Питання для самоперевірки
1. Види засіків для зберігання коренеплодів, капусти, цибулі.
2. Яка тара застосовується для зберігання овочів? Її розміри.
3. Призначення системи активної вентиляції овочесховищ.
4. Підпільні канали системи активної вентиляції овочесховищ, їх розташування.
Література: Л 12 ст.340 – 349.
Тема 4.3 Зерносклади
Лекція 1
Питання:
Загальні відомості, їх види, класифікація, вимоги до них, конструктивні схеми.
Конструктивні вирішення зерноскладів із місцевих матеріалів.
Система провітрювання та вентиляції.
В період зберігання зерна в ньому проходять процеси дозрівання, вони протікають повільно (1...2 місяці) і супроводжуються посиленим диханням зерна і виділенням деякої кількості вологи, яка повинна випаровуватись в оточуюче середовище, інакше зерно відпотіває (зволожується). Зберігання такого зерна в вологому стані і без достатнього провітрювання призводить до його псування.
Якщо зерно сухе, то фізіологічні процеси протікають в ньому вкрай повільно, мало помітно і зерно знаходиться в стадії спокою. При збільшенні вологості більше 14% в зерні розвивається і поступово зростає процес дихання. Цей процес аналогічний горінню – зерно поглинає з повітря кисень і виділяє вуглекислоту, вологу і тепло. Якщо вільного кисню не вистачає, дихання протікає за рахунок кисню, що утворюється з вуглеводів зерна, причому в ньому починаються процеси, близькі до спиртового бродіння, в результаті чого погіршується якість зерна.
При зниженні температури всі життєдіяльні процеси в зерну повільнюються, з підвищенням температури дихання зерна посилюється.
Підвищена вологість зерна і висока температура сприяють також розвитку різних мікроорганізмів, головним чином пліснявих грибків і бактерій, які при сприятливих для них умовах можуть швидко розмножуватись і зовсім зіпсувати зерно.
Велику шкоду зерну під час його зберігання можуть спричинити амбарні шкідники (кліщ, амбарний довгоносик, рисовий довгоносик, зернова совка і інші) і гризуни – миші і криси.
При проектуванні зерноскладів і при конструюванні окремих їх елементів необхідно враховувати такі фізичні властивості зерна: його високу гігроскопічність, низьку теплопровідність, повітро- і газонепроникність, сипучість, здатність самосортуватись при засипанні у високі силоси і самоущільнюватись під впливом власної ваги.
До зберігання зерна різних культур і різного призначення висувають неоднакові вимоги: найбільш стійкі при зберіганні – жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка; менш стійкі – просо, соя, рис, кукурудза; найменш стійкі – насіння олійних культур. Тому до обладнання сховищ для насіння олійних культур та для насіневого зерна висувають підвищені вимоги.
Найбільш ефективною мірою підготовки зерна до тривалого зберігання є природне або штучне його сушіння, а також очищення від органічних і неорганічних сторонніх домішок (насіння бур’янів, бите зерно, пісок і ін.).
Необхідні якості зерна при тривалому зберіганні можуть бути забезпечені тільки в правильно влаштованих зерноскладах, вимоги до яких випливають із описаних властивостей зерна.
Зерносклади будь-якого типу звичайно будують неопалюваними без горищних перекриттів. В них максимально повинні бути усунені причини, що викликають хвороби зерна; вони повинні бути сухими, чистими, гарно вентилюватись, не доступними для гризунів, птахів, комах і інших шкідників зерна і ретельно захищені від проникнення в них атмосферних опадів, поверхневої і ґрунтової вологи.
Внутрішнє планування зерноскладів, конструкція, форма і розміри ємкостей для зберігання зерна (засіків, бункерів, відсіків або силосів), їх розміщення в сховищах повинні забезпечувати вільний підхід до зерна для спостереження за його станом і можливості внутрішньоскладської обробки зерна під час зберігання. В зерноскладах повинні бути можливі очищення, огляд і дезинфекція окремих частин будівлі, внутрішнього обладнання і будівлі в цілому. Внутрішня поверхня стін повинна бути без щілин, тріщин в яких могли б гніздитись амбарні шкідники.
Технологічні процеси, завантаження, розвантаження, обробка переміщення зерна і інші повинні бути повністю механізовані з застосуванням як стаціонарних так і пересувних механізмів із максимальним використанням принципу самопливу зерна.
В залежності від способу зберігання зерна, зерносклади діляться на слідуючі типи: - наземні, де зерно зберігають в окремих ємностях – засіках (відсіках), насипом на горизонтальній або похилій підлозі, а насіннєве зерно – в тарі на горизонтальній підлозі;
комбіновані, в яких зерно зберігається насипом на підлозі і в окремих ємкостях – бункерах або засіках; бункерні, в яких зерно зберігається в окремих бункерах.
Зерносклади, що зводяться в господарствах, прості за своєю конструкцією, для їх будівництва широко застосовують місцеві матеріали.
На хлібоприймальних пунктах і на підприємствах, пов’язаних з переробкою зерна (млини, комбікормові заводи і ін.), будують зерносклади великої ємкості, які вирішуються в збірних конструкціях.
Більшу частину зерна зберігають насипом. В тарі (в мішках) зберігають тільки деякі партії насіннєвого зерна, а також насіння з ламкою структурою оболонок.
Продовольче і фуражне зерно сухе або середньої сухості можна зберігати в наземних і засічних зерноскладах шаром до 5 м, а в наземних зерноскладах з похилими підлогами обладнаних механізмами, що забезпечують механізоване завантаження, розвантаження і обробку зерна – шаром до 10м.
Сухе насіннєве зерно вологістю не вище 14% зберігають насипом на підлозі або в бункерах і засіках висотою 2-3м, або в тарі (мішках) штабелями висотою в 6-8 рядів. Якщо зерносклад обладнаний активною вентиляцією, висоту насипу збільшують до 5м. В складах бункерного або силосного типу, обладнаних комплексною механізацією, допускається найбільша висота насипу для насіння пшениці, жита, ячменю, вівса і гречки з вологістю на 1,5...2% нижче критичної - 30м, а для насіння рису, проса, гороху – 15м.
Об’ємно - планувальні і конструктивні вирішення зерноскладів залежать від призначення, виду і способу зберігання зерна або продуктів його переробки.
Найпростіші зерносховища — це наземні й засічні зерносклади, їх споруджують переважно у вигляді одноповерхових прямокутних у плані будівель з використанням місцевих будівельних матеріалів.
Встановлені такі об'ємно - планувальні параметри: прольоти — 6 і 12м, крок несучих конструкцій — 6м, висота приміщень біля стін — 3,6м. У зерноскладах з місцевих будівельних матеріалів з дерев’яним каркасом допускаються прольоти між опорами менше 6 м. Площа будівель між протипожежними стінами повинна становити не більше 3000м2 будівель, що споруджуються - не більше 1200 м2. Висота насипу у наземних складах залежить від стану зерна, але приймається не більше 2,5 м біля стін і 5 м — посередині складу.
Під час будівництва складів із цегли або природного каменю, які є одночасно захисними конструкціями і сприймають тиск зерна, треба враховувати значну дію на стіни горизонтального навантаження. У цьому випадку стіни роблять ступінчастої конструкції, збільшуючи її товщину до низу й підсилюючи контрфорсами.
Стіни зерноскладів роблять гладенькими, без западин і щілин. На внутрішній поверхні стін наносять яскраві лінії й написи, що обмежують граничну висоту насипу зерна.
Покриття проектують з ухилом 1:2, який відповідає куту природного укосу зерна. Покрівлю із хвилястих азбестоцементних листів укладають по суцільному настилу з проклеюванням шару рулонного матеріалу. Допускається прокладання рулонного матеріалу насухо з проклеюванням стиків мастикою. Для захисту стін від атмосферних опадів покрівлю влаштовують із звисом не менше 700 мм.
Зерносклади, як правило, проектують без вікон (при необхідності влаштування світлових прорізів їх заповнюють склоблоками або армованим склом), ворота — двостулкові. Для наскрізного провітрювання у складах насінного зерна влаштовують подвійні ворота. Ворота, які відкриваються зовні,— суцільні, внутрішні ґратчасті — з металевих гратів з вічками не більше 12x12 мм. Ширина воріт 1,5; 2,5 і 3 м, висота 2,4 і 3 м.
Підлоги у будівлях зерноскладів повинні мати низьку теплопровідність, що виключає можливість утворення на їхній поверхні конденсату. Вони повинні бути захищені від проникнення через них у зернову масу ґрунтової капілярної вологи. Рекомендується застосовувати підлоги асфальтобетонні без дьогтів і дьогтьових мастик.
