Соціальне управління в трудовому колективі виконує такі функції:

> формування і оптимізацію соціальної організації ко­лективу та вдосконалення його соціальної структури;

70

• створення умов для здійснення працівниками своїх політичних і соціальних прав та задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб;

• виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника.

Досить важливою є оптимізація управлінських рішень, тобто розробка різних варіантів рішень, критеріїв оптималь- ності, основним з яких є час, необхідний для виробництва про­дукту. Аналіз і оцінка різних варіантів рішення та вибір відпо­відного оптимального рішення неможливі сьогодні без застосу­вання, насамперед, електронно-обчислювальної техніки, ком­п'ютеризації управління, а також матеріальних, кібернетичних і технічних засобів.

Питання 2. Соціальне прогнозування в управлінні, складові соціального управління

Соціальне прогнозування є важливою складовою процесу управління, оскільки ефективність функціонування суспільних систем значною мірою визначається наявністю надійного со­ціального прогнозу, тобто визначення можливих станів об'єкта управління в майбутньому на основі тенденцій його розвитку в минулому і тепер. Такий прогноз характеризує найбільш імо­вірний стан соціального об'єкта в разі збереження існуючих тен­денцій. Він може бути оперативним, коротко- та довгостро­ковим.

У науковій літературі існує кілька підходів до пояснення сутності прогнозування. Найпоширенішим є погляд І. Бесту- жева-Лади. На його думку, прогноз не передбачає вирішення проблем майбутнього, його завдання полягає в сприянні науко­вому обґрунтуванню планів і рішень.

З'ясування сутності прогнозування нерозривно пов'язано із необхідністю виробити специфічно прогностичну систему понять, у тому числі правильного визначення поняття "прогноз" і відмежування його від таких понять, як передбачення, про-

рокування, план, програма, проект, очікування, припущення, гіпотеза.

Потрібно також виділити й інші відмінні особливості соціального прогнозування від вищезазначених понять. По- перше, формулювання має порівняно загальний і абстрактний характер, оскільки допускає значний рівень вірогідності. Мета прогнозування - на основі аналізу стану та поведінки системи в минулому і вивчення тенденцій зміни факторів, які впливають на дану систему, правильно визначити кількісні та якісні пара­метри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку може потрапити система. По-друге, соціальне прогнозування не має директивного характеру. Іншими словами, якісна відмін­ність варіантного прогнозу від конкретного плану полягає в тому, що прогноз дає інформацію для обґрунтування рішення і вибору методів планування. Він вказує на можливість того чи іншого шляху розвитку в майбутньому, а в плані міститься рі­шення про те, яку із можливостей суспільство реалізує.

Соціальне прогнозування використовує кілька методів. Насамперед, це метод експертних оцінок, покликаний дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних сторін об'єкта прогнозування на основі обробки та аналізу сукупності індиві­дуальних думок експертів.

Метод математичного моделювання пов'язаний із по­шуком різних варіантів розвитку, що дає змогу вибрати опти­мальний для даних умов варіант. Усі математичні моделі та методи прогнозування мають ймовірний характер і видозмі­нюються залежно від тривалості періоду прогнозування.

Метод екстраполяції передбачає побудову динамічних (статистичних або логічних) рядів показників прогнозуючого процесу з більш ранньої дати в минулому аж до дати випе­редження прогнозів у майбутньому.

Таким чином, соціальне прогнозування базується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу, а також на моделюванні варіантів їх майбутнього розвитку з метою формування, обґрунтування і оптимізації перспективних рішень.

Система соціального управління містить такі складові:

• інформаційна;

• проектно-програмна;

• прогностична;

• планувальна;

• системно-організаційна;

• система опрацювання управлінських рішень;

• система коригування і наступного відтворення управ­лінського циклу.

Цей алгоритм пристосований до будь-якого виду чи типу управління. Для того, щоб управляти (керувати), треба мати інформацію про призначення, функції та стан можливостей системи. Маючи таку інформацію, керівна система проектує, прогнозує, програмує, чітко планує функціонування на конкрет­ний проміжок часу з урахуванням реальних умов і можливостей. Щоб система функціонувала за заданою програмою, її ланкам має постійно подаватися команда (управлінські рішення, накази, розпорядження тощо).

З метою запобігання різних відхилень під час виконання команд потрібен постійний контроль над їх виконанням. В управлінському значенні контроль - це професійна послуга, яку керівник повинен надавати своїм підлеглим. Це порівняння того, іцо є, з тим, що має бути. Такий контроль є формою управ­лінської відповідальності, засобом запобігання втрат. Контроль і аналіз функціонування системи уможливлюють оперативне коригування її діяльності, нагромадження інформації для нового проектування, програмування, прогнозування тощо.

Соціологічний аналіз дає можливість виявити глибинні механізми управлінських і самоврядних процесів як суспільних явищ, обґрунтувати ефективність демократичних принципів від­носин між органами влади, управління та народом, забезпечити використання соціальних резервів, соціального потенціалу, соці-

альних технологій, інноваційних засобів організації та управ­ління тощо.