Розділ iіі. Релігійно-культове значення Успенського собору

3.1.Православне братство

Православне Свято-Володимирське братство було засноване 1887 року на пам'ять про 900-ліття Хрещення Русі Святим Рівноапостольним кня­зем Володимиром. Його центром стала Василівська церква. Братство створювалося для зміцнення віри, згуртування православного населення краю, але головною метою було збере­ження і охорона церковних пам'ятників.

Власне, приводом для створення в місті братства стали підготовчі роботи до відбудови Мстиславового храму. Засновники, справжні охоронці і сподвиж­ники Православ'я писали: "Відомо, що Волинь належить до числа місцевостей найбагатших пам'ятниками древності: рідко яка церква в нашій єпархії не зберігає ніяких залишків старовини. Не треба й говорити про те, як важливо і в науковому, і в релігійному, і, навіть, в політичному відношеннях дбайливе збереження і вивчення цих нерідко дуже дорогоцінних пам'ятників Православ'я і Руської народності в нашому краї".[44, с. 50 – 58].

Було прийнято братський статут, у якому викладено програмні цілі. Ставилося завдання в міру своїх можливостей розповсюджувати книги Святого Писання, молитовники, хрестики, образки, книги та брошури релігійно-морального спрямування і твори з історії Православ'я в межах древнього Волинсько-Галицького князівства. Члени братства зобов'язувалися сприяти намірам уряду у відновленні древнього кафедрального собору, побудованого князем Мстиславом, збирати на це пожертвування, оберігати храм від подальшого руйнування, а належне йому майно бережно охороняти в інших церквах міста.

Братство складалося з почес­них і дійсних членів, заснов­ників і братчиків. Почесні чле­ни обиралися з числа осіб, які зробили вагомий внесок для його діяльності, а також значні грошові пожертвування. Усі інші повинні були платити у спільну казну річні і одноразові пожертвування.

Слова братчиків не розходилися з ділом. Відразу ж приступили до збору коштів на оновлення і збереження колишнього кафедрального собору Успіння Божої Матері. Було виправлено значні пошкодження в стінах і пілонах храму. Цеглини, які перетліли і розвалилися, замінені міцними древніми цеглинами, покладеними на цемент. Розроблено проект відбудови домової єпископської церкви поряд з Мстиславовим храмом. Для зміцнення релігійно-моральних почуттів і підняття народного духу була влаштована братська крамниця, де продавалися хрестики, іконки, букварі, книги і брошури духовного змісту.

Голова ради братства Омелян Дверницький опублікував ряд статей у "Київській старовині", "Історичному віснику", "Волинсь­ких єпархіальних відомостях", написав і видав у 1889 році книгу "Пам'ятники древнього православ'я в м. Володимир-Волинському", яка була проілюстрована видами цих пам'ятників. До 900-річчя Волинської єпархії (1892 р.) вийшов альбом з описом волинських старожитностей, в якому, зокрема, було опубліковано нарис про Успенський собор[17, с. 47 – 53].

Для збереження старожитностей, різноманітного церковного начиння і книг братчики створили давньосховище і бібліотеку, які розмістилися в будівлі, що прилягала до Мстиславового храму. На кошти братства було виготовлено шафи, стелажі, вітрини, столи. Цікаву колекцію передав у давньосховище професор Андріан Прахов, який зібрав майже 100 фотографій і негативів із зображенням православних храмів. Основою бібліотеки стали пожертвувані братству видання Київської археографічної комісії і книги, добровільно передані приватними особами та придбані на кошти, пожертвувані волинським поміщиком, князем Сергієм Святополком-Четвертинським.

Отець Даниїл Левицький поповнив матеріали давньосховища власноруч віднайденими експонатами, серед яких особливу увагу привертав оригінальний залізний хрест, виявлений на місці давньої Іоакимо-Анненської церкви.

Зберігалося у володимирському давньосховиші старовинне начиння православних храмів: залишки іконостасів, святі ікони, посуд, стародруки і рукописні церковно-служебні книги, фотознімки, гравюри, описи древніх храмів Волині. Серед них було багато цінних речей. Бронзові хрести-енколпіони, знайдені в могильнику поблизу села Цегова, царські врата, двоє бокових дверей і два образи – Спасителя і Богоматері – з іконостасу домової церкви Володимир-Волинських єпископів. Образи писані на золотому чеканному фоні. А також велика колекція древньої цегли, цем'янки, цінини, цвяхів і різноманітних будівельних матеріалів, знайдених під час розкопок в урочищі ''Стара катедра", план Успенського кафедрального собору. Фотографії головного вівтаря, ніш з великокняжими гробницями, хорів Успенського собору. Рукописне Євангеліє, пожертвуване 13 січня 1563 року Петром Загоровським, маршалком короля польського і великого князя литовського, та його дружиною Федорою Сангушковою Загорівському монастирю: Рукописний Апостол XVI століття, який належав раніше тому ж монастирю. Рукописне Євангеліє XVI століття, знайдене на дзвіниці Будятичівської церкви. Друковане Євангеліє, рік і місце друку не позначено, подароване будятичівській церкві в 1664 році. Із тієї ж церкви "Анфологіонь, сиречь цветословникь", вида­ний Львівським братством у 1700 році. Євангеліє, надруковане в місті Москві Волинцем в 1605 році, на якому зберігся напис польською мовою, що книга пожертвувана в церкву села Підгородно Володимир-Волинського повіту 1611 року Флоріаном Підгороденським. Цінною була і старовинна ікона з Іванич "Благовіщення", виконана пензлем майстра Федуска із Самбора у 1579 році [26, с. 34 – 42].

У давньосховищі працювало багато вчених, які приїжджали у Володимир, щоб дослідити предмети старовини. Член історичного товариства Нестора-літолисця при імператорському університеті святого Володимира у Києві професор І.М. Каманін та член Волинського церковно-археологічного товариства О.А. Фотинський звернули увагу на те, що у давньосховищі є багато предметів у двох чи й в трьох примірниках. Вони запропонували передати їх у Житомир, де було створене Волинське єпархіальне давньосховище.

Член Смоленського церковно-археологічного комітету Г.К. Богуславський за результатами роботи у Володими-Волинському давньосховищі видав книгу "Волинські рукописні Євангелія і Апостоли". Один з її примірників є нині у Волинському краєзнавчому музеї.

В архіві братства збереглася записка, що професор І.М. Каманін отримав і, напевно, взяв до Києва для детальнішого вивчення манускрипт XIV століття, який зберігався у Володимирі.

Уже з цього невеликого переліку старожитностей ми можемо уявити, які безцінні і унікальні речі зберігалися в давньосховищі при соборному храмі у Володимирі-Волинському. Заслуга членів братства, котрі зібрали ці пам'ятки старовини, дуже велика. Адже ставлення до багатьох речей було в той час неоднозначне. Царський уряд після ліквідації греко-католицької церкви і придушення польського повстання 1863 року намагався викорінювати усе не російське. Знаходилися і виконавці, які підозріло дивилися на пам'ятки старовини як на залишки унії. Красномовним свідченням такого варварського ставлення до куль­турної спадщини був напис на пошкодженому рукописному Євангелії XVI століття, що зберігалося у Володимир-Волинському давньосховищі: "Сию книгу надобно подереть, ибо она униатска, а теперь на­добно российских"[44, с. 34 – 39]. На щастя, такі випадки були поодинокими.

Більшість предметів давньосховища у серпні 1890 року була виставлена в Луцькому соборному храмі для огляду государем-імператором Олександром Олександровичем і його августійшою сім’єю, які прибули на Волинь. На згадку про перебування царської сім'ї в нашому краї братство віддрукувало портрети імператора, імператриці і цесаревича для роздачі православним школам і кращим людям міста.

Діяльність братства була багатогранною. Але одним із найважливіших своїх завдань воно вважало відновлення древнього Успенського собору – пам'ятника архітектури ХП століття, усипальниці волинських князів і єпископів. Збереглися протоколи засідань братства, де розглядалися питання реставрації храму, підготовки будівельних матеріалів, збереження цінних археологічних знахідок. Члени братства готували наукові реферати і часто виступали з ними перед населенням.

Успенському собору належала чудотворна ікона Божої Матері. Історичні відомості про цю древню православну святиню дуже скупі. На ній не збереглося ніяких написів. Проте вважають, що ця ікона була пожертвувана храму єпископом Вассіаном, який очолював Володимирську кафедру з 1487 по 1497 рік. Свій дар він зробив у 1494 році, коли собор було відновлено після зруйнування його татарськими полчищами. У ХУП столітті ікона була покрита срібною ризою, а у ХУШ до ризи були зроблені деякі добавки. Дослідники вважають, що ікона ця грецького письма. Написана на дерев'яній дошці, величина якої 38x31 вершок (169x138 сантиметрів). Як старовинна пам'ятка Православ'я на Волині ікона разом з багатьма іншими предметами старовини, які зберігалися у давньосховищі, з благословіння архієпископа Модеста 27 серпня 1890 року була перевезена до міста Луцька для огляду імператором і його сімейством. Ця старовинна братська ікона донині зберігається в Успенському соборі.

Володимир-Волинське давньосховище було справжньою скарбницею українських церковних старожитностей. 1911 року колекція давньосховища (в тому числі 100 рукописів і 500 стародруків) була передана в Житомирський єпархіальний музей. Під час першої світової війни ці експонати евакуйовані в місто Харків. У наш час деякі з них зберігаються в Харківському державному музеї українського мистецтва та в Харківській науковій бібліотеці імені В.Г.Короленка. Проте воєнні лихоліття загубили сліди багатьох безцінних пам'яток старовини нашого краю. Деякі втрачені назавжди, інші розпорошені по музеях і архівах за межами України.