37)Особливості та наслідки радянськох індустріалізації

У 1920-ті pp. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. ВКП(б) узяла курс на «побудову соціалізму в окремо взятій країні», перетворення СРСР на мілітаризоване індустріальне суспільство. У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було оголошено курс на проведення індустріалізації. XV з'їзд ВКП(б) (грудень 1927 р.) ухвалив генеральну лінію на прискорення індустріалізації народного господарства.

Індустріалізація — це система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.

Причини проведення індустріалізації

• Необхідність створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення і можливої економічної ізоляції.

• Прагнення влади до зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення кількісного складу робітничого класу.

Складові індустріалізації

• Інвестиції у важку промисловість за рахунок легкої та харчової.

• Примус населення до придбання облігацій державної позики.

• Збільшення випуску й продажу горілчаних виробів.

• Продаж за кордон нафти, газу, деревини, хутра за низькими цінами.

• Використання позаекономічних примусів до праці (соціалістичні змагання, стаханівський рух, неоплачувана праця на суботниках, недільниках).

• Широке використання праці в'язнів.

• Жорсткий режим економії бюджетних коштів.

Підсумки індустріалізації

Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну.

Зміцнилась обороноздатність країни.

Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості.

Було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку).

Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки.

Створено нову модель керівництва є кою — адміністративно-командну.

38)Політичний розвиток України на початку 21 сторіччя

Украинская культура ХХ века - начала XXI века характеризуется следующими этапами [1]

Национальное возрождение (1917-1933)

Во время I этапа национального возрождения было провозглашено национальное суверенное государство при полном соблюдении демократических принципов равенства украинского народа и народов, населявших Украину. С 1923 г. начинается волна так называемой «украинизации». Закончился этот период трагически: в 1926 г. сталинское правительство начало в Украине наступление на украинскую культуру, преследование, а затем и уничтожения творческой интеллигенции. Этот этап вошел в историю национальной культуры как «расстрелянном возрождении».Тоталитарное господство соцреализма (1933-1956)

Для II этапа характерен монопольный диктат социалистической бюрократии, что привело к моральному упадку духовной культуры во всех ее формах. Основной результат этой эпохи - физическое и духовное уничтожение представителей национальной интеллигенции (1934-38).Стихийное подъем духа национального сопротивления (1956-1987)

В III период возрождения - политической «оттепели» (1956-61) - состоялась относительная либерализация политики КПСС по национальным культурам. Произошло некоторое улучшение языковой ситуации, в частности был переиздан «Словарь украинского языка» Б. Гринченко, сделаны первые шаги в украинизации высшего и средне специального образования.Главным результатом этой эпохи было формирование нового поколения художников, так называемых «шестидесятников», которые стремились восстановить утраченную национальную традицию, боролись против тоталитарной системы. «Оттепель» закончилась трагически: большинство «шестидесятников» были репрессированы, а Василий Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрий Литвин погибли в заключении.Национально-духовное обновление (с 1987)Во второй половине 80-х гг происходит значительное обновление национальной культуры, ориентированное на общечеловеческие стоимости мировой культуры

Начинается IV этап возрождения как отрицание искусственных догм соцреализма и стоимости коммерческой поп-культуры.