- •Передмова
- •1 Міжнародно-політичні дослідження в срср не були самостійною науковою дисципліною, але розвивались в умовах жорсткого ідеологічного контролю з боку Комуністичної партії.
- •1 У 2001 р. Вийшла друком дещо новіша версія цієї праці під назвою "Основи міжнародних відносин".
- •Наукова природа теорії міжнародних відносин
- •1 Арон р. Мир і війна між націями. — к., 2000. — с. 33.
- •1 У цьому контексті йдеться про міжнародну політику в глобальному масштабі.
- •1 Історія — вчителька життя (лат.).
- •3. Первинний експлананс поєднує значну кількість ідей та гіпотез, які висувають науковці для пояснення явищ і процесів у міжнародному середовищі.
- •4. Вторинний експлананс у теорії міжнародних відносин містить досить велику кількість наукових концепцій та парадигм. Тобто цей компонент поєднує окремі теорії, що намага-
- •1 Цьіганков п.А. Международньїе отношения. — м., 1996. — с. 75.
- •1 Козаченко і. В. Загальна теорія статистики. — к., 1975. — с. 4.
- •1 Саати т.Л. Математические модели конфликтньїх ситуаций. — м., 1977.— с. 12.
- •2.2.2. Загальнонаукові (інструментальні) поняття і категорії
- •1 Тобто стала ситуація.
- •3.1. Сутність міжнародних відносин
- •3.2. Найважливіші особливості міжнародних відносин
- •1 НайДж. С, Кохзн р. О. Транснациональньїе отношения и мировая поли-тика / Теория международньїх отношений: Хрестоматия / Под ред. П. А. Цм-ганкова. — м., 2002. — с. 154.
- •3.3.2. Типологія та функціональні особливості суб'єктів міжнародних відносин
- •1. Психологічний підхід поєднує погляди науковців, що визначають інтерес як суб'єктивне явище, пов'язане зі свідомістю людей. Тобто йдеться про сприйняття особами, що приймають
- •2. За критерієм значущості інтереси поділяють на екзистен-ційні, операційні, тактичні та стратегічні.
- •4.1. Видова структура міжнародних відносин
- •4.1.1. Зовнішньополітичні відносини
- •3. Інвестиційні відносини полягають у стосунках між державними та недержавними інституціями, що передбачають вкладення валютних інвестицій у розвиток господарства інших країн.
- •4.1.3. Міжнародні відносини у сфері культури
- •4.1.4. Міжнародні відносини у сфері інформації
- •1 Тоффлер е. Третя хвиля. — к., 2000. — с. 151.
- •4.2. Форми міжнародних відносин
- •5.2. Принципи класичної школи теорії міжнародних відносин
- •1 Теорії класичної школи називають також традиціоналізмом, хоч у деяких наукових працях ця назва стосується лише політичного реалізму.
- •1 Платон. Держава. — к., 2000. — с. 44.
- •1 Говард м. Війна в європейській історії. — к., 2000. — с. 11.
- •X. Ґроцій (1583—1645) сформулював концепцію гармонійних та безконфліктних міжнародних відносин за допомогою створення та впровадження системи міжнародного права.
- •2 Тобто сформульованих державами за взаємною згодою.
- •5.4. Політичний реалізм
- •1 GabisT. Powrot geopolityki // Stariczyk. — 1991. — 1 (24). — s. 17. 1 Киссинджер г. Дипломатия. — м., 1994. — с. 13.
- •1 Волтц к. Человек, Государотво и Война: теоретический анализ / Теория международньїх отношений: Хрестоматия / Под ред. П. А. Цьіганкова. — м.» 2002. — с. 93.
- •6.1. "Біхевіористична революція" та принципи модернізму
- •1 Короткий оксфордський політологічний словник / За ред. І. Макліна та а. Макмілана. — к., 2005. — с. 63.
- •6.3. Теорії зв'язку (linkage theories)
- •6.4. Факторні теорії ("теорії поля")
- •1 Кзрролл с. Дж., Зерилли л. М. Тендерная реконструкция политических систем. — сПб., 2004. — с. 879.
- •7.1. Теорії географічного детермінізму та геополітика
- •1 Маккиндер х.Дж. Географическая ось истории / Классика геополітики. XX век. — м., 2003. — с. 10.
- •1 Захарченко м. В., Погорілий о. І. Історія соціології. — к., 1993. — с. 168.
- •7.3. Марксизм і неомарксизм
- •1 Бердяєв н.А. Истоки и смьісл русского коммунизма. — м., 1990. — с. 80.
- •1 Тюшкевич с.А. Война и современность. — м., 1977. — с. 12.
- •1 Ленін в. І. Імперіялізм як найвища стадія капіталізму. — X.; к., 1931. — с. 85.
- •1 Бердяєв н.А. Истоки и смьісл русского коммунизма. — м., 1990. — с. 83.
- •1 Валлерстайн и. После либерализма. — м., 2003. — с. 18.
- •1 Деякі автори відносять структуралізм до окремого наукового напряму міжнародної політекономії.
- •1 Валлерстайн и. После либерализма. — м., 2003. — с. 249.
- •8.2. Ієрархія міжнародних систем та її найважливіші закономірності
- •1 Маккиндер х.Дж. Географическая ось истории / Классика геополітики. XX век. — м., 2003. — с. 29.
- •1 Вони традиційно вважаються засновниками теорії ігор.
- •8.4. Особливості та закономірності еволюції міжнародних систем
- •9.1. Проблеми дефініювання міжнародних конфліктів
- •1 Назаретян а. П. Цивилизационньїе кризисьі в контексте Универсаль-ной истории. — м., 2001. — с. 6.
- •1 Конфлікт ологія / За ред. Л. М. Герасіної та м. І. Пайова. — к., 2002. С. 11.
- •9.3. Фази міжнародних конфліктів
- •1 Введвние в теорию международньїх отношений / Под ред. С. П. Карпо-ва. — м., 2001. — с. 183.
- •9.4. Проблеми розв'язання воєнних конфліктів
- •3. У фазі загострення (кризи) мирне розв'язання конфлікту малоймовірне, через те, що обидві сторони, сподіваючись на перемогу, мало зацікавлені у будь-якому іншому розв'язанні.
- •9.5. Національна та міжнародна безпека
- •1 Припинення дії договору та відповідна заява уряду ініціатора цієї дії.
- •10.2. Найважливіші форми міжнародної співпраці
- •1 Циганков п.А. Международньїе отношения. — м., 1996. — с. 263.
2. За критерієм значущості інтереси поділяють на екзистен-ційні, операційні, тактичні та стратегічні.
Екзистенційні інтереси пов'язані із забезпеченням мінімально необхідного рівня життєдіяльності учасників міжнародних відносин. Без їх реалізації він узагалі не може існувати, що змушує будь-кого з них діяти, керуючись, насамперед, цими інтересами.
Операційні інтереси пов'язані з безпосередньою дією чи взаємодією у міжнародному середовищі. Вони переважно короткотривалі, визначаються вузькими цілями, що мають проміжне значення для досягнення основних інтересів.
Тактичні інтереси за змістом близько пов'язані з операційними, але вони дещо ширші, оскільки, з одного боку, є елементами стратегічних, тому що розглядаються як проміжна стадія їх реалізації, але з іншого — завжди пов'язані з реаліями міжнародного середовища, які визначають їх характер і зміст. Тактичні інтереси можуть істотно не збігатися з потребами, але бути оптимальними за певних умов.
Стратегічні інтербси розглядаються як найважливіші серед усіх інших. Вони визначають генеральні цілі, поставлені перед учасниками міжнародних відносин, досягнути яких вони прагнуть.
1 Chmaj М., Zmigrodski М. Wprowadzenie do teorii polityki. — Lublin: Wy-dawnictwo UMCS, 2001. — S. 69.
Перші й останні з визначених за критерієм важливості інтереси іноді називають "корінними", чи "фундаментальними", та І розглядають їх як довготривалі (постійні), без реалізації яких існування та розвиток учасника міжнародних відносин немож- І ливі. Зіставляючи визначені вище інтереси, Я. П'єтрась дійшов висновку, що учасники міжнародних відносин намагаються:
"а) за допомогою однієї дії реалізувати багато інших інтересів;
б)діють одночасно у різних площинах і різних географічних напрямах, намагаючись створити побічні наслідки в інших пло- | щинах і напрямах діяльності;
в)у разі потреби реінтерпретують власні інтереси: операцій- і ні на користь тактичних, тактичні на користь стратегічних, і всі — на користь екзистенційних"1.
Це слушно і щодо інтересів, виділених за критерієм їхнього І функціонального змісту. Економічні інтереси, що є досить ста- j лими і "детермінуючими", за певних обставин підміняються і іншими, які стають важливішими. Справедливо також і те, що глибокі економічні інтереси маскуються іншими, які викори- І стовуються, щоб їх реалізувати.
Національний (чи будь-який інший) інтерес нестабільний і наповнюється реальним змістом залежно від конкретної ситуа-ції, стану міжнародної системи тощо. Як стверджував Г. Морґен-тау: "Ідея інтересу випливає із сутності політики, яка природ- І но визначається умовами часу і місця"2. Змінність політичних, і економічних та культурних реалій автоматично призводить до І зміни змісту інтересів учасників міжнародних відносин.
3. За функціональним змістом інтереси традиційно поділя- 1 ють на політичні, економічні, воєнні, культурні та ін. Функціо- | нальні інтереси прямо пов'язані з окремими видами міжнародних відносин та відображають їхню специфіку. У спрощеному вигляді вони визначаються як інтереси безпеки, підтримання нормальної життєдіяльності, створення умов для сталого розвитку та розквіту, забезпечення різнопланового ідентитету, сфер впливу тощо.
1PietrasZ. J. Podstawy teorii stosunkow mi?dzynarodowych. — Lublin, 1986. S. 147.
2Morgenthau H. J. Politics among Nations. — New York, 1967. — P. 8.
Інтереси, пов'язані з функціонуванням, властиві для будь-якого учасника міжнародних відносин, виявляються в усіх часових межах і мають усі ступені значущості.
4. За критерієм часу інтереси у міжнародних відносинах можна поділити на короткотривалі, середньої тривалості та довготривалі. Нашим завданням є не стільки окреслити точні часові межі інтересів, скільки показати найбільш загальний поділ інтересів згідно з часовими межами їх тривалості:
—короткотривалі інтереси пов'язуються з конкретною дією у міжнародних відносинах і обмежуються часом її здійснення;
—середньої тривалості пов'язані з діями, зміст яких становить логічну цілісність і провадить до реалізації найважливіших інтересів сторін;
—довготривалі охоплюють досить значний період, пов'язаний з послідовними діями, спрямованими на реалізацію найважливіших інтересів учасника міжнародних відносин.
Інтереси у міжнародних відносинах, як зазначив Ю. Стефано-вич, можуть мати декларативний і реальний характер. Декларативні інтереси визначені у найважливіших політичних та юридичних документах (конституціях, деклараціях, статутах міжнародних організацій тощо), а інші можуть мати латентний характер, їх можуть приховувати, точно не визначати і не виголошувати публічно. Однак, учасники міжнародних відносин керуються власне реальними інтересами, котрі для них є об'єктивними, такими, що визначають способи та методи їх конкретної діяльності.
Ж. Б. Дюрозель із цього приводу зауважив: "Було б, звичайно, добре, якби існувала можливість об'єктивно визначити національний інтерес. Тоді можна було б досить легко досліджувати міжнародні відносини через порівняння змісту національного інтересу, що його пропонують лідери з об'єктивним національним інтересом'". Проблема дослідження змісту інтересів учасників міжнародних відносин у сучасній теорії міжнародних відносин залишається однією з найскладніших, оскільки їх вивчен-ня досі ґрунтується радше на інтуїтивних міркуваннях науковців, ніж на безперечних та доказових аргументах.
Розділ 4. Структурні особливості міжнародних відносин