- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
Отбор клинического материала для исследования
В ранние сроки от начала заболевания, в течение 5-7 дней после проявления первых клинических симптомов.
Секционный материал отбирают сразу после смерти больного с соблюдением правил асептики.
При соблюдении правил асептики пробы отбирают в стерильные контейнеры, содержащие 2-3 мл ВТС (солевой раствор + антибиотики + белок).
Пробы могут храниться до 24-48 часов при 4 - 8 º C.
В случае необходимости пробы могут храниться до 6 месяцев и долее при -40 -70 ºC.
Следует избегать повторного замораживания и оттаивания клинического материала.
МАРКИРОВКА И ДОСТАВКА КЛИНИЧЕСКОГО МАТЕРИАЛА
• Клинический материал снабжают этикеткой, в которой указаны: ФИО больного, диагноз, вид клинического материала, дату его забора.
• Надпись должна быть разборчивой и сохраняться даже в случае намокания этикетки.
• Контейнеры с клиническим материалом помещают в специальные транспортные контейнеры с тающим льдом.
• Материал должен быть доставлен в вирусологическую лабораторию как можно быстрее.
Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
ДЕЗІНФІКУЮЧІ ЗАСОБИ
Повинні мати виражені віруліцидні властивості: ефективно інактивувати віруси, які знаходяться не в середині клітини, а в навколишньому середовищі –позаклітинні віруси
ОСНОВНІ ГРУПИ ДЕЗІНФІКУЮЧИХ ЗАСОБІВ:
Галоїдовмісні сполуки
Альдегідовмісні сполуки
Окисники
Спирти
Четвертинні амонієві сполуки (ЧАС)
Препарати на основі похідних гуанідіну
Третинні аміни (амфотензиди)
Композиційні препарати на основі різних класів хімічних сполук
Галоїдовмісні сполуки
Діюча речовина - галогени: хлор, бром, йод.
Хоровмісні дезінфікуючі засоби (три основні групи): гіпохлорити (Na, K), хлораміни та хлор-ізоціанурати Завдяки своїй універсальності та високій віруліцидній активності вони найбільш широко застосовуються для дезінфекції у різних галузях охорони здоров’я та на інших промислових, харчових та господарських об’єктах
ХЛОРОВМІСНІ ДЕЗІНФЕКТАНТИ
Монохлораміни (хлорамін Б) Гипохлорит кальция
ХЛОРОВМІСНІ СПОЛУКИ
Переваги:
Висока віруліцидна дія
Багатоцільове призначення
Добре розчиняються у воді,
Мають низьку вартість
Недоліки:
Агресивні щодо конструкційних матеріалів та тканин
Мають різкий запах, подразнюють слизові оболонки органів дихання та очей, здебільшого токсичні
Не стабільні у розчинах і при зберіганні, руйнуються під дією світла, температури, органічних решток тощо
Шкідливі для довкілля (утворюють сполуки з органічними речовинами, які мають мутагенну і канцерогенну дію)
Альдегідовмісні сполуки
Діюча речовина - глютаровий альдегід, формальдегід, альдегід янтарної кислоти, гліоксаль (щавелевий альдегід)
Глютаровий альдегід Форм-альдегід Гліоксаль
ПЕРЕВАГИ:
Вражена віруліцидна дія, багатоцільове призначення Добре розчиняються у воді,
Стабільні у розчинах протягом тривалого часу, швидкодіючі.
Не є окислювачами, тому не пошкоджують конструкційні матеріали, скло, оптичні лінзи (можуть застосовуватись для дезінфекції ендоскопів) та тканин, хоча дещо змінюють їх колір та фіксують органічні забруднення на матеріалах, що обробляються.
НЕДОЛІКИ:
Досить леткі
Подразнюють шкіру та слизові оболонки дихальних шляхів