Проаналізуйте діяльність київських князів у контексті вирішення завдань, пов’язаних із приєднанням територій, формуванням основних гілок влади, виробленням та удосконаленням законодавчої бази.

Під час княжіння Володимира завершився тривалий процес формування території Давньоруської держави. Визначилися і закріпилися кордони Київської Русі, які в основному, збігалися з етнічними кордонами східних слов'ян. Вони проходили в районі верхів'я Оки і Волги на сході; Сули, Дону, Росі і Південного Бугу – на південному сході і півдні; Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни – на заході; Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького і Онезького озер – на півночі. Це була найбільша держава в Європі, яка складалася із багатьох слов’янських і неслов’янських народів. Перед Давньоруською державою, що об'єднала всі східнослов'янські землі, стояли важливі завдання політичної консолідації. Серед заходів, направлених на вирішення цих завдань, важливе значення мала адміністративна реформа, яку почав здійснювати ще Святослав, а закінчив Володимир Святославович. Сенс її полягав в тому, що землі і князівства, де правили залежні від Володимира місцеві князі, передавалися синам Володимира. У деяких менш важливих містах знаходилися посадники Володимира з його найближчого оточення.

Реформа ліквідовувала владу місцевих князів, зв'язаних походженням та інтересами з їх землями і далеких від інтересів Києва, покінчила з автономією земель. В результаті реформи всі найбільші феодальні володіння Русі і всі вищі рівні феодальної ієрархії виявилися в руках одного княжого роду. Згідно з нормами феодального права всі князі Київської Русі як нащадки великого київського князя користувалися рівними правами на спадок предка, що робило їх юридично рівноправними.

Ця обставина зіграла велику роль в подальшій історії Київської Русі. З одного боку, вона підтримувала у князів ідею спільності і рівної відповідальності всіх за долю країни, а це сприяла об'єднанню сил князів в боротьбі із зовнішніми ворогами. З іншої – обумовлювала міжусобну феодальну боротьбу, тому що кожен князь, рахуючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично порівнятися з тими, хто мав великі або багатші володіння.

Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.

Після смерті Мстислава Володимировича (1132р.) утворилося Галицьке, Володимир-Волинське, Київське, Переяславське, Тмутараканське, Чернігово-Сіверське та інші князівства. Ці процеси поклали початок четвертому періоду розвитку Русі. Політичну роздробленість спричинило кілька факторів:

а) великі простори держави та етнічна неоднорідність населення;

б) зростання великого феодального землеволодіння;

в) відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади;

г) зміна торгівельної кон’єктури, занепад торгівлі;

д) постійні напади кочовиків (печенігів, половців, татар).

Яку роль відігравали династичні шлюби князів Київської Русі у міжнародних відносинах?

Відомо, що положення тієї або іншої країни в епоху середньовіччя не зрідка визначалося династичними зв'язками. Чим могутніше була держава і чим більший авторитет мав його глава, тим більше було бажаючих серед іноземних правителів поріднитися з ним. В області зовнішньої політики Ярослав, як і його батько, більше сподівався на дипломатію, ніж на зброю. Він зумів забезпечити для Київської Русі визнання і високий авторитет на міжнародній арені. Королі майже всіх західних держав вважали за честь зв'язати себе родинними зв'язками з Ярославом Володимировичем.

Навіть далека від Київської Русі Франція прагнула до встановлення дружніх стосунків з київським княжим двором. Король Франції Генріх I одружився з донькою Ярослава Ганною. Після смерті Генріха І Ганна була регентшею під час правління свого малолітнього сина Філіппа I, а потім допомагала йому правити державою. Її підписи кирилицею (Анарьіна) стоять на декількох державних документах, останній з яких датований 1075 р.