- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
Стандартный статус лабораторных животных
Для обеспечения надежности и воспроизводимости иммунобиологических исследований, используемые в них животные должны быть стандартизовани по:
Условиям содержания
Микробиологическими параметрами
Генетическим характеристикам;
Соответственно классификации все лабораторные животные подразделяются на 4 категории
1. Конвенциональные животные – животные, содержащиеся в конвенциальной системе. Эти животные, как правило, являются носителями различных патогенных бактерий, вирусов и паразитов.
2. Улучшено конвенциональные животные – животные, свободные от патогенной микрофлоры (спф-животные), содержащиеся с элементами барьера в улучшенной конвенциональной системе.
Присутствие патогенов
3. Стерильные животные (гнотобиоты) - получены путём стерильного извлечения плода из матки; или путём инкубации обеззараженных яиц насекомых, птиц и др. С последующим выращиванием и содержанием в специальных гнотобиотических изоляторах. Эти животные свободны как от патогенной, так и от нормальной микрофлоры (нмф).
4. Животные -гнотобиоты ассоциированные известными иисследователю микроорганизмами, которые содержатся в гнотобиотических изоляторах.
14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
Интерфероны и их индукторы
Интерфероны
Природные и генноинженерные α, β, γ интерфероны
модифицированные интерфероны пролонгированного действия (пэг-интерфероны)
Интерфероны
Принадлежат к семейству цитокинов
Обладают: противовирвусным, иммуномодулирующим, антипролиферативным действиями.
Ифн-α – (лейкоцитарный) ,
Природный -до 24 субтипов;
Генноинженерный: альфа-2а; альфа-2в.
Ифн-β – (фибробластный) – 1 субтип
Ифн-γ – (иммунный) -1 субтип
Индукторы интерферонов
Амиксин (флюореноны, ароматические углеводороды)
Камедон, циклоферон, неовир (акридиноны, низкомолекулярные соединения)
Полудан (синтетические полимеры: поли(а):поли(у)
Полигуацил (синтетические полимеры: поли(г):поли(ц)
Мегасин, кагоцел (природные низкомолекулярные соединения производные полифенолов)
Ларифан, ридостин (природные полимеры, днрнк)
14.5.Методи визначення віруліцидної активності дезінфікуючих засобів
Суспензійний метод
Різні модифікації методу тест-об’єктів
Суспензійний метод
Дозволяє забезпечити контакт досліджуваного дезінфекційного засобу з концентрованим вірусовмісним матеріалом у рідкому середовищі
Надає можливість моделювання дезінфекції біологічних рідин (варіант з білковим навантаженням);
Відносно безпечний при виконанні для персоналу лабораторії
Не застосовується при відсутності прийнятних способів припинення дії дезінфектанту після завершення експозиції з вірусовмісною рідиною.
Метод тест-об’єктів
Застосовується за відсутності прийнятних способів припинення дії дезінфектанту або миючого засобу
Дозволяє краще змоделювати ситуацію з використанням реальних предметів
Дозволяє безпосередньо вивчати ефективність дезінфекції
Не дозволяє створення високого вірусного навантаження на тест-об’єктах.
Білет №15.