- •1)Первисна людина
- •2)Перша світова війна
- •3) Нацистський «новий порядок» в украини в 1941 – 1944 роках. Голокост.
- •5) АнтичНі держави у ПіВНіЧному причорноморЬї
- •6) Початок украинськой революции, створення центральнои рады.
- •7) Походження слов’ян та их розселення на територии Украины.
- •8) Проголошення автономки Украины. 1 Универсал центральнои рады та його историчне значення.
- •9) Схиднословьянська держави – київська русь
- •10) Проголошення украинськои народнои республіки 3 универсал центр рады.
- •11)Галицько-Волинське князівство та його значення в історії України
- •12) Проголошення захидноукраинськои народнои республіки и внутрішня та зовнішня політика. Злука унр і зунр.
- •13)Украинськи земли під владою Литви та польщі
- •14) Внутришня и зовнішня політика укр. Держави. Скоропадський
- •15) Виникнення укр. Козацтва. Політика – соціальний та військовий устрий запор сичи
- •16) Внутрішня і зовнішня політика директории унр с.Петлюра
- •17) Речь Посполита
- •18) Політика «воєнного комунізму» з її соціалістичними експериментами породила масовий опір з боку населення.
- •19) Національно-визвольна війна українського народу.
- •21)Гетманство Ивана Мазепы
- •22)Конституційни традиції в Україні
- •23) Декабристи
- •24)Політика суцільної коліктивізації
- •25) Западноукраинские земли в 1920-1939 гг.
- •26) Входження України до складу срср
- •27) Скасування кріпосного права в українських землях
- •28) Причини активізації опозиційного руху
- •29) Аграрна реформа п.А Столипіна її наслідки для України
- •30) Україна на початку Другої світової війни (1939-1941 pp.)
- •31)Суспілно політичне життя українських земель у складі Польші та Румунії
- •32) Початок Великої Вітчізняної війни
- •33)Україна в період перебудови
- •34) Етапи відбудови в урср:
- •35)Брестський мирний договір
- •36)Спроби та наслідки реформування економіки України
- •37)Особливості та наслідки радянськох індустріалізації
- •38)Політичний розвиток України на початку 21 сторіччя
- •39)Голодомори 20 століття
- •40)Повсякденне життя українців
- •41)Радянсько – Польська війна
- •42)Місце і роль України в сучасному мирі
- •43)Розвиток культури в 30 роки 20 століття
- •44)Етносоціальні процеси в Україні наприкінці хх-на початку хх! ст
- •45)Кирило –Мифодіївське братсво
- •46)Рух опору в Україні в роки Другої світової
- •47) Мелітопольська наступальна операція 1943
- •48)Здобуття Україною незалежності
- •49)Україна в роки першої російської революції
- •50)Головні принципи зовнішньої політики незалежної України
- •51)20 З’їзд кпрс
- •52)Економічне життя сучасної України
29) Аграрна реформа п.А Столипіна її наслідки для України
Жорстока політична реакція супроводжувалася погіршенням економічного становища в Росії. Скорочувалося і припинялося виробництво, зростало безробіття, гостро стояла проблема малоземелля та безземелля. Щоб припинити сповзання країни у прірву і зміцнити економіку в умовах монархічного режиму, в Росії вдруге після 1861р. було проведено аграрну реформу, її ініціатором виступив П. Столипін. Логічним продовженням модернізаційних процесів в Росії в середині ХХ-го ст. комплекс реформ, розпочатих указом 9-го листопада 1906 р. В його основі були покладені три головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю у приватну власність (хутір чи відруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. Основою аграрної реформи П. Столипіна була ставка на особисту ініціативу та, конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рівності у бідності Столипінська аграрна реформа комплексно вирішувала цілу низку важливих завдань: підняти ефективність сільськогосподарського виробництва, підвищити товарність селянського господарства, утворити соціальну опору самодержавства на селі, вирішити проблему аграрного перенаселення. У перспективі здійснення Столипінської програми обіцяло поліпшення ситуації у суспільстві. Однак вона значною мірою була зустрінута вороже. Проти неї виступили і праві, і ліві політичні сили. Правих не влаштовувало руйнування традиційного сільського укладу, а ліві не бажали послаблення протиріч на селі, які були збудниками революційноїактивності селянства. В цілому селянство також дуже насторожено поставилося до реформаторських ідей. Це було зумовлено природним консерватизмом селян, зрівняльною психологією і невірою у власні сили.
Реформи Столипіна найбільший успіх мали в Україні. Цю обставину слід пояснити особливостями українськоїментальності, сильнішим, ніж у росіян, потягом до індивідуального господарювання, порівняно меншою поширеністю на території України селянських общин. Упродовж 1907-1915 рр. на Правобережжі вийшли з общини 48 % селян, на Півдні - 42 %, на Лівобережжі -16,5 %. На 1916 рік утворилося 440 тисяч хуторів, що становило 14% селянських господарств. Селяни купили майже 500 тис. десятин землі. Ці показники були значно вищі, ніж у європейській Росії, де з общини виділилося 24% селянських господарств, а переселилося на хутори 10,3%. Аграрні перетворення прискорили розвиток товарних відносин у сільськогосподарському виробництві, сприяли розвитку кустарних промислів, артілей і кооперативних товариств. Україна стала житницею Російської імперії, вийшла на друге місце в світі за виробництвом сільськогосподарської продукції. Українська пшениця становила понад 40%, ячмінь близько 50% загальноросійського експорту цих культур.
Проте в результаті проведення Столипінської аграрної реформи так і не вдалося остаточно зруйнувати селянську общину. Не було ліквідувань і поміщицьке землеволодіння, хоча спроби перерозподілу поміщицьких земель шляхом купівлі-продажу через Селянський банк робилися владою досить активно. Аграрна реформа привела до соціального розшарування серед селянства, скорочення земельних наділів, і навіть до обезземелення селян. Уряд втілював програму переселення найбідніших селян на вільні землі Сибіру і Далекого Сходу. На нові землі протягом 190б-1912 рр. виїхало з України майже 1 млн. осіб. Через погану організацію процесу переселення, важкі умови життя третина переселенців померла, а четверта частина повернулася в Україну. Отже, аграрні реформи на початку ХХ століття не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставленої мети через низку причин: протидію селян, політичних сил, недостатнє фінансування та погану організацію реформаційних заходів, відсутність соціальної бази, загибель Столипіна тощо. Однак, вони прискорили процес переходу українського села на рейки буржуазного розвитку.