Тема 4.1 Силосні та сінажні споруди.

Лекція 1

Питання:

1. Загальні відомості про силосування кормів.

2. Силосні споруди, їх види, вимоги до них.

Силосуванням називається спосіб консервування зеленого корму з метою тривалого зберігання його в соковитому вигляді. Спеціальні споруди, що служать для силосування і зберігання засилосованих кормів називаються силосними спорудами.

Силос – це консервований корм з характерним запахом, смаком і кольором, приготований з подрібнених і ущільнених свіжоскошених рослин вологістю 60...75%. Консервування проходить в результаті накопичення органічних кислот (молочної, оцтової, пропіонової), що утворюються при бродінні маси. Бродіння вуглеводів корму (цукор, крохмаль) проходить в результаті життєдіяльності молочнокислих і інших бактерій. Для оптимального протікання біохімічних процесів в масі, що силосується, необхідні анаеробні умови, ретельна ізоляція від повітря і створення температури в межах 25...35⁰ С, що досягається швидким і щільним укладанням подрібненої силосної маси в силосні споруди.

Сінаж – це консервований в анаеробних умовах корм, приготовлений з подрібнених і прив’ялених злакових і бобово-злакових сумішей трав з вологістю 45-55%. При відсутності доступу повітря консервування прив’яленої маси досягається фізіологічною її сухістю і газами що виділяються (СО₂ і інші). Сінаж за своїми якостями ближче до зеленої трави, чим звичайний силос. На вигляд він схожий на свіжу зелену масу, зовсім не має олійної кислоти, яка часто утворюється в звичайному силосі і надає йому неприємний запах і смак, цьому сінаж гарно поїдається худобою і вівцями.

Важливим фактором зберігання сінажу є герметизація сховища. При недостатньому захисті від доступу атмосферного повітря, корм при невеликій вологості швидко нагрівається і псується.

Силососховища можна розділити на дві групи: горизонтальні і вертикальні споруди.

До горизонтальних сховищ відносяться бурти, кургани і траншеї. В залежності від ступеню заглиблення розрізняють наземні, напівзаглиблені і заглиблені траншеї. В напівзаглиблених траншеях підлогу (днище) розташовують нижче рівня планувальної відмітки не більше ніж на половину висоти, а в заглиблених траншеях – на половину і більше висоти споруди. Заглиблені траншеї звичайно мають висоту стін над рівнем землі не більше 500...700мм.

До вертикальних сховищ відносяться башти, які бувають круглої або багатогранної форми в плані, наземні і напівзаглиблені, обваловані землею. Сховища баштового типу в останній час будуються тільки наземними і використовуються переважно для приготування і зберігання сінажу.

Найчастіше зводяться споруди траншейного типу. Переваги таких сховищ в тому, що для їх будівництва можна широко застосовувати місцеві будівельні матеріали і досить прості підйомно-транспортні механізми. Траншеї дозволяють здійснювати самогодівлю тварин. Головна ж перевага траншей - низька вартість будівництва.

До недоліків траншейних сховищ, перш за все, слід віднести значне збільшення площі їх забудови і кормової зони в зв’язку з невеликою корисною висотою траншей, яка не перевищує 5м. Питома відкрита поверхня корму в траншеях в 3...6 раз більша ніж в баштах, а це збільшує втрати поживних речовин в кормі.

Переваги башт в тому, що вони дозволяють повністю механізувати і автоматизувати вивантаження і потребують меншу площу ділянки. Практикою доведено, що в баштових сховища при дотриманні умов технології втрати поживних речовин в 1,5... 2 рази менші, ніж в траншеях. До недоліків башт, крім підвищеної їх вартості, відноситься невисока продуктивність засобів вивантаження.

Вміст і типи сховищ вибирають в залежності від розмірів господарства чи ферми, тобто потреби в консервованих кормах в даному господарстві; можливості заповнення сховища не більше ніж за 4 дні сінажем і не більше ніж за 5 днів силосом; площі земельної ділянки, відведеної під забудову; геологічних і гідрогеологічних умов ділянки будівництва; наявності будівельних матеріалів і механізмів. Слід також враховувати необхідність щоденного виймання шару корму не менше: в траншеях – 0,5м, в баштах – 0,25м по всій площі поперечного перерізу сховища.

Для забезпечення необхідних умов нормального протікання процесу силосування, отримання та збереження високоякісного корму сховища силосу і сінажу повинні відповідати наступним вимогам:

- захистити силосну масу від проникнення повітря, яке сприяє розвитку небажаних мікробіологічних процесів, що викликають розвиток плісені і гниття корму:

- не допускати витікання соку, що виділяється при силосуванні назовні через стіни та дно і захистити силосну масу від проникання в неї води з зовні;

- захистити силосну і сінажну масу від промерзання, так як вивантаження і поїдання промерзлого корму утруднено; крім того процес силосування вимагає збереження в силосі позитивної температури;

- огородження (стіни , днища ) повинні бути стійкими проти дії молочної і оцтової кислоти з концентрацією до 2...3% які є в силосному соку, а матеріали внутрішніх поверхонь огороджень не повинні впливати на смакові якості корму;

- мати рівні гладенькі поверхні стін і згладжені (закруглені) кути , так як виступи, шорсткість і гострі кути ускладнюють вільне осідання корму, викликають його розщільнення і утворення повітряних прошарків, які сприяють загниванню силосної маси; шорсткість і гострі кути утруднюють очищення огороджень від залишків корму, фарбування і дезинфекцію сховища;

- забезпечити максимальну механізацію по завантаженню і ущільненню силосної маси, а також по вивантаженню корму з сховища;

- забезпечити можливість складування в сховищах як силосу так і сінажу.