- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
8.1. Словотворчі норми української мови.
8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни.
8.4. Власні й загальні назви.
8.5. Прикметник у професійному мовленні.
8.6. Написання складних іменників і прикметників.
8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
8.8. Займенник у діловому мовленні.
8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
8.10. Правопис прислівників в українській мові.
8.1. Словотворчі норми української мови.
Словотвір – розділ граматики, що вивчає закони утворення похідних слів та їх будову.
Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Основою називається частина слова без закінчення, тобто слово, що має нульове закінчення (колір□). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні – ще хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс). До слів з непохідними основами належать, наприклад: ліс, сад, море, літо, синій, п’ю; до слів з похідними основами – перелісок, працівник, закордонний, літній, дописати тощо.
Префікси, корені, суфікси, закінчення (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, або морфемами.
Префікс – значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм (казати – сказати, накати, переказати, підказати, вказати; сумнівний – безсумнівний; миліший – наймиліший).
Корінь – це спільна частина споріднених слів. Наприклад, для споріднених слів ходити, заходити, перехід, вхід, вихід, входини спільною є частина хід- (ход- у відкритому складі).
Суфікс – значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення нових слів чи нових форм (годинник, звітність, вищий, виконавець). Суфікси допомагають розрізняти частини мови. Для дієслів типовими є суфікси -ува-, -а-, -і-, -ну-; іменників - -ість-, -ств-о-, -от-а-, -ин-а, -ник-, -ик-; прикметників - -н-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ов-, -ан- . Наприклад, іменникові суфікси -ник-, -івник-, -к- розрізняють назви осіб за професією, посадою, званням та ін., як правило, утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду: учитель – учителька, робітник – робітниця, працівник – працівниця.
Закінчення – це змінна морфема, яка стоїть після суфікса чи після кореня (у непохідних основах) і служить для зв’язку злів між собою: студента, студенту (-ові), студентом, (на) студенті.
Постфікс – значуща частина, що стоїть після закінчення і служить для творення нових слів чи форм: бити – битися, скажи – скажи-но.
Словниковий склад української мови безперервно змінюється, поповнюється новими словами. Вирішальну роль у розвитку і збагаченні лексичного складу мови відіграє утворення нових слів на базі вже існуючих. Слово, від якого утворюється нове, називається твірним. Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, а для нього –іменник правда.
Твірною основою є частина слова, від якої утворюється нове (похідне) слово (при цьому флексія до уваги не береться). Наприклад: вік → вічний → вічність; чорний → чорніти → почорніти → почорніння; газета → газетяр → газетярство. Ряд спільнокореневих слів, розташованих відповідно до послідовності їх творення називається словотворчим гніздом.
Словотворення в цілому тісно пов’язане з морфологією (розділом граматики, в якому вивчаються граматичні властивості слів). Взаємозв’язок двох суміжних мовних рівнів виявляється, зокрема, в тому, що кожна частина мови характеризується своїми власними словотворчими засобами, які, утворюючи нове слово, виконують виразну граматичну (класифікаційну) функцію. Словотворчі функції виконують префікси, суфікси і постфікси.
В українській мові виділяють морфологічні й неморфологічні способи творення слів. Морфологічний спосіб є основним. До морфологічного способу творення слів належать такі типи творення: афіксальний (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, постфіксальний), безафіксний, осново- та словоскладання, абревіація.
1. Префіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса: порядок – безпорядок, хто – ніхто, добрий – предобрий, дід – прадід, скільки – аніскільки, питати – запитати. Доконаний вид дієслів у ділових текстах ширше, ніж у будь-яких інших, твориться за рахунок префіксації: актувати – заактувати; візувати – завізувати; проектувати – запроектувати, дебетувати – задебетувати). Такі новоутворені слова не повинні розглядатися як порушення норм літературної мови (якщо це не жаргонні слова типу залозунгувати).
2. Суфіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи суфікса: добрий – доброта, читати – читання, молодий – молодість, вітер – вітерець.
3. Суфіксально-префіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса і суфікса: свічка – підсвічник, звук – надзвуковий, межа – безмежний, тиша – затишок, при дорозі – придорожній.
4. Постфіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи постфікса: додержувати – додержуватися, вчити – вчитися.
5. Безафіксний спосіб – це утворення нового слова від твірної основи без додавання суфіксів і префіксів: відходити – відхід, зелений – зелень, великий – велич, бігти – біг. Тобто відбувається усічення твірного слова.
6. Основоскладання – це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основи об’єднуються в одне слово: ощадбанк, виконком, синьо-жовтий. Твірні основи можуть бути повними (сонцесяйний) і скороченими (мінфін). Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м’яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): світогляд, праворуч, зорепад, землеустрій, краєвид, боєздатність.
7. Абревіація – спосіб творення, що є різновидом складних слів, тобто абревіатури – це складноскорочені слова: медсестра, нардеп, УТН, ДЕК, облвно, СУ-15.
У процесі словотворення можуть поєднуватися декілька способів одночасно, наприклад, складання основ і суфіксація – справочинство, діловодство.
До неморфологічних способів творення належать:
1. Утворення нового слова шляхом набуття ним нового значення: супутник (людина) – супутник (літальний апарат); корінь (частина рослини) – корінь (у математиці, мовознавстві).
2. Утворення нового слова шляхом злиття цілого словосполучення: сьогодні (цього дня), нісенітниця (ні се ні те), добраніч (добра ніч).
3. Утворення нового слова внаслідок переходу однієї частини мови в іншу: операційна (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).
При словотворенні на стику частин слова можуть відбуватися зміни приголосних, також можливі чергування голосних (про це див. у Темі 7).
При словотворенні може відбуватися подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних. Такі процеси спостерігаються на межі префікса й кореня (інновація, беззахисний), кореня або основи і суфіксів (ранній, щоденник), основи дієслова і постфікса -ся ( пронісся, розрісся), у прикметникових суфіксах -енн-, -анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом -ість- і прислівниках (непримиренний, непримиренність, непримиренно, старанний, старанність, старанно), у складноскорочених словах (заввідділом, військкомат).