- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
8.5. Прикметник у професійному мовленні.
Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди – якісні, відносні, присвійні.
Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов’язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета: синій, великий, солодкий, сивий, спокійний.
Ця ознака може бути градуйована за інтенсивністю, напр.: синій – синюватий, синій-синій, пресиній; важливий – надважливий; великий – завеликий. Спеціальними засобами вираження міри вияву порівнювальної ознаки є форми ступенів порівняння. Розрізняють два ступені порівняння – вищий і найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження.
Проста форма вищого ступеня |
Проста форма найвищого ступеня |
твориться від основи якісного прикметника + суфікси -ш-, -іш-: тонкий – тонший, теплий – тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, які є носіями різних семантичних відтінків: рідші випадки / рідкіша олія, товща дошка / товстіша людина. Проте не мають семантичних відтінків варіантні форми: старший і старіший, тихий і тихіший |
Твориться від простої форми вищого ступеня + префікс най-: дорожчий – найдорожчий; вищий – найвищий. Для підсилення якості вживають частки що-, як-: якнайкращий, щонайкращий, щоякнайкращий |
Складена форма вищого ступеня |
Складена форма найвищого ступеня |
твориться додаванням слів більш / менш до прикметника: більш / менш дорогий; більш / менш гарний |
твориться додаванням слів найбільш / найменш до прикметника: найбільш / найменш дорогий; найбільш / найменш гарний |
Треба пам’ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Не мають ступенів порівняння прикметники, що виражають:
а) абсолютну ознаку (мертвий, живий, глухий, сліпий);
б) масть тварин (чалий, гнідий, буланий, вороний);
в) неповний вияв ознаки (темнуватий, білявий, зеленавий);
г) ознаку предметів на основі кольорової схожості з іншими предметами (кремовий, бузковий, шоколадний);
д) суб’єктивну оцінку якості (темненький, зелененький, старезний, довжелезний);
е) недосяжну ознаку (нездоланний, незрівнянний, нескінченний);
є) прикметники, що мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над- (прегарний, ультрамодний, архіважливий, надважкий);
ж) складні прикметники (темно-сірий, жовтогарячий, кисло-солодкий).
Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.
Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є:
– заміна найвищого ступеня порівняння вищим (кращі люди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання);
– уживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж (Він старший мене замість Він старший від мене);
– поєднання простої та складеної форм вищого ступеня (більш / менш дорожчий замість більш / менш дорогий);
– використання займенника самий у невластивому для нього значенні (самий дешевий замість найдешевший або найбільш дешевий).
У текстах офіційно-ділового стилю якісні прикметники порівняно з відносними вживаються менше, однак вони часто є компонентами складених найменувань або термінів: вільне коливання, гнучкий курс, тверда валюта, нова техніка, великий попит; вищий ґатунок, вища школа, старший викладач.
Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а за відношенням до:
а) предмета (річний звіт, валютний рахунок, процентні ставки);
б) дії, процесу, стану (коливний курс, платіжний баланс);
в) місця, часу (внутрішній ринок, тимчасові коливання);
г) кількості (подвійний курс).
Відносні прикметники утворюються від іменникових, числівникових, дієслівних, прислівникових основ за допомогою суфіксів -н-, -ов-, -ев-, -ськ-, -івськ-, -льн-, -ічн- та інших: конкурс → конкурсний, план → плановий, біржа → біржовий, кореспондент → кореспондентський, банк → банківський, обчислювати → обчислювальний, технологія → технологічний, два → подвійний, сьогодні → сьогоднішній.
У багатьох випадках до творення долучаються префікси без-, від-, між-, на-, над-, перед-, під-, по-, поза-, понад-, при- та інші: безпроцентний кредит, відсоткова ставка, міжбанківський ринок. Відносні прикметники можуть також утворюватися шляхом складання основ або цілих слів: грошово-кредитна політика, малоцінний інвентар, швидкозношувані деталі.
Саме відносні прикметники переважають у текстах ділового мовлення. Конкретизуючи значення іменників, вони входять до складу термінологічних сполук: паперові гроші, кредитний ризик, економічні відносини, страхові збитки, комерційна таємниця.
Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю його людині або тварині. Вони утворюються від назв істот за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн) або нульового: Микола → Миколин, Петро → Петрів, Андрій → Андріїв, Оксана → Оксанин, Марія → Маріїн, зозуля → зозулин, соловейко → соловейків, вовк → вовчий.
Типовою помилкою щодо творення присвійних прикметників чоловічого і жіночого роду є додавання до основи закінчення -ий: батьковий, Маріїний, Сергієвий. Повну форму можуть мати лише деякі присвійні прикметники, похідні від назв тварин: орлиний, солов’їний, качиний.
У діловому мовленні присвійні прикметники вживаються рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передають формами родового відмінка іменників: наказ директора, заява працівника, стипендія студента.
Присвійні прикметники можуть входити до складу термінологічних сполук (торрічеллієва порожнина, Фарадеєва стала) або фразеологізмів (ахіллесова п’ята, гордіїв вузол), втрачаючи значення присвійності.
Межі розрядів прикметників за значенням умовні. Прикметники можуть переходити з одного розряду в інший. Це відбувається, коли вони переходять з одного розряду в інший: золотий злиток (відносний) – золоті руки (якісний), ведмежий барліг (присвійний) – ведмежа послуга (якісний) – ведмежа шкура (відносний).
Прикметники, що стали географічними назвами і прізвищами не мають присвійного значення: Київ, Львів, Микитин, Василишин, Ковалів.
Іменники-прізвища чоловічого роду на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин (-їн) виявляють зв’язок з прикметником: у родовому відмінку однини вони мають закінчення іменників, а в орудному – прикметників твердої групи, напр.: Коваль – Ковалів-а (Ковалев-а), але Ковалів-им (Ковалев-им). Лише неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин (-ін), відмінюються як іменники, напр.: Дарвін – Дарвін-а, Дарвін-ом. (Більш детально про правопис та відмінювання прізвищ див. Тему 4).
Географічні назви середнього роду прикметникового типу відмінюються як іменники із закінченням -е, напр.: Горошин-е – Горошин-ого, Горошин-им, а ті, що мають закінчення -о, відмінюються як іменники, напр.: Святошин-о – Святошин-а, Святошин-ом.