Висновки

Отже ми дослідили що Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинську являється єдиною пам’яткою давньоруського мистецтва домонгольського періоду на Волині, що дійшла до наших часів.

Побудований був за наказом Володимир-Волинського, а пізніше Київського князя Мстислава Ізяславовича у 1156 – 1160 роках. У цьому соборі, був похований і сам князь, про що свідчить Іпатіївський літопис. При взятті Володимира татаро-монголами у 1240 році, церква була "исполнена трупьями", проте вочевидь сама сильно не постраждала. Це єдина церква, яка збереглася на Волині з домонгольського періоду.

Храм служив усипальницею Волинських князів та єпископів. Тут поховані Василько Романович, його дружина Олена, син Володимир Василькович. Успенський собор відігравав роль головного храму Волині і в XIV-XV ст. У 1491 р. храм було пошкоджено та пограбовано під час нападу татар, та вже в 1494 p. відновлено. Тоді ж було побудовано і єпископський замочок. Серйозні пошкодження собору принесла боротьба двох претендентів на Володимирську кафедру в 60-х роках XVI ст., коли один з них штурмував єпископський замочок за допомогою гармат. З 1596 р. Успенський собор перейшов до греко-католиків.

У 1683 році храм сильно постраждав під час пожежі. У 1753 р. під час реставрації до собору прибудовано новий західний фасад у стилі пізнього ренесансу. В 1782 р. за розпорядженням єпископа Симеона Младського були прорубані потаємні сходи до єпископської кафедри у масивному стовпищі, внаслідок чого частина склепінь впала. У 1795 р. собор вже використовують як складське приміщення.. В 1805 р. були невдалі спроби відновлення храму, але лише в 1885 р. почалася реальна діяльність щодо відновлення.

Загальна довжина храму 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стіни мають товщину близько 1,5 метра. Стіни храму складено з цегли-плінфи. Деякі мають на поверхні хвилясті полоси "розчеси". Розчин вапняний, рожевий. Підлога встелена керамічною плиткою прямокутної, трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого і темно-синього кольорів. При дослідженні було виявлено залишки фрескового розпису. Конструкція цього храму, техніка кладки цегли та архітектурні форми нагадують Кирилівську церкву у м. Києві.

Розглянувши базисні смислоутворюючі ідеї сакрального часопростору в християнській архітектурі та іконописі загалом та у монументальному комплексі Свято-Успенського собору у Володимирі-Волинському зокрема, нами було виявлено, що саме храмова архітектура у сконцентрованому вигляді зберігає квінтесенцію культурної ідентичності того чи іншого народу. Стіна плача для юдеїв, Кааба для мусульман, площа святого апостола Петра для католиків становлять центр їх культурної самоідентичності, так само і Софійський собор Києва або Києво-Печерська лавра відіграють у духовній самоідентифікації Українця абсолютно аналогічну роль. Володимир-Волинський Собор Успіння Пресвятої Богородиці може бути сміливо поставленим в один ряд з цими визначними для кожного українця сакральними центрами.

У 1890 році, виступаючи на VII археологічному з’їзді у Москві з доповіддю про Мстиславів храм у Володимирі-Волинському видатний археолог та мистецтвознавець, керівник проекта розписів Свято-Володимирського собора у Києві – Адріан Прахов однозначно порівнював Успенський Собор Володимира з Софією Київською. У вчених кінця ХІХ століття не було сумнівів щодо справжнього походження і великої історичної цінності цієї будівлі.

Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницьку мету відродити Успенський собор у його первозданній красі та величі повернувши нащадкам перлину Києво – Руської архітектури.

Християнська ідентичність виступала у ХІХ столітті складовою російської імперської ідеології, тому на прохання і листи владики Модеста про сприяння у відбудові собору звернули увагу, як обер-прокурор Святійшого Синоду К.П. Побєдоносцев, Київський генерал-губернатор А.П. Ігнатьєв, міністр фінансів С.Ю. Вітте так і міністр внутрішніх справ І.Н. Дурнов. Успіх відбудови був гарантований тим, що сам імператор Микола II взяв цю справу під свою особисту опіку. Для відбудови храму "по височайшему повелінню" було виділено 30 тисяч рублів з державної казни. У 1896 р. був прийнятий проект реставрації храму архітектора І.І.Котова. У 1896–1900 рр. собор відновлений у формах XII століття.

Свято – Успенський собор Володимира – Волинського є однією з найвеличніших пам’яток давньоруського зодчества. Як і належить сакральному центру він розташований у самому центрі давньої столиці Волинської землі міста Володимира-Волинського поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» – укріпленої резиденції волинських єпископів. Успенський собор є пам’яткою архітектури України, входить до державного реєстру Національного культурного надбання і охороняється державою. 11 травня 2010 р. виповнилось 850 років з дня спорудження собору.

Систематизувавши релігійні, історичні, мистецтвознавчі та культурологічні дослідження монументального комплексу Свято-Успенського собору у Володимирі – Волинському ми виявили його видатну знаково-символічну роль у формуванні християнської культурної ідентичності не лише Волинської землі, а й всього українського народу.