Розділ 3. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії

Тема 3.1. Соціологія праці та управління

Самостійна робота Питання

1. Соціологія управління. Функції та види соціального управління.

2. Соціальне прогнозування в управлінні, складові соціаль­ного управління.

Завдання

1. Використовуючи рекомендовану літературу, охаракте­ризуйте особливості та закономірності соціального управління; визначте функції та види соціального управління.

2. Проаналізуйте особливості соціального прогнозування в управлінні.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Соціологія управління. Функції та види соціального управління

Соціологія управління - це галузь соціології, що вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини і процеси, які відбуваються в суспільстві, його підсистемах із метою впорядкування, під­тримки, збереження його оптимального функціонування і розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Змістом соціології управління є дослідження соціальних основ управління, його функцій, принципів і законів, особли­востей управлінської діяльності й управлінських відносин, зако­номірностей їх розвитку та ефективності, об'єктивних і суб'єк­тивних умов та факторів їх використання щодо різних рівнів соціальної організації суспільства.

Об'єктом соціології управління є різноманітні соціальні системи (групи, угруповання, організації, об'єднання, спільноти тощо) та їхні підсистеми, що виникають і створюються в сус­пільстві для досягнення відповідної мети та вирішення завдань.

Предметом соціології управління є управлінські відно­сини, процеси управління і властивості суб'єктів управління, незалежно від рівнів управлінської ієрархії, а також законо­мірності, особливості, умови, форми, функції та методи їх управлінської діяльності.

Управління як соціальне явище з'явилося в давні часи (задовго до появи капіталізму) і було пов'язано з удосконален­ням координації колективної праці людей у різних сферах життєдіяльності. Однак як наука зі своїми школами, теоріями і напрямами управління виникло лише на початку XX ст.

У своєму розвитку теорія соціального управління пройшла кілька етапів, а саме:

• класичний, або раціоналістичний період (школа науко­вого менеджменту Ф. Тейлора; адміністративна школа управ­ління А. Файоля; теорія "ідеальної бюрократії"" М. Вебера);

• соціально-психологічний, або гуманістичний період (школа людських відносин Е. Мейо; теорія "X" і "У" Д. Мак-Гре- гора; теорія стилів керівництва К. Левіна; теорія потреб А. Мас- лоу та ін.);

• системний, або синтетичний період (емпірична школа управління П. Друкера; школа соціальних систем Ч. Барнарда, нова школа управління, або школа кількісних методів Г. Сай­мона та ін.; теорія організаційної культури, а також численні сучасні системні та ситуаційні концепції управління).

Подальший розвиток соціології управління базується на концепціях системного та ситуаційного підходів, в основі яких лежать ідеї демократизації і децентралізації управління, залу­чення більшої кількості людей до прийняття управлінських рішень, використання різноманітних моделей мотивації їхньої діяльності тощо.

У соціології управління розроблено механізм здійснення процесу управління з метою впорядкування певної соціальної системи, що передбачає такі дії:

а) управління будь-якою соціальною системою, тому потрібно мати інформацію про її суть, призначення, функції, стан, можливості тощо;

б) проектування, прогнозування, програмування керів­ною підсистемою та чіткого планування оптимального функціо­нування соціального об'єкта на відповідний період часу, вихо­дячи з реальних умов і можливостей;

в) функціонування соціальної системи відповідно до розробленої програми (плану), тому її підсистеми та ланки повинні систематично або періодично отримувати певну серію "команд" (управлінських рішень);

г) виконання рішень; оскільки вони можуть мати різні відхилення, потрібен постійний контроль за їх виконанням;

ґ) забезпечення контролю та аналізу функціонування соціальної системи, що дає можливість оперативно коригувати її діяльність, а також нагромаджувати інформацію щодо розробки нового проекту, плану, програми тощо.

Соціальне управління трудовою діяльністю людей полягає в цілеспрямованій дії на соціальні об'єкти, явища чи процеси з метою приведення напрямів, темпів їх функціо­нування та розвитку у відповідність до дії об'єктивних законів.

Соціальне управління може реалізовуватися на різних рівнях, розглядаючи суспільство як соціальну систему, різні його сфери, різноманітні соціальні галузі, а також на регіональ­ному і галузевому рівнях.

В управлінні виділяють три основні види управлінської діяльності, кожен з яких має свої особливості:

1. управління діяльністю різних колективів;

2. управління системами машин, технічними процесами;

3. управління процесами, що відбуваються в живих орга­нізмах.