Вправи і завдання

Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості

1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?

1) Мова є вмістищем усього сутнісного, вона не має параметрів, кордони її ніколи не збігаються з географією. І вона ніколи не вкладається в жодну з готових формул. Вона і велика, і солодка, і глибока, і лунка, і солов’їна, і запашна.

Її не означити, як і Бога. Перед нею лише завмираєш у зачудуванні… Мову створило високе поривання людини ,коли вона прийняла вертикаль. Тому вона – завжди вертикаль духозведення. Можна сказати, що мова постала з іскри радості. Проте з однаковою мірою впевненості можна стверджувати, що постала вона з іскри печалі, скорботи. Через те гімни радості разом з гімнами смутку, скорботи – найдавніші прояви душі.

(П. Мовчан)

2) Чи тільки для спілкування служить людству мова? Чи тільки для комунікації? А для того, щоб думати і відчувати? Найповніше і найщиріще? ... Коли давним-давно увечері поверталася з поля жниця, вона співала зовсім не для спілкування з іншими – для себе і для своєї душі. Яка ж має бути мова, щоб висловлювати душу? Мова як продукт душі і душа – в певному розумінні – як продукт рідної мови? Мабуть, варто замислитись.

(В. Биков)

3) До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому і називається це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова – найбільш духовний скарб, у якому народ виявляє себе твердим, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Рідним словом народ збагачує також світову культуру. Слова – наше повнокровне життя, невмируще джерело поступу. З цього невичерпного джерела мовець здобуває не тільки знання про навколишній світ, а й моральні і естетичні оцінки та уподобання народу”

( І. Вихованець)

2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.

Світлина, прозірка, таця, летовище, книгозбірня, тека, пательня, перемовини.

3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?

Основні «гріхи» керівника

1) Перенесення рішення на завтра.

Головна причина такої ситуації – слабкість характеру працівника. Щоб здолати її, слід чесно зізнатися самому собі в цьому недоліку. Необхідно вирішувати проблему одразу, не відкладаючи її на потім. Найскладніше тут - розпочати, перебороти страх перед невідкладним рішенням. Як правило, ми намагаємося відкласти рішення, якщо перед нами завдання, проблеми чи мета доволі туманні, якщо ми виразно і чітко не уявляємо, чого ж, власне, хочемо досягти. За такої ситуації допоможе письмове формулювання завдань.

2) Виконання роботи наполовину.

Бути вкрай зайнятим і працювати творчо – зовсім не одне й те ж. Краще обмежитись остаточним вирішенням тільки кількох проблем, аніж водночас розпочати безліч справ, але виконати лише дещицю з них.

3) Прагнення зробити все одразу.

Багато хто з нас звик накопичувати на своєму столі цілу купу папок із паперами, а через це наші думки стрибають з однієї проблеми на іншу. На столі має бути лише те, що потребує найближчого розгляду.

4) Прагнення зробити все самому.

Завдання керівника полягає не втому, щоб завантажити себе роботою, а щоб планувати, спрямовувати й контролювати роботу інших. Він зобов’язаний створити такі умови, щоб у його групі, відділі чи фірмі співробітники працювали якнайефективніше. Він тільки спрямовує й контролює хід запланованих робіт.

5) Переконання, що ви знаєте все краще за інших.

Спеціалізовані управлінські завдання краще доручити відповідним фахівцям, які б упоралися з ними швидше й краще. Основна помилка - віра у свою вищість або побоювання втратити свій авторитет.

6) Невміння розмежовувати функції.

Відсутність чіткого розмежування завдань, відповідальності й службових функцій ускладнюють вирішення багатьох проблем. Це спричиняє конфлікти між співробітниками, розладнує роботу колективу. Найефективніший засіб боротьби з дублюванням функцій і претензіями на всебічну компетентність – чіткі й детальні посадові інструкції, узгоджені зі схемою організації, що постійно модернізується, та цілями її діяльності.

7) Спроби перекласти вину на інших.

Завдання керівника – з’ясувати об’єктивні причини невдач, а не шукати тих, на кого можна було б перекласти вину за невиконання завдання.