Обладнання теплиць

А – збірні залізобетонні стелажі; б – корита-піддони;

1 – бетонні стовпчики; 2 – під стелажні регістри; 3 – бетонні прокладки; 4- шар асфальту; 5 – мішковина просочена бітумом; 6 – бетон марки М200; 7 – тощий бетон; 8 – піщана підготовка; 9 – дренажні азбестоцементні труби; 10 – живлячий трубопровід.

Для гідропонного вирощування овочів теплиці обладнують стелажами або коритами-піддонами і установкою для подачі поживного розчину. Залізобетонні стелажі роблять шириною 700мм з середньою висотою бортів 250мм і товщиною днищ і бортів 50...65мм. По дну прокладають дренажну трубу, за допомогою якої подається поживний розчин. Дно стелажу роблять з поперечним ухилом 0,01 до дренуючої труби і ухил дна вздовж стелажу ‑ 0,004 в бік подаючого патрубку.

Особлива увага при улаштуванні стелажів, корит-піддонів приділяється гідроізоляції (водонепроникності) їх і захисту бетону від руйнівної дії поживного розчину.

Внутрішню поверхню залізобетонних і бетонних ємностей покривають шаром бітуму. З цією метою використовувати синтетичну поліетиленову плівку. Надійною гідроізоляцією є обклеювання їх мішковиною, просоченою бітумом і покритою шаром асфальту.

Система підгрунтового зрошення застосовується інколи в ґрунтових без ‑ стелажних теплицях, складається з живильного трубопроводу підігрітої води, розподільчого колодязя, баку з шаровим клапаном і азбестоцементних труб підземного зрошення діаметром 50мм.

Система підгрунтового зрошення

а – план теплиці з мережами підгрунтового зрошення і водопроводу для поливу; б – розріз; в – план і розріз розподільчого колодязя; г – деталі з’єднання азбестоцементних лотків.

1 – трубопровід верхнього поливу; 2 – азбестоцементні безнапірні труби діаметром 50мм; 3 – азбестоцементні труби діаметром 200мм, розпиляні навпіл; 4 – бачок з шаровим клапаном; 5 – розподільчий колодязь; 6 – пропили; 7 – гравій; 8 – пісок; 9 – цементний розчин.

Труби підземного зрошення пропилюють через кожні 500мм до половини діаметра і укладають на глибину 300мм від поверхні ґрунту в лотках з розпиляних навпіл азбестоцементних труб діаметром 200мм.

Зрошувачі, укладені в лотках обсипають гравієм поверх якого укладають шар мілко-зернистого піску, а потім зверху піску насипають родючий грунт. Вода живлячим трубопроводом подається в розподільчий колодязь, потім поступає в зрошувачі і через отвори – в лотки. В результаті всмоктуючої здатності вода з лотків автоматично проникає через гравій і пісок в грунт.

За допомогою шарового клапану, в розподільчому колодязі, рівень води в лотках підтримується автоматично з таким розрахунком, щоб він на 30...40мм був нижче борту лотка.

Для улаштування мережі підземного зрошення замість азбестоцементних труб з отворами застосовують пористі дренажі, керамічні труби.

Вода в грунт може поступати з перфорованих металевих труб або через стикові щілини скляних труб не рівномірно, а під невеликим напором протягом короткого часу. Але в цьому випадку в ґрунті утворюється на деякий час запас води на шкоду повітряному і тепловому режиму ґрунту.

Витрати на обігрів культиваційних приміщень складають значну долю в собівартості культур, що вирощуються. Тому дуже важливо раціонально вибрати систему опалення для обігріву культиваційних приміщень. Основне призначення опалювальної системи – створення як в повітрі, так і в ґрунті теплового режиму, що забезпечує нормальний розвиток культур, що вирощуються.

Температуру повітря приймають в межах +18⁰ - 25⁰С. Температура грунту має бути такоюж, як і внутрішня температура повітря теплиці.

Для обігріву теплиць улаштовують пічне (боровне), центральне (водяне або парове), газове опалення, електрообігрів або використовують розігрітий гній і сміття (біообігрів), теплові відходи промислових підприємств, сонячно-енергетичні системи.

Пічне (боровне) опалення використовують головним чином для обігріву невеликих односхилих і двосхилих теплиць, обладнаних стелажами.

Центральне водяне опалення дозволяє забезпечити рівномірну постійну температуру в різних частинах теплиці. В якості нагріваючих приладів застосовують звичайні радіатори з гладкими поверхнями, чавунні ребристі і регістри з сталевих гладких труб.

В стелажних теплицях більша частина нагріваючих приладів розміщується під стелажами; в ангарних ґрунтових без стелажних – по цоколю теплиці; в блочних теплицях – по цоколю поздовжніх і торцевих стін, а також біля опор під жолобами.

Парова система опалення складається в основному з тих же елементів що і водяна, але для її обладнання вимагається менша поверхня нагріваючих приладів і менший діаметр трубопроводів. Недоліком парової системи опалення є висока температура нагріваючих приладів, що негативно впливає на близько розташовані від них рослини і більш складне обслуговування і догляд.

Система газового опалення складається розташованих вгорі біля поздовжніх стін трубопроводів, що розводять газ і горілок з перфорованих трубок для бузплам’яного спалювання газу.

Принцип дії електрообігріву базується на перетворенні в тепло електроенергії, що проходить по дроту з великим опором. Краще для цієї мети кабель з нікельованою жилою і азбестовою ізоляцією, замкнений в свинцеву стрічку, що ізолює його від змочування. Зверху кабель покривають джутовою пробітумованною ізоляцією. Кабель укладають в шар піску або в дренажних трубах.

Обігрівати теплиці можна і електричними лампами потужністю 200...500Вт, що використовуються одночасно для додаткового освітлення в осінньо-зимовий період.

В якості біологічного палива використовують розігрітий гній і сміття. При зволоженні біологічного палива температура, підвищуючись в перші дні, досягає на 4-10 день 50⁰ і навіть 70⁰С. Після цього температура починає швидко падати. До недоліків біологічного обігріву слід віднести короткий строк його дії і дуже обмежені можливості регулювання тепла.

Біологічне паливо доцільно застосовувати для обігріву теплиць і парників, призначених для весняного пророщування овочів, коли брак тепла при пониженні температури розкладання біологічного палива частково компенсується сонячним обігрівом.

Питання для самоперевірки

1. Види шпрос, їх призначення?

2. Поясніть як забезпечується герметизація засклення покриття і вертикального огородження теплиць.

3. Для чого використовуються стелажі в теплицях?

4. Перерахуйте способи обігріву теплиць?

Література: Л.12 с.447 – 449 с.455 - 471