• співробітництво (кооперація) - соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру;

• суперництво - це соціальний процес, який полягає у зіткненні протилежних інтересів індивідів, груп або в прагненні до задоволення однакових інтересів з допомогою засобів, якими інші групи або інші індивіди бажають реалізувати власні інтереси;

• • конфлікт - соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власної мети (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення або підпо­рядкування собі іншого індивіда чи групи з близькою або іден­тичною метою.

• Коли задоволенню потреб членів спільноти загрожує небезпека, настає стан соціальної дезорганізації.

• Соціальна дезорганізація - це сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно та перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного життя.

• За характером процеси можуть бути еволюційними та революційними, за спрямованістю - прогресивними та реакцій­ними. Для їх розмежування часто використовують поділ на прості та складні, а також на процеси розвитку і деградації. Коли зміни призводять до зменшення складових елементів і існуючих між ними зв'язків, то система регресує. Розвиток, що відбувається в будь-якій системі і наближає її до певного ідеалу, оціненого позитивно, називається прогресом.

• Прогрес - це такий тип, напрям розвитку, що харак­теризується переходом від нижчого до вищого, від менш дос­коналого до більш досконалого. У сучасній соціології соціаль­ний прогрес пов'язується найчастіше з рухом від традиційного до індустріального та постіндустріального суспільства. Суспіль­ний прогрес має як загальний прояв (зміни в глобальному суспільстві), так і регіональний характер (конкретне суспіль­ство, країна), конкретні моменти (технічні, технологічні) окре­мих сфер суспільного життя.

• Поняття "регрес" означає протилежний прогресові про­цес змін, тобто від вищого до нижчого, а також деградацію, але, як правило, охоплює не все суспільство, а лише окремі його сфе­ри, зокрема економічну, технічну, культурну, моральну тощо.

• Питання 2. Соціальні рухи, їх природа і типи

• Під час вивчення даного питання потрібного засвоїти, що важливим джерелом соціальних змін є соціальні рухи.

• Соціальні рухи - це сукупність колективних дій великої кількості, спрямованих на підтримку певних соціальних про­цесів і змін або на протидію їм.

• Спричиняють їх незадоволеність людей життям у цілому або певними його аспектами. Соціальні рухи поширюються за­лежно від усвідомлення людьми корисності свого об'єднання для досягнення цілей, можливості виконувати нові соціальні ролі та підвищувати свій соціальний статус.

  • 

  
  

• Фактори впливу на участь індивідів у соціальних рухах

• Соціальні рухи, з одного боку, можуть нагнітати напру­ження і конфлікти в суспільстві, а з іншого - бути засобом та інструментом їх подолання. Вони, як правило, високодинамічні, проте нестійкі, оскільки постають у зв'язку з певними причи­нами і припиняють своє існування після їх зникнення. У них бере участь обмежена (хоча і немала) кількість людей. Більшість людей ставиться байдуже до таких рухів, а іноді й неприязно, адже в них зацікавлені, зазвичай, тільки їх безпосередні учас­ники.

Соціальні рухи не мають своєї організації, офіційного членства з фіксованими правами і нормами поведінки, санк­ціями та закріплення статусними ролями. Якщо соціальний рух досягає стадії формальної організації, де діють установлені правила та норми поведінки, то перетворюється на організацію.

У своєму розвитку соціальні рухи проходять кілька стадій, а саме:

• стадію виникнення, на якій домінують соціальна неза­доволеність певними аспектами життя, почуття соціальної несправедливості, невпевненості;

• стадію об'єднання, на якій занепокоєність людей певною проблемою настільки фокусується на конкретних соці­альних об'єктах, що спонукає їх до активних дій;

• стадію формалізації і бюрократизації, якої досягають далеко не всі рухи. Формалізація та бюрократизація підвищують ефективність діяльності руху та популярність лідерів. Збуджені маси перетворюються в дисциплінованих учасників, які чіткіше кристалізують свою мету;

• стадію розпаду і зникнення. Під впливом внутрішніх і зовнішніх умов, після досягнення поставлених завдань або зникнення причин, що зумовили появу руху, він розпадається або перетворюється на соціальний інститут.

Оскільки суспільні рухи є динамічними, то постає пи­тання їх класифікації. Метою суспільних рухів можуть бути соціальні перевороти, конкретні політичні результати, еконо­мічні, культурні, соціальні та інші реформи, покращання еколо­гічної ситуації, зміна свідомості та поведінки учасників руху, покращання правового, матеріального та соціального становища окремих груп населення. Так, деякі рухи переслідують обмежені за масштабом цілі, тоді як інші відзначаються надзвичайною широтою.

Класифікація суспільних рухів

Експресивні рухи виникають унаслідок перебування людей у рамках обмеженої соціальної системи, що їх не задо­вольняє. Реальна дійсність для учасника такого руху не є при­вабливою, тому він з допомогою ритуалів, танців, ігор, видінь, мрій та інших форм емоційної експресії шукає емоційного полегшення.

Нині ці рухи проявляються в молодіжному середовищі (наприклад хіпі, рокери, байкери) за умови прагнення їх <3 учасників створити свою субкультуру.

Утопічні рухи постають на хвилі прагнень теоретично і обґрунтовувати досконале людське суспільство. В опозиції до

сучасних утопічних рухів постійно перебувають законослухняні громадяни, яких лякають нові культурні зразки та ролі.

Реформаторські рухи породжуються намаганнями змінити суспільство або окремі його структури без повної

трансформації самого суспільства. Широкий реформаторський рух можливий тільки в демократичному суспільстві.

Революційні рухи розвиваються в атмосфері загального соціального невдоволення, прагнуть зруйнувати існуючу соці­альну систему і встановити новий соціальний порядок.

Рухи опору виникають серед тих людей, які вважають, що зміни в суспільстві відбуваються надто радикально і швидко. Наприклад, проведення реформ у пострадянських країнах призвело до появи рухів опору цим реформам.

Причини розгортання суспільних рухів у соціології трактуються неоднаково. Згідно з теорією масового суспільства (У. Корнхаузер) суспільні рухи виникають як результат об'єднання людей, які відчувають дефіцит соціальних зв'язків та спілкування. У теорії мобілізації ресурсів (Л. Кілліан) розвиток суспільних рухів пояснюється прагненням людей реалізувати свої ціннісні орієнтації. Теорія нових соціальних рухів (Дж. Маккарті, X. Крізі) трактує нові соціальні рухи (екологічні, антивоєнні, феміністичні тощо) як відповідь на експансію державної влади та засобів масової інформації.