МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра філософії і релігієзнавства

Монументальний комплекс Свято-Успенського собору у Володимирі-Волинському, як феномен духовної ідентичності українського народу

Виконав студент 53 групи

Інституту соціальних наук

спеціальності «релігієзнавство»

Кацюк Юрій Андрійович

Науковий керівник

кандидат філософських наук,

старший викладач кафедри

філософії і релігієзнавства

Сацик Ігор Каленикович

ЛУЦЬК 2012

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Свято-Успенський собор 7

1.1 Архітектурні стилі храмобудування на Волині 7

1.2. Древня кафедральна Успенська церква,

або «Володимирів храм» 9

1.3. Князівські поховання у соборі 28

Розділ II. Монументальні споруди навколо собору 32

2.1. Фортеці та інші укріплення собору 32

2.2. Оборонні укріплення міста 43

2.3. Церковна школа у замочку 49

Розділ IІІ. Релігійно-культове значення Успенського собору 53

3.1.Православне братство 53

3.2. Післяунійний період 57

3.3. Відродження й освячення відновленого храму 70

Висновки 81

Список використаних джерел 84

Вступ

Актуальність проблеми. На початку нашого століття, коли закладаються підвалини державності нового типу, проблеми духовного становлення особистості і загалом суспільства стають особливо загостреними й актуальними. Чільне місце серед цих проблем займає проблема збереження і розвитку духовної культури нації.

Підвищення рівня духовності суспільства, вдосконалення культури – не самоціль, а необхідна умова формування гармонічної особистості, подальшого зміцнення матеріальних і духовних основ сучасного життя, подолання негативних явищ, що знайшли відображення у девальвації соціальних і моральних цінностей, падінні інтересу до громадських справ, проявах бездуховності, скептицизму, злочинності та корупції.

Сучасна криза суспільства – системна, складається з ланок кризових: у духовності, моралі, ідеології, політиці, економіці та соціальному житті. Криза духовна – найглибша, найстрашніша, це – криза першого порядку. Цьому сприяють пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, послаблення виховної роботи з боку органів виконавчої влади, закладів освіти і культури. Ми переживаємо кризу особистості – втрату тих внутрішніх обмежень і доброчесності, котрі не дають людському суспільству впасти у безодню своїх темних інстинктів. Люди чим далі, тим більше беруть участь у гонитві за сьогоденними цілями, за речами, суспільство у безглуздому накопиченні переходить всі розумні межі, забирає час, нерви, сили. Наша цивілізація – грошово-речова. На жаль, ознакою прискореного розвитку цивілізації є відставання і занепад духовності. Історія довела: людина, яка розвивається бездуховно, повертається до тваринного існування, стає агресивною і кінець-кінцем самознищується. Невідповідність індивідуумів певним духовним якостям призводить до руйнування суспільства. Занепад духовності, як культурної ідентичності особистості безперечно веде до повної деградації людини.

За таких обставин ми вважаємо актуальним для нашого релігієзнавчого дослідження пошук духовних коренів культурної ідентичності, українського народу загалом та його волинської складової зокрема. Історія виникнення та розбудови Свято – Успенського собору особисто для мене являється актуальною ще й через те, що я виходець з Волині, й мені по-особливому цікаво зануритись в духовні витоки свого народу.

Ступінь розробки проблеми. Різні аспекти історії Свято-Успенського собору привертали увагу як конфесійних так і академічних спеціалістів, як вітчизняних так і зарубіжних дослідників у галузях історії та археології, мистецтвознавства та культурології.

Зокрема слід згадати відомого археолога та мистецтвознавця А. Прахова, що був ініціатором та керівником проекту відбудови Свято-Успенського собору у ХІХ столітті, також чимало історичних даних щодо Успенського собору у Володимирі середньовічного і нового часу знаходимо в працях відомих російських істориків другої половини ХІХ ст. О. Андріяшева, П. Батюшкова та П. Іванова. Значний внесок в історико – топографічне дослідження Володимира у тому ж ХІХ ст. зробили українські дослідники: професор В. Антонович, священик Д. Левицький, архітектор В. Юрченко, суддя та ентузіаст – краєзнавець О. Дверницький, та секретар Київської археографічної комісії О. Левицький вони першими спробували вказати на собор як духовний та культурний центр Волинської землі.

Серед наукових праць кінця XIX ст., присвячених безпосередньо собору, найбільшої уваги заслуговує монографія М.Теодоровича. Автор, зробив опис храму та прилеглих споруд з визначенням їх розташування. В праці подаються також описи давнього городища та замку у зв’язку з його ревізіями 1545, 1552, 1765 і 1789 рр.

Також надзвичайно важливий внесок у вивчення історії та археології Володимир – Волинського собору зробили вже у ХХ столітті видатний історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині. уродженець Володимира-Волинського О.Цинкаловський, мистецтвознавці Г. Логвин та П. Рапопорт.

Володимирський собор цікавив і багатьох польських дослідників, зокрема можна згадати Єжи Ковальчука та Анджея Бетлея.

У ХХІ ст. Володимирський собор та його храмовий комплекс продовжує досліджуватись і дивувати новими відкриттями, серед його дослідників є й чимало викладачів Волинського національного університету ім. Лесі Українки зокрема дійсний член Української академії архітектури, директор інституту мистецтв ВНУ професор О.В. Лесик і завідувач кафедри археології та джерелознавства ВНУ, професор М.М. Кучинко.

Однак на нашу думку проблема досі не вичерпана, глибоких філософсько– релігієзнавчих праць, що осмислювали б місце монументального комплексу Свято-Успенського Володимир-Волинського собору в історії формування культурної ідентичності сучасного українського народу досі бракує і це заохочує нас до більш глибокого аналізу цього феномена у світлі новітніх історичних, мистецтвознавчих та релігієзнавчих відкриттів.

Мета дослідження дипломної роботи є розкриття значення монументального комплексу Свято-Успенського Володимир-Волинського собору для формування християнської культурної ідентичності сучасного українського народу.

Поставлена мета виявляє конкретні завдання нашої роботи:

1. Дослідити історію побудови Свято-Успенського собору та монументального комплексу навколо нього;

2. Розглянути базисні смислоутворюючі ідеї сакрального часопростору у християнській архітектурі та іконописі загалом та у монументальному комплексі Свято-Успенського собору у Володимирі-Волинському загалом.

3. Систематизувати релігійні, історичні, мистецтвознавчі та культурологічні дослідження монументального комплексу Свято-Успенського собору у Володимирі-Волинському та виявити його знаково-символічну роль у формування християнської культурної ідентичності сучасного українського народу

Об’єктом дослідження дипломної роботи виступає християнська архітектурна та іконописна спадщина, як зовнішній вияв української релігійної культури.

Предметом дослідження дипломної роботи є монументальний комплекс Свято-Успенського собору Володимира-Волинського, як феномен духовної ідентичності українського народу

Теоретичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати доповнюють складову релігієзнавчої моделі християнської культури.

Практичне значення. Висновки результатів дипломної роботи сприятимуть покращенню розуміння історії духовної культури українського народу, вони можуть бути використані для прочитання спецкурсів «Історія української культури», «Історія та філософія релігії», «Феноменологія релігії».

Методи дослідження. Виявлення змісту дипломної роботи ґрунтується на синтезі академічного та конфесійного релігієзнавства, історичних, мистецтвознавчих та культурологічних досліджень. Використано проблемно-історичний та логіко-семантичний принципи оскільки саме вони дають можливість дослідити ґенезу християнської архітектури та живопису. В ході виконання роботи були використанні основні методи наукового дослідження: логіко-дедуктивний, аналітичний, синтетичний, порівняльний.

Структура роботи обумовлена логікою наукового дослідження, зумовленою його метою та поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що послідовно розв’язують завдання дипломної роботи. Завершуються робота висновками, здійсненими в результаті дослідження. Загальний обсяг роботи складає 83 сторінки. Список використаних джерел включає 51 найменування.