9.1. Проблеми дефініювання міжнародних конфліктів

Від витоків теорії міжнародних відносин проблема конфлікту і міжнародної безпеки, або, як це формулювалось вужче, війни та миру, була наріжним каменем будь-яких досліджень. Характерною особливістю дослідження міжнародних конфліктів завжди було акцентування уваги вчених на спробах з'ясувати основні причини конфліктів та знайти способи їх уникнення, щоб досягти мирного, безкризового співіснування учасників міжнародних відносин. Р. Ґилпін, досить скептично оцінюючи такі намагання, стверджував, що фундаментальна природа міжнародних відносин не змінилася впродовж тисячоліть. Вони залишаються неперервною боротьбою за багатство і владу між незалежними акторами у стані анархії. Е. Карр у праці "Двадцятирічна криза: 1919—1939 роки" висловився ще радикальніше, оцінивши, на підставі історичного досвіду, ідею миру без війни, як нездійсненну утопію. У першій половині XX ст. відбулося дві колосальних за своїми масштабами світові війни, які, однак, зовсім не вичерпали собою протиріч між державами та народами світу. У період між 1945—1990 pp. людство зазнало понад 200 міждержавних збройних конфліктів та приблизно таку ж кількість громадянських воєн, у яких зафіксована воєнна інтервенція з боку третіх держав1. З 1990 р. спостерігається певне

1 Zenderowski R. Stosunki mi^dzynarodowe. Vademecum. — Wroclaw, 2006. — S. 442.

зниження кількості міждержавних конфліктів, що відбувається на фоні підвищення частоти збройних конфліктів, у яких принаймні одна із сторін не є державою. Загалом, за підрахунками А. Назаретяна у XX ст. "у всіх міжнародних і громадянських війнах... загинуло від 110 до 140 млн осіб. Ці жахливі цифри, що включають в себе також і опосередковані жертви війни, складають, разом із тим, менше 1,5 % усього населення планети (10,5 млрд у трьох поколіннях)"1.

Конфлікт є такою ситуацією в міжнародних відносинах, яка мас властивість періодично повторюватись, чергуючись із більш чи менш тривалими періодами стабільності. Закономірне чергування періодів стабільності та конфронтації (а також конфліктів, що з неї випливають) є чи не найважливішим питанням дослідження в теорії міжнародних конфліктів, тобто власне теоретичний зміст проблеми полягає у визначенні місця конфлікту серед причинно-наслідкових зв'язків, що становлять зміст міжнародних відносин. Практичний зміст питання пов'язаний зі сприйняттям конфлікту як деструктивного явища (в матеріальному і моральному розумінні) та вивченням можливості його прогнозування, уникнення або формулювання концепцій, що передбачають адекватні дії як з боку держав, так і з боку колективних учасників міжнародних відносин.

Попри істотну суспільну значущість наукового дослідження міжнародних конфліктів найважливіша проблема сучасної міжнародної конфліктології — дефініювання поняття "міжнародний конфлікт" — не є розв'язаною і до цього часу. Незважаючи на те, що кількість опублікованих наукових праць з цієї проблематики невпинно зростає, єдиного і цілісного уявлення щодо конфліктів та їх найважливіших особливостей досі не сформовано. Значна частина вчених розуміє міжнародні конфлікти як етнічні зіткнення, репрезентовані національними державами, тоді як їхні опоненти наполягають на соціальній природі цього явища.

Однак найважливішою концептуальною проблемою дефініювання міжнародних конфліктів потрібно визнати питання їх меж. При поширеному розумінні того, що міжнародним конф-