Декларація про Народний Суверенітет

Декларація про Народний Суверенітет

Ми, що підписалися нижче, Його Високоповажність Президент України , що діє від імені країни Україна, Його Високоповажність Голова Верховної Ради України, що діє від імені Унітарної Держави Україна, Його Високоповажність Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, що діє від імені Автономної Республіки Крим , Його Величність Государ Титульного Суверенного Народа Украины, Його Високоповажність Голова Муніципалітету Республіки Суверенного народу України та Разумовський Сергій Аркадійович, що діє в ім’я тих, що жили, живуть нині та в ім’я де і коли б не народжених Українців, керуючись вірою в Боже Провидіння, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, попередніми, нинішніми та майбутніми поколіннями та власним сумлінням , вільно виявляючи свою волю перед лицем Предстоятелів Церкви :

-Його Божественного Всесвятійшества Архієпископа Константинополя – Нового Риму та Вселенського Патріарха;

-Його Блаженства Папи і Патріарха Великого Града Александрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, всього Єгипта та всієї Африки, Отця отців, Пастиря пастирів, Архієрея архієреїв, тринадцятого Апостола та Судді всього Всесвіту;

-Його Божественного Блаженства Блаженнійшого Патріарха Великого Божого Града Антиохії , Сирії, Аравії, Месопотамії та Всього Сходу;

-Блаженнійшого та Всесвятійшого Патріарха Святого Града Ієрусалима та всія Палестини,Сирії, Аравії, Обонпола Іордану, Кани Галілейської та Святого Сіону;

-Єпископа Риму, вікарія Христа, наступник Князя Апостолів, верховного первосвященника Вселенської Церкви , Великого Понтифіка, Примаса Італії, архієпископа і митрополита Римської провінції, суверена держави - міста Ватикан, раба рабів Божих Папи Римського ;

-визнаємо Український Народ як створену Богом історичну спільноту Людей, що безперервно розвивається і є корінним народом країни Україна ;

-визнаємо Український Народ та інші корінні народи країни Україна сувереном країни Україна, котра існує виключно при корінних народах країни Україна ;

-визнаємо Народний Суверенітет Українського Народу та інших корінних народів країни Україна вищим правом для різних

попередніх та нинішніх поколінь корінних народів України – будівель, споруд, виробничого обладнання та інш.;

Надбання Українського Народу враховується у Реєстрах Народних Капіталів Українського Народу.

Будь - яка дія, спрямована на знищення або зменшення Надбання Українського Народу є злочином перед Українським Народом.

Суб’єкти права Українського Народу та інших корінних народів країни Україна, а також суб’єкти права ( так звані фізичні та юридичні особи, громадяни, їх об’єднання ) всіх організаційно - правових форм існування Українського Народу ( Держав, Республік, що існують нині та можуть виникнути в майбутньому ) зобов’язані в принцип і спосіб , який визначається Установчими Зборами Українського Народу затвердити своє право відчуження у власність будь - якої частини надбання Українського Народу, а також своє право розпорядження та користування будь – якою частиною Надбання Українського Народу.

Український Народ має виключне та невід’ємне право :

-бути джерелом суверенітету, вільно визначати, створювати та скасовувати організаційно - правові форми існування Українського Народу, а саме : Державу, Республіку та інші організаційно - правові форми , як існуючі нині, так і ті, що можуть виникнути в майбутньому ;

-по своєму розумінню, керуючись принципами найбільшої користі для народного блага, примноження чисельності народонаселення та захисту від зовнішніх посягань, затверджувати або скасовувати основоположні документи (Конституції, Статути та інш.) вищезгаданих організаційно - правових форм існування Українського Народу ;

-відстоювати та захищати будь - яким способом своє існування, права, надбання та гідність, включаючи право на збройний захист;

-вільно об’єднуватись з іншими корінними народами в союзи, конфедерації, федерації та інші об’єднання які існують нині та можуть виникнути в майбутньому, як основи створення організаційно - правових форм будь - якої державності, а також виходити з них;

-укладати та скасовувати від свого імені будь - які міжнародні пакти, меморандуми, угоди та інш. ;

-створювати та утримувати Збройні Сили Українського Народу для захисту існування та реагування на загрози життєдіяльності Українського Народу від зовнішніх та внутрішніх посягань;

-вільно визначати і затверджувати грошово - економічні моделі здійснення господарської діяльності суб’єктами права Українського

Народу а саме : ринкові, планові, капіталістичні , соціалістичні, комуністичні грошово - економічні моделі та інші відомі в наш час чи ті, що можуть виникнути в майбутньому;

- правом вільно створювати народні банківсько - грошовой системи, бути джерелом емісії грошей або делегувати дане право спеціально створеним інституціям Українського народу.

Стаття 2.

Український Народ складається з Людей корінного народу країни Україна, які виразили свою народну приналежність як Українці шляхом добровільного приєднання до даної Декларації як повноправного учасника у вигляді письмової Заяви, підписаної власноруч.

Така Заява може бути доданою до Декларації незалежно від будь - якої правової ситуації Людини як громадянина будь - якої держави та його місця проживання в будь - якій країні.

Незалежно від обліку в будь - яких реєстрах та членства в будь - яких організаціях

Українці мають право визначити народну приналежність своїх прямих померлих предків до документально доведеного коліна і є в такому випадку Людьми Українського Народу з правовим статусом – ті, що втратили фізичну дієздатність.

Стаття 3.

Українець (українка), як ті, що живуть нині, так і ті, що втратили фізичну дієздатність, є суб’єктами права Українського Народу.

Стаття 4.

Спільнота українців, які живуть нині, попередніх та майбутніх поколінь, об’єднана за принципом земляцтва, утворює суб’єкт права Українського Народу – Общину Українського Народу.

Стаття 5.

Община Українського Народу – це суспільне утворення , яке має визначене місце розташування та географічні кордони, управління якою здійснює Український Народ, безпосередньо керуючись принципами прямого народовладдя та права вільного вибору Людьми Общини Українського Народу організаційно - правової форми існування та грошово - економічної моделі здійснення господарської діяльності , включаючи право емісії грошей.

Стаття 6.

Спільноти Українського Народу мають право вільно створювати :

-органи народного самоуправління ;

-системи оподаткування ;

-грошові та банківські інституції ;

-системи пенсійного забезпечення та охорони здоров’я ;

-освітні системи ;

-народні земельні суди, рішення котрих можуть бути оскаржені в інституціях, створених Українським Народом;

-народну міліцію для захисту правового та громадського порядку.

передбачають можливості ніякого суду, крім Божого, а також надають виключне право помсти за провину та злочини проти Українського Народу або Людини Українського Народу безпосередньо Всевишньому Народні Земельні Суди в своїй діяльності керуються виключно вживанням заходів соціального захисту Людей Українського Народу.

Народні Земельні Суди не ставлять перед собою завдання визначення чиєїсь провини та здійснення будь – кому помсти.

Крім того Український Народ визнає позбавлення волі у вигляді тюремного ув’язнення таким, що суперечить Божому промислу над людьми.

Найвищою мірою соціального захисту є смертна кара.

Стаття 8.

Спільнота Українців, що живуть нині, попередніх та майбутніх поколінь, об’єднана за ознакою кровної спорідненості, утворює суб’єкт права Українського Народу – Рід Українського Народу.

Рід є основою для відродження духовності та соборності Українського Народу, джерелом та хранителем традиційних сімейних цінностей.

У правових відносинах з Українським Народом та будь - якими організаційно - правовими формами його існування Рід виступає як єдине ціле, несе солідарну відповідальність за своїми зобов’язаннями перед Українським Народом та має єдині права в особі Голови Роду.

Стаття 9.

Визначення прав та обов’язків суб’єктів права Українського Народу – Людей Українського Народу, Общин та Родів Українського Народу, відносяться до компетенції Установчих Зборів Українського Народу.

Стаття 10.

Право Українського Народу превалює над правом Общин та Родів Українського Народу та правом Людини Українського Народу, а право Общин та Родів і право Людини Українського Народу над правом будь - яких організаційно - правових форм існування Українського Народу, а саме : Держави, Республіки та інших організаційно - правових форм, що існують нині або можуть виникнути в майбутньому.

Стаття 11.

Даною Декларацією визнається право скликання Установчих Зборів Українського Народу будь - кому з уповноважених учасників, які ратифікували дану угоду своїми підписами.

Стаття 12.

Установчі Збори Українського Народу є вищим органом Українського Народу, покликаним від свого імені здійснювати Вище Виключне Невід’ємне Право Українського Народу на прийняття та утвердження Канонів Українського Народу, постанов, розпоряджень, які визначають порядок забезпечення існування, життєдіяльності та розвитку Українського Народу, у тому числі внесення доповнень, змін та поправок до даної Декларації.

Всі рішення Установчих Зборів Українського Народу затверджуються виключно на основі принципу консенсусу та неухильно виконуються всіма суб’єктами права Українського Народу.

У випадку недосягнення консенсусу, приняття такого рішення відкладається, проект рішення виноситься на обговорення духовенства всіх віросповідань для напрацювання ними необхідних пропозицій та рекомендацій.

Стаття 13.

У час між Скликаннями Установчих Зборів Українського Народу від його імені здійснює Вище Виключне Невід’ємне Право Українського Народу Рада Українського Народу, яка складається з гласних Українського Народу, обраних в Общинах Українського Народу за принципами та в спосіб, визначений безпосередньо Общинами Українського Народу.

Стаття 14.

Кількісний склад, організаційна структура та повноваження Ради Українського Народу визначаються рішеннями Установчих Зборів Українського Народу.

Стаття 15.

Рада Українського Народу приймає Канони Українського Народу, видає постанови та розпорядження виключно на основі принципу консенсусу. Рада Українського Народу володіє правом ініціативи скликання Установчих Зборів Українського Народу.

Стаття 16.

Вищим Виконавцем Волі Українського Народу є Гетьман Українського Народу, що діє від імені Українського Народу, всіх Українців , що живуть нині, попередніх та майбутніх поколінь, представляє інтереси Українського Народу перед міжнародною спільнотою, затверджує своїм підписом міжнародні пакти, угоди, меморандуми та інші документи від імені Українського Народу.

Стаття 17.

Гетьман Українського Народу наділяється повноваженнями оголошення війни та укладання миру.

Гетьман Українського Народу є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил Українського Народу.

Ініціативою скликання Глав Родів Українського Народу володіють Установчі Збори Українського Народу, Гетьман Українського Народу, Глави Родів Українського Народу.

Стаття 19.

Гетьман Українського Народу володіє правом ініціативи скликання Установчих Зборів Українського Народу та ініціативою прийняття Радою Українського Народу Канонів, постанов, розпоряджень, а також правом одноосібного рішення питань, під час вирішення яких Рада Українського Народу не досягла консенсусу у встановлені Установчими Зборами Українського Народу терміни.

Стаття 20.

Гетьман Українського Народу приносить присягу Українському Народу, приймає обітницю не користолюбства, послушництва, та доброзвичайності перед лицем Предстоятелів Церкви, керуючись у своїй діяльності виключно благом Українського Народу, власною совістю, розуміючи під Благом Народу виконання заповітів, збереження звичаїв, традицій попередніх поколінь, користь для тих, хто живе нині, та захист інтересів майбутніх поколінь Українців.

Стаття 21.

Створені або затверджені Гетьманом Українського Народу Інституції ведуть Вітчизняні Реєстри Людей Українського Народу, Общин та Родів Українського Народу, а також Реєстри організаційно - правових форм існування Українського народу, а саме : Держав, Республік та інших організаційно - правових форм, що існують нині або можуть виникнути в майбутньому.

Реєстри народних банківсько – грошових систем та будь - яких інших органів, служб, установ, які забезпечують існування, життєдіяльність та розвиток Українського Народу.

Стаття 22.

Гетьман Українського Народу володіє правом помилування, обов’язковим для будь - яких організаційно - правових форм існування Українського Народу.

Стаття 23.

Як виняток, принцип визначення вини та здійснення покарання виноситься смертна кара Гетьману Українського Народу в разі порушення ним присяги Українському Народу та здійснення злочинів проти Українського Народу, несумісних з буквою і духом даної Декларації.

Стаття 24.

Також правом ініціативи для прийняття Канонів, постанов, рішень Установчими Зборами Українського Народу та Радою Українського Народу володіє:

-Людина Українського Народу;

-будь - які об’єднання Людей Українського Народу за будь - якою ознакою : Общини, Роди, Сім’ї та інші об’єднання, які існують нині та можуть виникнути в майбутньому;

-владні персони, що діють від імені будь - яких організаційноправових форм існування Українського Народу, а саме : Держави, Республіки та інших організаційно - правових форм, що існують нині або можуть виникнути в майбутньому.

Стаття 25.

Правом приєднання до даної Декларації також володіють Люди, які добровільно висловили свою народну приналежність як Люди інших корінних народів України, шляхом подачі заяв, підписаних власноручно.

Такі люди є суб’єктами права Українського Народу, наділяються правом участі у створенні та діяльності Общин Українського Народу та Родів інших Корінних Народів України.

Стаття 26.

Український Народ в особі Гетьмана Українського Народу є гарантом дотримання прав та свобод Людей Інших Корінних Народів країни Україна.

Стаття 27.

Люди Інших Корінних Народів України мають право обирати своїх Гласних в Палату Інших Корінних Народів України при Раді Українського Народу, що має право ініціативи прийняття Радою Українського Народу Канонів, постанов та розпоряджень щодо основ існування, життєдіяльності та розвитку Інших Корінних Народів країни Україна.

Вибори Гласних Інших Корінних Народів країни Україна в Палату Інших Корінних Народів України при Раді Українського Народу здійснюються за принципом, визначеним самою Палатою Інших Корінних Народів України.

Стаття 28.

Гласні Палати Інших Корінних Народів країни Україна приймають рішення виключно на основі консенсусу.

Палата Інших Корінних Народів країни Україна володіє правом вето на Канони, Рішення, Постанови Установчих Зборів Українського Народу , Ради Українського Народу, Гетьмана Українського Народу , якщо вищезгадані правочини обмежують права та свободи Людей Інших Корінних Народів країни Україна та призводять до погіршення добробуту, зниження чисельності народонаселення та іншим негативним наслідкам для Людей Інших Корінних Народів України.

Стаття 29.

Правовою основою для створення будь - якої організаційно - правової форми державності в країні Україна можуть бути лише договірні об’єднання Корінних Народів України, а саме : конфедерації, федерації, союзи, договори Корінних Народів та інші форми об’єднань, які існують нині та можуть виникнути в майбутньому.

Стаття 30.

Невід’ємним правом приєднання до даної Декларації володіють релігійні об’єднання людей Українського Народу та Інших Корінних Народів України, які отримали акредитацію при Українському Народі.

Таке приєднання здійснюється шляхом подачі заяви, власноруч ратифікованої уповноваженими особами, які діють від імені релігійних об’єднань.

Акредитацію здійснює Рада Українського Народу за принципами, визначеними самою Радою Українського Народу.

Стаття 31.

Будь - які об’єднання Українського Народу та Інших Корінних Народів як країни Україна, так і корінних народів, які існують в світі, можливі лише з корінними народами, які створили правові основи свого існування, життєдіяльності, розвитку, усвідомлюючи свій правовий зв’язок з Богом у вигляді угод, договорів, декларацій, пактів, конституцій та інших правових документів, що існують нині та можуть виникнути в майбутньому.

Стаття 32.

Такі правові основи повинні бути визнані правовірним рішенням Установчих Зборів Українського Народу.

Український Народ як першопроходець та ініціатор створення документальних правових основ існування, життєдіяльності та розвитку корінних народів світу, правового зв’язку з Богом, зобов’язується надавати іншим корінним народам, що стали на шлях визнання своєї правової відповідальності перед Всевишнім, підтримку та допомогу, бо впевнений у вищій справедливості даного Божественного Промислу над людьми корінних народів Світу.

Стаття 33.

Дана декларація набирає чинності та діє з моменту її підписання будь - яким повноправним учасником Декларації.