- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
СПОСОБЫ ЗАРАЖЕНИЯ ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ
Способ введения определяется видом вируса и особенностью вызываемого ими заболевания
Внутримозговое (нейротропные вирусы: бешенства, полио- арбовирусы)
Интраназальное (вирусы респираторной группы: вирусы гриппа, парагриппа, РС-, кори)
На скарифицированные слизистые оболочки или кожу (вирусы герпеса, оспы)
Через рот (с кормом или водой)
Внутрибрюшинное
Подкожное
Внутримышечное
Заражение новорожденных мышей
6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
1. Засоби для заключної дезінфекції
Застосовуються при не можливості проведення остаточної стерилізаці медичних інструментів сухим жаром або автоклавуванням
В цьому випадку слід застосовувати тільки дезінфектанти з віруліцидною дією (тобто ефективні по відношенню до простих вірусів)
2. Засоби для дезінфекції шкіри рук
Віруліцидна дія дезінфектанту повинна узгоджуватись з його нешкідливістю для людини при місцевому застосуванні
Так як у більшості випадків на першому місці перебуває захист від вірусів, що мають оболонку, не стійких до дії зовнішніх чинників, або таких, що передаються з кров'ю і біологічними рідинами, більш доцільним є застосування засобів з "обмеженою віруліцидною дією" (ефективних по відношенню до складних вірусів)
3.засоби для дезінфекції поверхонь
У більшості випадків вони застосовуються тоді, коли збудник відомий.
При цьому, з метою поточної дезінфекції, може бути вибраний найбільш прийнятний засіб з урахуванням спектру його дії
Білет №7.
7.1. Адаптація клітин до умов культивування.
- Як правило, віруси людини з клінічного матеріалу спочатку дуже важко культивувати в біологічних системах.
- Згодом, через декілька пасажів віруси адаптуються до нових умов культивування в результаті мутацій і відбору.
- Адаптація до нових умов культивування сприяє зниженню вірулентності вірусів, тобто вірус стає аттенуїрованним
Що мутують в результаті аттенуациі гени можуть бути виявлені при секвенуванні геномів початкового і адаптованого вірусів.
7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
ПОДГОТОВКА КЛИНИЧЕСКОГО МАТЕРИАЛА
ОБРАБОТКА ВИРУССОДЕРЖАЩЕГО МАТЕРИАЛА
Осветление при низкоскоростном центрифугировании
Приготовление 10 % суспензии
Деконтаминация:
Растворителями (эфиром или хлороформом) – только для простых вирусов
Антибиотиками (1000 мкг/мл)
Фильтрованием через миллипоровые фильтры с диаметром пор 0,22 мкм
АЛИКВОТИРОВАНИЕ И ХРАНЕНИЕ
Стерильный материал разделяют на аликвоты в пробирки (например Эппендорфа) по 1мл. Допускается разведение материала в 2-10 раз с последующим аликвотированием. Пробы могут храниться:
При 4 - 8 º C - до 24-48 часов. При -40 -70 º C - 6 месяцев и более Следует избегать повторного замораживания и оттаивания клинического материала