Лексика української мови з погляду

Походження

• корінна (питома)

• запозичена

Вживання

• загальновживана

• обмежена в уживанні

• розмовна лексика

• просторічна лексика

• діалектна лексика

• жаргонна лексика

(

книжна лексика

6.2. Корінна і запозичена лексика.

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті.

Розрізняють кілька пластів корінної лексики. Ядро її становлять слова, успадковані від індоєвропейського лексичного фонду (германських, романських, кельтських, індійських, балтійських та ін. мов): мати, брат, сестра, око, дім тощо.

Спільнослов’янська (праслов’янська) лексика – це слова, які виникли в період спільнослов’янської мовної єдності і наявні в українській, білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, болгарській, македонській та ін. слов’янських мовах. Сьогодні в українській мові використовується приблизно 2 тис. таких слів: чоловік, свідок, палець, серце, пшениця, душа, пам’ять, правда, пиво, читати, розумний тощо.

Спільносхіднослов’янська лексика – це слова, які виникли в період виділення східнослов’янських діалектів зі спільнослов’янської мовної єдності: батько, племінник, щока, собака, жайворонок, гречка, смородина, спасибі тощо.

Власне українська лексика – це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно найбагатший та найбільш різноманітний пласт корінної лексики, який утворюють загальновживані слова різних тематичних груп:

• назви страв і напоїв: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, узвар;

• одягу та взуття: штани, спідниця, черевик, чобіт, кожух, сорочка, хустка;

• рослин і явищ природи: соняшник, суниця, хурделиця, віхола;

• абстрактна лексика: мрія, надія, нісенітниця;

• назви із суспільно-політичної, адміністративної, технічної, наукової, педагогічної сфер: власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, урядовець, підприємство, промисловець, кисень, підручник, іспит, освіта.

Унаслідок конвергентних процесів в українській мові з’явилося чимало слів іншомовного походження. Дослідження мовознавців свідчать, що в складі української лексики приблизно 10-12% запозичень. Порівняно з іншими мовами ця кількість не є великою: в лексиці англійської мови майже 60% слів іншомовного походження, а в словниковому складі японської мови – 80%

В українському словниковому складі наявні запозичення із сотень мов, проте 99% з них є запозиченнями з 10-12 мов.

За часом запозичення виокремлюють чотири шари слів іншомовного походження:

• стародавні запозичення (до XIV ст.);

• старі запозичення (XIV–XVІІ ст.);

• нові запозичення (XVІІІ–XІХ ст.);

• новітні запозичення (з ХХ ст.).

До стародавніх запозичень належать слова праслов’янського і старослов’янського походження, грецизми, латинізми, тюркізми, слова з давніх германських, іранських, варязької, арабської мов.

Старослов’янізми: вождь, вчитель, область, єднати, церква.

Грецизми: біблія, ікона, монах, монастир; Ірина, Марина, Катерина, Софія, Олена, Микола, Тарас, Євген, Андрій, Олександр, Олексій, Степан, Григорій, Федір, Василь, Петро.

Латинізми: коляда, фортуна, вино, оцет, поганий.

Старі запозичення представлені лексикою польської, німецької, тюркських, латинської, грецької та інших мов.

Полонізми: вітчизна, достаток, місто, пан, кохати, мешкати, сподіватися.

Німецька мова: гетьман, канцелярія, оренда, пошта, майстер, мандрувати, ґрунт, цегла, крейда.

Тюркізми: сарай, отаман, табір, гайдамака, козак, базар, гарбуз, кавун, тютюн, балик, ковбаса, туман.

Латинізми: апеляція, герб, декларувати, колегія, статут, цивільний, аудиторія, ректор, студент.

Грецизми: граматика, синтаксис, історія, математика, логіка, філософія, театр, бібліотека, школа.

Нові запозичення потрапляли за посередництва російської мови. Унаслідок реформ Петра І активно запозичується лексика європейських мов.

Латинізми: інструкція, секретар, інспектор, депутат, диктатура, республіка, юрист, нотаріус, інстинкт, апарат, коефіцієнт, формула, інфінітив, префікс, суфікс, декан, інститут, лекція, університет, атестація, директор, документ.

Німецька мова: абзац, формат, шрифт, штат, штраф, штамп, цейтнот, бухгалтер.

Французька мова: альтернатива, візит, департамент, політика, парламент.

Новітні запозичення в основному представлені лексикою, що потрапляла з російської і англійської мов.

Англійська мова: ринг, матч, теніс, футбол, фініш, спорт, бокс, шоу, конвеєр, лідер, мітинг, яхта, танк, вокзал, рейс, клуб. ХХ століття ознаменувалося активними запозиченнями в галузі комп’ютерної техніки, економіки, фінансів, банківської сфери.

Росіянізми: поїзд, вертоліт або примусові трансформації: близитися – надходити, безтактний – нетактовний, виписка – витяг, відзив – відгук.

Склад лексики іншомовного походження:

1. Інтернаціоналізми.

2. Запозичення.

3. Власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох неспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико-морфологічної будови, переважають серед понять у галузі культури, науки, політики, економіки, мистецтва (театр, еволюція, телефон, бланк, аванс).

Запозичення – це слова іншомовного походження, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. Такі слова давно й глибоко увійшли в нашу мову, цьому сприяє близькість їхньої фонетичної структури до звукового складу власне українських слів (дебет – лат. debet, теорія – грецьк. theoria).

Іншомовні слова – це лексичні одиниці, що зберігають чужорідність звучання і форми й наводяться в словниках іншомовних слів (аудит, акція, економіка).

Калька – це слово або вислів, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі (сотрудник – співробітник, возрождение – відродження, воплощение – втілення).

Отже, лексика української мови з погляду походження поділяється на корінну і запозичену. Чужомовні слова потрапляли в нашу мову в різні історичні періоди з більшою чи меншою інтенсивністю.

Питання про використання слів іншомовного походження в українській мові є складним і вирішується неоднозначно. Вживання необхідних запозичених слів не вважають негативним явищем, але треба уникати їх надмірного і неправильного застосування.

Наприклад: «Є пропозиція припинити дебати, бо нас лімітує час».

Які саме слова іншомовного походження є необхідними в мові? Насамперед ті, які не можна точно перекласти рідною мовою. Здебільшого це загальноприйняті науково-технічні терміни. У новий час кількість запозичень з інших мов збільшується.