Тема 10. Інформаційна логістика

План

1.Логістичні інформаційні системи.

2.Концепція інформаційної системи в логістиці, класифікація.

3.Сучасні інформаційні технології в логістиці.

4.Штрих-кодування.

5.Електронний обмін даними (EDI).

6. Дистанційний доступ і комунікації.

7.Е-Логістика.

8.Віртуальний бізнес і віртуальні підприємства.

Список літератури:[1 (326-328), 22, 16, (227-228), 3, 5, 12]

Міні-лексикон: логістичні інформаційні системи, сучасні інформаційні технології в логістиці, штрих-кодування, електронний обмін даними (EDI), віртуальні підприємства.

Зміст лекції

Логістичні інформаційні системи

Визначення інформаційної системи можна сформулювати в такий спосіб: інформаційна система - це певним чином організована сукупність взаємозалежних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує рішення тих або інших функціональних завдань (у логістиці - завдань по керуванню матеріальними потоками).

Сучасні інформаційні технології в логістиці

Системи обробки логістичної інформації являють собою мережу взаємозалежних обчислювальних машин і абонентських пунктів (терміналів). Даний комплекс функціонує за допомогою своєї забезпечуючої частини, яка включає інформаційно-технологічне, лінгвістичне, програмне й технічне забезпечення.

Інформаційно-технологічне забезпечення включає проектні рішення по організації інформаційної бази й по технологічних процесах.

Інформаційна база являє собою банки даних, що містять докладну інформацію (необхідну для роботи всіх функціонуючих підсистем) і які забезпечують споживачів документальною і фактографічною інформацією, а персонал своєї системи - службовою інформацією.

Технологічні процеси містять опис порядку збирання, обробки, зберігання, пошуку, видачі, передачі інформації із всіх завдань системи, а також технологічні інструкції, які регламентують порядок виконання всіх процесів і порядок інформаційного обслуговування споживачів.

Лінгвістичне забезпечення припускає:

- лінгвістичне сполучення даної системи з іншими системами;

- тематичний і параметричний пошук інформації в банках даних на запити різного типу складності;

- обробку політематичних і полівидових масивів документів з необхідною глибиною, повнотою, точністю;

- автоматизоване ведення (доповнення, виправлення, заміна) елементів комплексу лінгвістичних коштів.

Програмне забезпечення пов'язане з уведенням, коректуванням і записом інформації в автоматизований банк даних, обробкою, коректуванням, відновленням масивів інформації, а також пошуком, зберіганням, контролем, видачею необхідною споживачам інформації.

Безпосереднє виконання цих дій включає сукупність алгоритмів, мов програмування, операційних систем ЕОМ і прикладних програм рішення відповідних завдань.

Програмне забезпечення буває двох видів: загальне й спеціальне.

Загальне програмне забезпечення створюється з метою універсального використання ЕОМ для рішення обчислювальних завдань і завдань обробки інформації.

Спеціальне програмне забезпечення включає пакети програм, що реалізують способи рішення специфічних завдань автоматизованої системи інформаційної обробки. Характерно, що з метою економії трудових і тимчасових витрат найчастіше використовуються готові пакети прикладних програм, призначених для рішення інформаційних завдань, з їхньою адаптацією до вимог і умов конкретного логістичного процесу.

Технічне забезпечення припускає наявність комплексу технічних засобів, що звичайно включає:

- засоби зв'язку й передачі інформації на відстань (телефонна й телеграфна мережі, телетайп, радіорелейні мережі, лінії далекого зв'язку);

- засоби обчислювальної техніки;

- засоби копіювання й розмноження інформаційних матеріалів з носієм різних видів (копіювальні апарати, устаткування для мікрофільмування, виготовлення й використання мікрофільмів, офсетні друковані машини й ін.);

- засоби оргтехніки.

Штрих-кодування

Штрихове кодування є одним з типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі подвійної системи числення: інформація заповнюється як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам присвоюється логічне значення 1, вузьким - 0. Т.ч., штрихове кодування є способом побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

У наш час найбільш широко використовуються наступні види штрихових кодів:

UPC - універсальний товарний код; розроблений у США й застосовується в країнах Америки;

EAN - товарний код; створений у Європі на базі UPC.

Розглянемо приклади штрихових кодів:

UPC-12 є дванадцятирозрядним кодом. У ньому перша цифра коду - знак системи нумерації; п'ять цифр - номер виробника; наступні п'ять цифр - код продукту; остання цифра є контрольною. 3 00025 00234 9.

EAN-13 є тринадцятизначним кодом. Перші три цифри коду позначають країну-виробника; наступні чотири - коди підприємства; потім п'ять цифр - код продукту; остання цифра є контрольною. 460 0023 10012 9.

EAN-8 є восьмирозрядним кодом і застосовується для кодування малогабаритних упакувань. Перші три цифри позначають країну виробника товару, чотири наступні - коди продукту, остання цифра є контрольною. 460 2024 6.

Мета штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких інформаційних властивостей товару, які забезпечують реальну можливість простежити за їхнім рухом до споживача, що пов'язано з підвищенням ефективності управління виробництвом.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність різних виробників і споживачів на єдиному товарному ринку шляхом використання єдиного коду по всьому ланцюжку взаємозалежних партнерів, захист споживача від несумлінності виготовлювачів і продавців продукції, управління потоками інформації із запиту й у реальному масштабі часу на основі ідентифікації будь-якого об'єкта.

У сфері обігу широке застосування одержав код ЕAN (рис.7), який часто можна зустріти на товарах масового споживання. Зупинимося докладніше на технології використання коду EAN у логістичних процесах.

Дана характеристика досить повно характеризує функціональне призначення упакування. Але є й інша сторона упакування, яка значно ближча покупцеві і яку він сприймає як образ марки.

Рис.7. Код ЕА-13. Зовнішній вигляд і структура

Є алфавіт коду EAN, у якому кожній цифрі відповідає певний набір штрихів і пробілів. На етапі запуску товару у виробництво йому присвоюється тринадцятизначний цифровий код, який згодом у вигляді штрихів і пробілів буде нанесений на цей товар. Перші дві або три цифри позначають код країни, який присвоєний їй асоціацією EAN. У встановленому порядку прийнято називати цю частину коду префіксом.

Наступні шість цифр - реєстраційний номер підприємства усередині національної організації. Сукупність коду країни й коду підприємства є унікальною комбінацією цифр, яка однозначно ідентифікує зареєстроване підприємство.

Цифри коду, що залишилися, надаються підприємству для кодування своєї продукції на власний розсуд. При цьому кодування можна просто почати з нуля й продовжувати до 999. Таким чином, перші дванадцять цифр коду EAN однозначно ідентифікують будь-який товар у загальній сукупності товарної маси.

Остання, тринадцята цифра коду є контрольною. Вона розраховується за спеціальним алгоритмом на основі дванадцяти попередніх цифр. Неправильна розшифровка однієї або декількох цифр штрихового коду приведе до того, що ЕОМ, розрахувавши по дванадцяти цифрах контрольну, виявить її невідповідність контрольній цифрі, нанесеній на товар. Прийом сканування не підтвердиться, і зчитування коду прийдеться повторити. Таким чином, контрольна цифра забезпечує надійну дію штрихового коду, є гарантією стабільності і надійності всієї системи.

Електронний обмін даними (ЕDI)

Електронний обмін даними (EDI) - обмін інформацією між двома бізнес-суб'єктами (в EDI - торговельними партнерами) у стандартизованому форматі. Базовою одиницею обміну є набір транзакцій, що у загальному відповідає стандартному бізнес-документу, такому як платіжне доручення або накладна на товар. За допомогою стандартів, основу яких становлять X.9 і UN/EDIFACT, ділове співтовариство розробило групу стандартних наборів транзакцій.

Кожний набір транзакцій складається з великої кількості елементів даних, необхідних для даного бізнес-документа, кожний з яких має свій формат і місце серед інших елементів даних. Якщо транзакція містить більше, ніж одну транзакцію (кілька платіжних доручень в одну фірму), то групі транзакцій буде передувати заголовок функціональної групи, а за групою буде випливати закінчення функціональної групи.

Для виконання EDI-транзакцій використовувалися приватні глобальні мережі, які були дешевшими, ніж оренда виділених ліній, але надавали сервіс надійної і безпечної доставки.

Інтернет може забезпечити можливості взаємодії, необхідні для EDI, за низькими цінами. Але Інтернет не забезпечує сервісів безпеки (цілісності, конфіденційності, контролю учасників взаємодії), необхідних для EDI. Як і електронна пошта в Інтернеті, транзакції EDI уразливі до модифікації, компрометації або знищення при посиланні через Інтернет. Використання криптографії для забезпечення необхідних сервісів безпеки змінило положення, і багато компаній і урядові агентства перейшли на EDI в Інтернеті.

Віртуальне підприємство – тимчасова коопераційна мережа підприємств (організацій, окремих колективів і людей), які володіють ключовими компетенціями для найкращого виконання ринкового замовлення, що базується на єдиній інформаційній системі.