8. Які проблеми розглядаються сучасною соціологією? Охарактеризуйте стан її розвитку. Які перспективи розвитку соціології?

Додаткові індивідуальні завдання

1. Напишіть виступ на студентську наукову конференцію на тему: "Перспективи розвитку української соціології згідно з тезами Е. Гідденса".

2. Складіть порівняльну таблицю "Особливості соціо­логічних шкіл XX ст.".

Розділ 2. Суспільство як соціальна система

Тема 2.1. Суспільство, його структура та стратифікація

Самостійна робота Питання

1. Поняття соціальної структури суспільства.

2. Соціальні спільноти.

3. Соціальна стратифікація як центральне поняття при аналізі соціального.

4. Соціальні групи, їх види.

5. Соціальна еліта.

Завдання

1. Використовуючи рекомендовану літературу, з'ясуйте основні концепції походження суспільства.

2. Проаналізуйте соціальну структуру сучасного україн­ського суспільства.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Поняття соціальної структури суспіль­ства

Поняття "соціальна структура" у науковій і соціально- політичній літературі має кілька трактувань. У широкому розу­мінні - це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціаль­них груп, а також соціальних інститутів.

Соціальна структура суспільства - це сукупність взаємопов'язаних між собою та упорядкованих щодо одна одної стабільних спільностей людей, певний порядок їх взаємозв'язку і взаємодії.

Соціальна структура - це сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства), соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіаль­них (тип поселення) і етнічних спільнот (нації, народності), пов'язаних між собою відносно сталими стосунками.

Соціологія виділяє такі види соціальних структур (під- структур):

1. соціально-класова (за належністю до класу, соціаль­ної верстви, соціальної групи, прошарку, стану тощо);

2. соціально-демографічна (за віком (діти, молодь, люди зрілого віку, люди похилого віку), статтю, сімейним станом (одружені, неодружені, розлучені), станом здоров'я (практично здорові, люди з обмеженими фізичними можливостями));

3. соціально-територіальна (за політичним (громадян­ство) і адміністративним принципами (належність до міської, сільської спільноти, населення агломерацій, переселенської групи));

4. соціально-професійна (за професією, фахом);

5. соціально-етнічна, або національно-етнічна (за етніч­ним (національним) походженням).

Соціально-класова структура відображає найважливі­ший зріз соціальної структури класового суспільства: складну картину соціальної нерівності між суспільними класами, пред­ставниками розумової і фізичної праці, соціальними верствами всередині класів. Наприклад, за радянських часів у соціально- класовій структурі суспільства залежно від володіння засобами виробництва виділяли робітників, селян і буржуазію. Нині ре­альні зміни у житті суспільства дали змогу соціологу Гідценсу назвати основні соціальні групи класами, але він описує їх не у взаємному протистоянні, а як ієрархізовані спільноти за рівнем доходу ("вищий клас", "середній клас", "нижчий клас").

Соціально-демографічна структура - це результат на­кладання демографічних структур (наприклад, статевої, вікової, сімейної) на соціальну. Статистичними параметрами в таких випадках є народжуваність, смертність, шлюб, рівень розлучень, міграційний обмін населення між міською та сільською місце­востями, а також між різними територіями.

Статево-вікову структуру населення можна аналізувати за однією ознакою (стать чи вік) або за обома. У першому ви­падку особливий інтерес становить поділ населення на чотири групи, а саме:

• до 16 років - діти;

• до ЗО років - молодь;

• до 55 років - середній вік;

• старші за 55 років - похилий (літній) вік.

Співвідношення між ними характеризує тип вікової

структури населення. Аналіз вікової структури, що охоплює дані чотири контингенти, розкриває трудовий потенціал країни, дає змогу виявити динаміку його розвитку. Чим прогресивніша структура, тим вищими можливостями розвитку вона наділена, тим стійкіший трудовий потенціал населення.

Вивчення структури населення за статтю має не менш важливе практичне значення, оскільки впливає на розміщення виробничих сил, відтворення і територіальне формування насе­лення. Важливим аспектом аналізу суспільства є також вивчення сімейного стану населення. За цією ознакою воно поділяється на одружених, неодружених та розлучених.

Соціально-територіальна структура - це сукупність тривких спільнот людей, що формуються на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності в різних територіально- адміністративних утвореннях, і стосунків між цими спільно­тами. Переважання економічних критеріїв у розміщенні вироб­ництва та розселенні людей породжує нерівномірність історич­ного розвитку, одним із проявів якої є нерівномірність еконо- мінного розвитку регіонів і територій у межах окремої країни. На цій основі формуються соціальна нерівномірність умов життєдіяльності в регіональному розрізі та соціально-терито- ріальні особливості.

Соціально-професійну структуру трактують як соціальну форму професійного розподілу праці, що розглядається в аспекті її матеріально-речового змісту. Аналізуючи професійну структу­ру суспільства, доцільно розмежовувати фахову диференціацію людей і професійний поділ праці, зважаючи, крім того, на існу­вання природного зв'язку професій із соціально-економічними відмінностями у суспільстві, тобто із суспільними класами та верствами. Фаховий поділ не може бути основою, вихідним пунктом утворення класів і соціальних верств.

Дослідження соціально-етнічної структури здійснює соціологія національних стосунків, тобто етносоціологія.

Етносоціологія - це галузь соціології, що вивчає генезис, сутність, функції, спільні закономірності розвитку етносів, міжетнічні (міжнаціональні) стосунки та виробляє основні мето­дологічні принципи їх дослідження. Дана галузь вивчає комп­лекс проблем, пов'язаних із соціальним розвитком націй і на­родностей країни, а саме: соціально-економічних, соціально- політичних, духовно-ідеологічних, культурних, освітніх тощо. У соціально-етнічній, або національно-етнічній структурі населен­ня виділяють такі групи: титульна нація (в Україні - українці) та національні меншини (наприклад, в Україні - росіяни, білоруси, татари, азербайджанці, євреї, німці, поляки та ін.).