- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
Ростовые (2,5 и более % сыворотки). Ростові середовища містять біологічні фактори росту. Крім того, обов'язковими компонентами їх є гормони: інсулін, гідрокортизон, кортикостероїди; фактори прикріплення і роз пластування (колаген, фібронектин), ліпіди, мінеральні речовини, іони Cu, Zn, Co, Va, Se.
Як основні фактори росту ростові живильні середовища містять від 2,5% сироватки крові тварин, найчастіше ВРХ, новонароджених телят або ембріонів корів.
Поддерживающие (менее 2,5 % сыворотки) или без сыворотки.
15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
Лабораторные животные должны быть стандартизованы по генетическим показателям и иметь известный генетический статус.
В соответствии с правилами Международного комитета по стандартизации генетической номенклатуры для мышей и крыс (которые применимы и для других лабораторных животных) приняты следующие обозначения генетического статуса:
Животные, которые размножаются более 20 поколений спариванием «брат-сестра».
Инбредные животные генетически однородны, гомозиготны, чувствительны к изменениям условий содержания.
Обеспечивают высокую воспроизводимость результатов при экспериментальных исследованиях.
Наиболее часто используемые линейные мыши: CBA, C57Bl/6, BALB/c, DBA2
15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
Важнейшим и самым ответственным этапом этиологической диагностики вирусных инфекции является определение принадлежности выделенного вируса к соответствующему семейству, роду и серотипу, т.е. его типирование
Типирование осуществляется в серологических реакциях в биологических системах с использованием известных диагностических иммунных сывороток.
Тип вируса определяется типом диагностической иммунной сыворотки, которая нейтрализует инфекционную активность вируса
15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
Первичный скрининг в культуре клеток
Параметры цитотоксического действия (определение СД50 и МПК)
Выявление оптимального режима специфического действия АП в концентрации МПК в отношении тест-вирусов (простых и сложных, ДНК- и РНК-геномных)
Профилактический (за 24-4 часа до заражения) с последующим отмыванием АП;
Лечебный (внесение АП одновременно с заражением или через 1 час после заражения на весь период репродукции).
Определение МИК при оптимальном режиме воздействия в концентрации 1 МПК
Расчет ХТИ
Аргументированное заключение о целесообразности дальнейшего исследования на животных (если ХТИ >4)
Исследование на лабораторных животных
Создание адекватной модели соответствующей вирусной инфекции на лабораторных животных (мыши, крысы и др.)
Изучение острой токсичности АП на соответствующих лабораторных животных, определение ЛД50, МПК.
Изучение хронической токсичности АП
Изучение специфической активности АП на модели вирусной инфекции
Изучение фармакокинетики АП
Изучение фармакодинамики АП
Изучение мутагенного , тератогенного, онкогенного, эмбриотоксического действия АП
Аргументированный вывод о целесообразности проведения клинических испытаний АП