- •Передмова
- •1 Міжнародно-політичні дослідження в срср не були самостійною науковою дисципліною, але розвивались в умовах жорсткого ідеологічного контролю з боку Комуністичної партії.
- •1 У 2001 р. Вийшла друком дещо новіша версія цієї праці під назвою "Основи міжнародних відносин".
- •Наукова природа теорії міжнародних відносин
- •1 Арон р. Мир і війна між націями. — к., 2000. — с. 33.
- •1 У цьому контексті йдеться про міжнародну політику в глобальному масштабі.
- •1 Історія — вчителька життя (лат.).
- •3. Первинний експлананс поєднує значну кількість ідей та гіпотез, які висувають науковці для пояснення явищ і процесів у міжнародному середовищі.
- •4. Вторинний експлананс у теорії міжнародних відносин містить досить велику кількість наукових концепцій та парадигм. Тобто цей компонент поєднує окремі теорії, що намага-
- •1 Цьіганков п.А. Международньїе отношения. — м., 1996. — с. 75.
- •1 Козаченко і. В. Загальна теорія статистики. — к., 1975. — с. 4.
- •1 Саати т.Л. Математические модели конфликтньїх ситуаций. — м., 1977.— с. 12.
- •2.2.2. Загальнонаукові (інструментальні) поняття і категорії
- •1 Тобто стала ситуація.
- •3.1. Сутність міжнародних відносин
- •3.2. Найважливіші особливості міжнародних відносин
- •1 НайДж. С, Кохзн р. О. Транснациональньїе отношения и мировая поли-тика / Теория международньїх отношений: Хрестоматия / Под ред. П. А. Цм-ганкова. — м., 2002. — с. 154.
- •3.3.2. Типологія та функціональні особливості суб'єктів міжнародних відносин
- •1. Психологічний підхід поєднує погляди науковців, що визначають інтерес як суб'єктивне явище, пов'язане зі свідомістю людей. Тобто йдеться про сприйняття особами, що приймають
- •2. За критерієм значущості інтереси поділяють на екзистен-ційні, операційні, тактичні та стратегічні.
- •4.1. Видова структура міжнародних відносин
- •4.1.1. Зовнішньополітичні відносини
- •3. Інвестиційні відносини полягають у стосунках між державними та недержавними інституціями, що передбачають вкладення валютних інвестицій у розвиток господарства інших країн.
- •4.1.3. Міжнародні відносини у сфері культури
- •4.1.4. Міжнародні відносини у сфері інформації
- •1 Тоффлер е. Третя хвиля. — к., 2000. — с. 151.
- •4.2. Форми міжнародних відносин
- •5.2. Принципи класичної школи теорії міжнародних відносин
- •1 Теорії класичної школи називають також традиціоналізмом, хоч у деяких наукових працях ця назва стосується лише політичного реалізму.
- •1 Платон. Держава. — к., 2000. — с. 44.
- •1 Говард м. Війна в європейській історії. — к., 2000. — с. 11.
- •X. Ґроцій (1583—1645) сформулював концепцію гармонійних та безконфліктних міжнародних відносин за допомогою створення та впровадження системи міжнародного права.
- •2 Тобто сформульованих державами за взаємною згодою.
- •5.4. Політичний реалізм
- •1 GabisT. Powrot geopolityki // Stariczyk. — 1991. — 1 (24). — s. 17. 1 Киссинджер г. Дипломатия. — м., 1994. — с. 13.
- •1 Волтц к. Человек, Государотво и Война: теоретический анализ / Теория международньїх отношений: Хрестоматия / Под ред. П. А. Цьіганкова. — м.» 2002. — с. 93.
- •6.1. "Біхевіористична революція" та принципи модернізму
- •1 Короткий оксфордський політологічний словник / За ред. І. Макліна та а. Макмілана. — к., 2005. — с. 63.
- •6.3. Теорії зв'язку (linkage theories)
- •6.4. Факторні теорії ("теорії поля")
- •1 Кзрролл с. Дж., Зерилли л. М. Тендерная реконструкция политических систем. — сПб., 2004. — с. 879.
- •7.1. Теорії географічного детермінізму та геополітика
- •1 Маккиндер х.Дж. Географическая ось истории / Классика геополітики. XX век. — м., 2003. — с. 10.
- •1 Захарченко м. В., Погорілий о. І. Історія соціології. — к., 1993. — с. 168.
- •7.3. Марксизм і неомарксизм
- •1 Бердяєв н.А. Истоки и смьісл русского коммунизма. — м., 1990. — с. 80.
- •1 Тюшкевич с.А. Война и современность. — м., 1977. — с. 12.
- •1 Ленін в. І. Імперіялізм як найвища стадія капіталізму. — X.; к., 1931. — с. 85.
- •1 Бердяєв н.А. Истоки и смьісл русского коммунизма. — м., 1990. — с. 83.
- •1 Валлерстайн и. После либерализма. — м., 2003. — с. 18.
- •1 Деякі автори відносять структуралізм до окремого наукового напряму міжнародної політекономії.
- •1 Валлерстайн и. После либерализма. — м., 2003. — с. 249.
- •8.2. Ієрархія міжнародних систем та її найважливіші закономірності
- •1 Маккиндер х.Дж. Географическая ось истории / Классика геополітики. XX век. — м., 2003. — с. 29.
- •1 Вони традиційно вважаються засновниками теорії ігор.
- •8.4. Особливості та закономірності еволюції міжнародних систем
- •9.1. Проблеми дефініювання міжнародних конфліктів
- •1 Назаретян а. П. Цивилизационньїе кризисьі в контексте Универсаль-ной истории. — м., 2001. — с. 6.
- •1 Конфлікт ологія / За ред. Л. М. Герасіної та м. І. Пайова. — к., 2002. С. 11.
- •9.3. Фази міжнародних конфліктів
- •1 Введвние в теорию международньїх отношений / Под ред. С. П. Карпо-ва. — м., 2001. — с. 183.
- •9.4. Проблеми розв'язання воєнних конфліктів
- •3. У фазі загострення (кризи) мирне розв'язання конфлікту малоймовірне, через те, що обидві сторони, сподіваючись на перемогу, мало зацікавлені у будь-якому іншому розв'язанні.
- •9.5. Національна та міжнародна безпека
- •1 Припинення дії договору та відповідна заява уряду ініціатора цієї дії.
- •10.2. Найважливіші форми міжнародної співпраці
- •1 Циганков п.А. Международньїе отношения. — м., 1996. — с. 263.
1 Ленін в. І. Імперіялізм як найвища стадія капіталізму. — X.; к., 1931. — с. 85.
рівноваги, як тільки кризи в промисловості, війни в політиці"1. В умовах імперіалізму першопричиною всіх потрясінь у світовій політиці є нерівномірність розвитку капіталізму, що, з одного боку, призводить до великих воєн, а з іншого — послаблює всю капіталістичну систему і створює умови для пролетарської революції.
Виходячи з ідеї нерівномірного розвитку капіталізму і неминучості криз і воєн, В. Ленін стверджує, що "можлива перемога соціалізму початково в небагатьох чи навіть в одній, окремо взятій, капіталістичній країні"2.
Розвиваючи свою концепцію, він стверджував, що перемога соціалістичної революції та створення диктатури пролетаріату (держави) в одній країні докорінно змінює характер міжнародних відносин. Основне протиріччя у міжнародних відносинах уже не стосуватиметься протистояння між імперіалістичними державами (хоча воно й збережеться), а визначатиметься боротьбою між пролетарською державою та її капіталістичним оточенням.
Пролетарська держава вестиме війни проти свого капіталістичного оточення, які, на думку В. Леніна, безумовно справедливі, оскільки здійснюватимуться в ім'я світової революції, яка є остаточним визволенням пролетаріату від гніту імперіалістів усього світу. Він вважав, що пролетаріат країни, в якій відбулась революція, "експропріювавши капіталістів і організувавши соціалістичне виробництво, повстав би проти всього капіталістичного світу, залучаючи пригноблені класи інших країн, піднімаючи там повстання проти капіталістів, виступаючи при потребі навіть з воєнною силою проти експлуататорських класів і їх держав"3. Із цього логічно випливає, що інтернаціональний характер марксизму відійшов на задній план, поступаючись місцем ототожненню комуністичних ідей із тією чи іншою державою. Якщо у класичному марксизмі визначальна роль відводиться субнаціональним суб'єктам класам, то у ленінських теоріях диктатурі пролетаріату, тобто суверенній державі, національні
1Ленин В. И. О лозунге Соединенньїх Штатов Европьк Воєнная програм-ма пролетарской революции. — М., 1983. — С. 5.
2Там само. — С. 6.
3Там само.
інтереси якої неминуче б вступали у протиріччя із інтернаціональними інтересами пролетаріату. Власне цю обставину підкреслив І. Валлерстайн стверджуючи, що ленінізм "втратив свій радикалізм за рахунок двох основних елементів: постановки цілі побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, що можна назвати процесом доганяючої індустріалізації; і прагненням до національної могутності та отримання переваг в рамках міждержавної системи"1.
Послідовники В. Леніна намагались вирішити цю проблему шляхом розвитку його ідеї про спрямованість пролетарської держави на здійснення світової революції. Постійну боротьбу пролетарської держави проти капіталістичного оточення "завдаванням ударів по його найслабших ланках" із застосуванням збройної сили, що "підштовхне" революції в інших країнах світу, Л. Троцький назвав "перманентною" революцією. Пролетарську державу доцільно розглядати як базис світової революції, а змістом її зовнішньої політики є "експорт" революції в інші країни світу. Населення, ресурси, господарство і збройні сили захоплених країн мають бути спрямовані на боротьбу з капіталістичним світом, на здійснення світової революції.
Радянський воєначальник і воєнний теоретик М. Тухачев-ський на початку 30-х років XX ст. обґрунтував необхідність ведення воєн проти окремих капіталістичних держав, їх окупацію та встановлення в них радянської влади потребою у розширенні базису світової революції.
У підсумку перемогла думка Й. Сталіна, який прямо ототожнив та підпорядкував світовий комуністичний рух цілям зовнішньої політики СРСР2.
Марксисти вважають, що з перемогою світової революції та побудовою всесвітнього "безкласового" комуністичного суспільства експлуатація однієї нації іншою неминуче ліквідується, як і всіляка можливість воєн. Подолання класових протиріч та відмирання держави призведе до загальної стабільності та миру. Побудова світового "безкласового" суспільства та ліквідація дер-
1Валлерстайн И. После либерализма. — М., 2003. — С. 105.
2Ідеться про діяльність Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну), практику прямого фінансування та прихованого керівництва комуністичними партіями зарубіжних країн.
жав є переходом до комуністичної формації. Комунізм базується на відсутності приватної власності, що взагалі ліквідує будь-які матеріальні стимули для діяльності людини. Тобто напрошується висновок про те, що прогрес чи розвиток суспільства унеможливлюються, позаяк вони завжди базувались на особистій матеріальній зацікавленості людини. Намагаючись розв'язати цю дилему, марксисти стверджували, що в комуністичній формації має діяти і творити цілком інша людина, вихована на засадах нової ідеології.
Власне стосовно такого, суто ідеалістичного, трактування людини марксизмом М. Бердяєв писав: "Має відбутися, за словами Маркса та Енгельса, стрибок із царства необхідності в царство свободи. Історія різко зміниться і поділиться на дві частини — на минуле, детерміноване економікою, коли людина була рабом, і на майбутнє, яке почнеться з перемоги пролетаріату і визначатиметься активністю людини...
У системі марксизму поєднані елементи матеріалістичні, науково-детерміністичні, аморалістичні з ідеалістичними, моралістичними, релігійно-міфотворчими. К. Маркс створив справжній міф про пролетаріат. Місія пролетаріату є предметом віри. Марксизм не є лише наукою і політикою, він є також віра, релігія"1.
Ця очевидна метафізичність марксизму, як це не парадоксально, ріднить його навіть із націонал-соціалізмом. Як відомо, А. Гітлер також стверджував, що після побудови Третього Рейху та його перемоги у світовому масштабі всесвітня історія має завершитись, розвитку більше не буде, всюди запанує порядок. Творцем нового порядку, при якому буде відсутній розвиток та пануватиме порядок, має бути "арійська раса" панів, яку ще потрібно виховати на певних принципах.
Інший надзвичайно цікавий аспект ортодоксального марксизму підкреслює Е. Валлерстайн, який порівнюючи його з лібералізмом, приходить до висновку, що "ленінізм у ідеологічному плані прийнято вважати прямою протилежністю вільсо-ніанства. Однак, насправді він... став впровадженням у життя концепції Вільсона, програма якого для країн "третьго світу"