з організації повноцінної годівлі сухостійних корів, щоб забезпечити одержання життєздатного приплоду. Немає необхідності інтенсивно годувати м'ясних корів дорогими кормами, їх доцільніше забезпечувати дешевими кормами, що знижує загальні витрати на утримання тварин. При організації годівлі й утримання тварин у зимовий період виходять з того, що протягом зимового періоду корови в кращому випадку повинні зберегти так звану осінню живу масу.

Краще потрібно годувати нетелей і первісток. У період тільності потреба корови в поживних речовинах найнижча. Від моменту відлучення телят і за 2-3 місяці до отелення раціон корів складають головним чином лише для підтримки життєвих функцій. Основою раціону в цей період можуть бути сіно, солома, полова при відповідному забезпеченні добавками. Для корів низької вгодованості в раціон додатково включають силос і невелику кількість зерна. Небажано, щоб тварини були ожирілими до отелення, оскільки це може стати причиною ускладнень при родах. Самку годують так, щоб вона давала достатні прирости в період між отеленнями та осіменінням з тим, щоб підвищити її заплідненість.

Від стану вгодованості корови при отеленні залежить період настання тічки після отелення. Низька вгодованість при отеленні й після нього призводить до того, що корова не приходить в охоту протягом парувального сезону або приходить у кінці останнього. Добра вгодованість сприяє швидкому відновленню статевого циклу після отелення. В період отелення та осіменіння (весняні отелення — березень-липень, осінні — вересень-січень) потреба тварин у поживних речовинах найвища. Під час родів корова втрачає близько 60 кг і цю втрату має відновити за 90-120 днів після отелення, тому самці в цей час слід забезпечити поліпшену годівлю.

Існує пряма залежність між повноцінністю годівлі корів і періодом тільності та молочністю. Сухостійним самкам за 2 місяці до отелення треба забезпечувати таку годівлю, щоб одержати не тільки життєздатний приплід, а й оптимальну живу масу теляти при народженні і запас в організмі матері відпо­відної кількості поживних речовин для забезпечення майбутньої лактації. Оптимальні норми годівлі сухостійних корів позитивно впливають на склад молозива . У молозиві середній вміст сухої речовини становить 16, білка — 7,5, жиру — 4,5%, вітаміну А — 610 мкг/кг. При низькому загальному рівні годівлі та невисокій якості кормів рівень сухої речовини в молозиві знижується до 12,9%, білка — 5,4%, вітаміну А — в півтора-два рази. Згідно норм енергетичного та протеїнового живлення корів м'ясних порід, загальний рівень кормів за 2 місяці до отелення встановлюють із розрахунку 2,1-2,4 кг сухої речовини, або 1,4-1,6 корм. од. на 100 кг живої маси при концентрації енергії в 1 кг сухої речовини 8,4 МДж. Оптимальною нормою протеїну вважають 7,1-7,4%, сирого протеїну — 12-15, сирої клітковини — 18-24, Са — 0,65, Р — 0,40% сухої речовини.

Для одержання життєздатного молодняку та забезпечення молочності не менше 1200 кг коровам у зимово-стійловий період при утриманні в приміщенні необхідно 2-2,5 кг сухої речовини, 1,5-1,9 корм, од., 16-22 МДж обмінної енергії, при годівлі на вигульно-кормовому майданчику — 2,2-3 кг сухої речовини, 1,6-2,1 корм, од., 18-24 МДж обмінної енергії на 100 кг живої маси; на 1 корм. од. повинно припадати 94-95 г перетравного протеїну, 7,6 г кальцію, 4,6 г фосфору, 39 мг каротину, 0,9 тис. МО вітаміну Д, 35 мг вітаміну Є.

Сухостійних корів доцільно забезпечувати раціоном з переважанням грубих кормів: сіна — 38-40%, соломи — 12-15, силосу — 15-20, концкормів — 25-30%. Суворого режиму треба дотримуватись при годівлі новотільних корів, через те що телята в перший час після народження споживають по 4,5-5 кг молозива за добу. Така невідповідність призводить до розладу функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту в телят і виникнення маститів у корів. Щоб запобігти небажаним наслідкам, коровам у перші 15-20 днів після отелення згодовують в основному сіно.

При безприв'язному утриманні потреба лактуючих корів буде задовольнятися, якщо на 100 кг живої маси вони одержують 2,2-2,5 кг сухої речовини, або 1,7-2,1 корм, од., концентрація енергії в 1 кг сухої речовини має становити 9,8 МДж, вміст перетравного протеїну — 7,2-7,5%. У другій половині періоду лактації при зниженні молочності та після відлучення телят від матерів рівень годівлі встановлюють із розрахунку 2,2-2,4 кг сухої речовини, або 1,4-1,7 корм. од. на 100 кг живої маси; 5,4-5,6% перетравного протеїну, 0,47 Са і 0,27 Р в 1 кг сухої речовини з концентрацією енергії 9 МДж. Потреба в сирій клітковині — 22-26%. На кожну кормову одиницю оптимальна норма перетравного протеїну така: в період сухостою — 105-110 г, в перший період лактації — 95-100 г і в кінці лактації — 86-88 г.

Істотним резервом подальшої інтенсифікації м'ясного скотарства є відгодівля всіх вибракуваних корів до стану вищої вгодованості. При цьому від кожної корови додатково можна одержати не тільки 50-100 кг приросту (в живій масі), а й прекрасну сировину. Поряд із сухостійними можна підгодовувати і лактуючих корів, які перебувають на 2-7-му місяцях лактації. При цьому ефективно поєднуються два виробничих процеси: відгодівля корів (600 г приросту за добу) і вирощування приплоду на підсосі (понад 100 г приросту за добу). Годувати до­рослу худобу найефективніше повноцінними напіввологими кормосумішами, які повинні складатися із соломи, силосу, кон­центрованих кормів і мінеральних добавок. Кормосуміші готують у кормоцеху, де обладнано лінії переробки грубих, соковитих і концентрованих кормів.

У господарствах, де практикують прив'язне утримання і корів годують у приміщеннях, норми годівлі знижують на 10%, а в племгоспах — навпаки, підвищують на 10-15%.

Молодим коровам слід вводити додатковий корм із розрахунку 1-1,5 корм, од., 12-18 МДж обмінної енергії за добу; на 1 корм. од. має припадати 100-105 г перетравного протеїну, 7,3 г кальцію, 4,2 г фосфору, 38 мг каротину. Для того, щоб забезпечити повноцінну годівлю маточного поголів'я в зимово-стійловий період, необхідно на кожну корову згодовувати від 17 до 20 ц сіна і соломи, 17-21 ц сінажу, 13-19 ц силосу, 2,5-3,8 ц концентрованих кормів, тобто 16,7-18,5 ц корм. од.

Вирощування молодняку в перші півтора-два місяці після відлучення

Тварини м'ясного напряму продуктивності в період після відлучення (40-60 днів) дуже реагують на зміну умов годівлі й утримання зниженням інтенсивності росту. Відлучати молодняк бажано не поступово, а відразу. Для цього гурт заганяють у приміщення, маток випускають, а телят залишають. Корів після відлучення молодняку утримують на пасовищі. В наступні 5-7 днів спостерігають за гуртом, оскільки деякі самки в пошуках своїх телят залишають його. Відлучений молодняк утримується у приміщенні по 15-20 голів, в необмеженій кількості його забезпечують кормами й водою. Через 12-15 днів його випускають на пасовища або вигульний майданчик. Відлучений молодняк розподіляють за статтю. При повноцінній годівлі відлучені телята швидко звикають до нових умов утримання.